Оцінка валютних коштів і операцій у поточному обліку

Оцінка валютних коштів в Україні складається у встановленні еквівалента, який будь-яку іноземну валюту виражає через гривні. Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів" встановлене, що валютою звітності є національна валюта України.

Валютні операції тісно пов'язані з валютним курсом. Курс - це перманентні зміни співвідношення валют, він складається на основі попиту й пропозиції на аукціонах, біржах, міжбанківському ринку з операцій купівлі-продажу валют. Валютний курс гривні - це курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни, встановлений Національним банком України.

При первинному визнанні операції в іноземній валюті відбиваються шляхом перерахунку суму у іноземній валюті в національну валюту України з використанням офіційного валютного курсу НБУ на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів, витрат).

Офіційний курс національної грошової одиниці використовується при здійсненні всіх операцій у іноземній валюті, його використовують всі резиденти й нерезиденти.

Поняття курсових різниць. Курсові різниці виникають по поточних валютних операціях, пов'язаних із переоцінкою залишків коштів підприємств на валютних рахунках, переоцінкою сум по розрахунках в інвалюті, переоцінкою вартості документів, цінних паперів в інвалюті. Ці різниці являють собою сумові відхилення між оцінкою активів і пасивів по курсу на дату реєстрації їх у бухгалтерському обліку і на дату фактичного здійснення розрахунків. Переоцінка валютних цінностей, в зв'язку із зміною курсу НБУ, здійснюється у відповідності із Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" та П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів" .

Курсові різниці виникають внаслідок зміни офіційного курсу в період між здійсненням господарської операції й датою розрахунків по цих операціях. Таким чином курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти одного найменування при різних валютних курсах.

У відповідності з П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів" об'єктами обліку сум курсових різниць є монетарні статті.

Монетарні статті - це статті балансу грошових коштів, активів і зобов'язань, які будуть отримані або оплачені у фіксованій (визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (короткострокових високоліквідних фінансових інвестицій, які у будь який момент часу без проблем можуть бути переведені в грошові кошти без ризику зменшення вартості). Немонетарні статті - це інші, крім монетарних статті балансу.

У відношенні монетарних і немонетарних статей бухгалтерського балансу їх можна класифікувати по таким групам: монетарні статті активів і пасивів; немонетарні статті активів і пасивів; умовно-монетарні або умовно-немонетарні статті активів і пасивів.

Серед монетарних статей активів потрібно, передусім, виділити статті грошових коштів для обліку іноземної валюти. Ці статті є монетарними без яких-небудь умов. До них відносяться субрахунки: 302 "Каса у іноземній валюті", 312 "Поточні рахунки у іноземній валюті", 314 "Інші рахунки в банку у іноземній валюті", 332 "Грошові документи в іноземній валюті", 334 "Грошові кошти в дорозі у іноземній валюті", 351/2 "Еквіваленти грошових коштів в іноземній валюті". Монетарними статтями пасивів є рахунки 502 "Довгострокові кредити банків у іноземній валюті", 512 "Довгострокові векселі, видані у іноземній валюті", 602 "Короткострокові кредити банків у іноземній валюті", 604 "Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті" і 606 "Прострочені позики у іноземній валюті", оскільки погашення обов’язків по даному виду заборгованостей здійснюється у іноземній валюті.

Немонетарні статті балансу – це рахунки, які представляють не грошові статті балансу, по яких із зміною курсу валют перерахунок курсових різниць не проводиться. До них відносяться рахунки і субрахунки: 10 "Основні кошти", 12 "Нематеріальні активи", 15 "Капітальні інвестиції", 201 "Матеріали", 203 "Паливо", 205 "Будівельні матеріали", 207 "Запасні частини", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 26 "Готова продукція", 40 "Статутний капітал" та інші. Ці рахунки і відповідні статті показуються в бухгалтерському обліку і в балансі у сумах коштів первісної вартості необоротних активів або справедливої вартості інших активів, визначених шляхом перерахунку іноземної валюти в національну по курсу НБУ на дату їх первинної оцінки або за валютним курсом на дату визначення справедливої вартості, і подальшому перерахунку в зв'язку із зміною курсу інвалют не підлягають.

В обліку операцій у іноземній валюті згідно з П(С)БО 21 є необхідність розмежування заборгованості, що виникла після здійснення факту відвантаження товарів, що експортуються або отримання товарів, що імпортуються, і заборгованості, що утворилася внаслідок авансових платежів (отриманих або наданих передплат в іноземній валюті) і заборгованості по бартерних операціях. Оцінка авансових сум в іноземній валюті (субрахунки 371 "Розрахунки за виданими авансами" та 681 "Розрахунки за авансами одержаними") проводиться по курсу НБУ на дату здійснення операції. Перерахунок сум авансів у іноземній валюті, наданих іншим особам в рахунок платежів для придбання немонетарних активів, також як і сум зобов'язань, отриманих від інших осіб у рахунок платежів для продажу немонетарних активів, згідно П(С)БО 21 не проводиться.

Дебіторська заборгованість і заборгованість за зобов'язаннями по поточних операціях з іноземними контрагентами за грошовими зобов'язаннями є монетарні статті балансу і підлягають перерахунку на кожну дату балансу і на дату погашення заборгованості. Результати перерахунку включаються в доходи і витрати того періоду, в якому вони були відображені. Дебіторську заборгованість і зобов'язання необхідно класифікувати в залежності від того, якими статтями балансу (монетарними або немонетарними) вони будуть закриватися. Не є монетарними статтями балансу рахунки розрахунків по негрошовим зобов'язанням.

Вищевикладене, відповідно, впливає на організацію бухгалтерського обліку операцій розрахунків з іноземними контрагентами окремо за грошовими (монетарними) і негрошовими (немонетарними) зобов'язаннями. Відносно статей розрахунків з іноземними контрагентами необхідна їх аналітична розшифровка окремо за грошовими й негрошовими зобов'язаннями, оскільки вони можуть бути як монетарними, так і немонетарними. До цих цілей необхідно виділити зобов'язання, погашення яких очікується грошима й зобов'язання, погашення яких очкується іншим, ніж грошові кошти, способом. До таких зобов'язань відносяться умовно-монетарні рахунки: 622 "Короткострокові векселі, видані у іноземній валюті", 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками", 685/2 "Розрахунки з іншими кредиторами у іноземній валюті ".

Слід виділити дебіторську заборгованість, що погашається грошовими коштами та дебіторську заборгованість, що погашається іншим, ніж грошовими коштами, способом. До такої дебіторської заборгованості відносяться умовно-монетарні рахунки: 16 "Довгострокова дебіторська заборгованість", 342 "Короткострокові векселі, отримані у іноземній валюті", 362 "Розрахунки з іноземними покупцями", 372/2 "Розрахунки з підзвітними особами у іноземній валюті ", 374/2 "Розрахунки по претензіях в іноземній валюті ", 377/2 "Розрахунки з іншими дебіторами".

Інші рахунки активів, які можна віднести до умовно-монетарних статей: 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" і 28 "Товари". Умови, по яких рахунок 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" може бути монетарною статтею – це вкладення фінансових інвестицій у підприємства за межами України. Рахунок 28 "Товари" може бути монетарною статтею при наявності у суб'єкта діяльності індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення роздрібної або оптової торгівлі, надання послуг резидентам України з розрахунками в іноземній валюті.