- •1.Задачі медичної мікробіології, етапи розвитку. Вдосконалення методів лабораторної діагностики інфекційних захворювань.
- •2.Відкриття л.Пастера та їх роль в розвитку медичної науки. Роботи р.Коха та їх вплив на прогрес мікробіології.
- •3. І. Мечніков і його внесок у вчення про несприйнятливість до інфекційних хвороб. П.Ерліх, ж.Борде як основоположники вчення про гуморальний імунітет.
- •4. Дослідження д.І.Івановського - важливий етап становлення вірусології. Українська мікробіологічна школа. Праці д.К.Заболотного, в.Д.Дроботько, с.С.Дяченко, к.Д.Пяткіна та ін.
- •6. Морфологія та будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Методи їх виявлення.
- •7. Типи і механізми живлення бактерій. Поживні середовища, які використовують в мікробіології, вимоги до них, класифікація.
- •8. Дихання бактерій. Аеробний та анаеробний типи дихання. Ферменти та структури клітини, що беруть участь в процесі дихання. Методи вирощування анаеробних бактерій.
- •18Асептика,антисептика. Антисептичні засоби та матеріали.
- •25. Біологічний метод діагностики інфекційних захворювань (мета, принцип проведення, приклади інфекційних захворювань, при яких використовується даний метод діагностики).
- •8. Поняття про інфекційний процес. Основні ланки інфекційного процесу. Роль мікроорганізму, макроорганізму та навколишнього середовища.
- •9. Екзотоксини бактерій: хімічний склад, основні властивості, практичне використання. Визначення токсигенності бактерій.
- •10. Форми інфекції: екзогенна, ендогенна, осередкова, генералізована, моноінфекція, змішана, вторинна інфекція. Приклади.
- •11. Генералізована інфекція: форми, причини розвитку, принципи діагностики і імунотерапії.
- •12. Джерела інфекції, механізми і шляхи передачі, вхідні ворота інфекції. Приклади. Роль макроорганізму і навколишнього середовища в інфекційному процесі.
- •14. Нормальна мікрофлора різних біопотів організму людини, її значення для організму. Дисбактеріоз: визначення, причини розвитку, класифікація, діагностика, профілактика і лікування.
- •2 Імунна система організму. Її органи. Імунокомпетентні клітини. Поверхневі маркери та рецептори цих клітин.
- •3 Механізми імунної відповіді організму. Фази імунної відповіді. Імунологічна пам`ять. Імунологічна толерантність.
- •4. Головний комплекс гістосумісності: локалізація, поліморфізм генів, hla-система, клас 1, локуси, локалізація в організмі, функці
- •5. Головний комплекс гістосумісності, локалізація, поліморфізм генів. Hla-система, клас II, локуси, молекули, локалізація, функції. Hla-типування, цілі, методи.
- •8. Імунна відповідь організму: визначення, фази і форми. Зобразити схему. Клітини, цитокіни і молекули hla, що беруть участь в імунній відповіді. Регуляція імунної відповіді в організмі.
- •9. Клітинний та тканинний механізми захисту. Захисні функції шкіри, слизових оболонок, лімфатичних вузлів. Значення запалення.
- •10.Гуморальні фактори вродженого імунітету організму людини: комплемент, інтерферони, бета-лізини, лейкіни, пропердин та ін.
- •15. Антитіла: визначення. Класи і підкласи імуноглобулінів і їх властивості. Генетична регуляція синтезу різних класів і специфічностей імуноглобулінів.
- •18 Протибактеріальний імунітет: визначення види, фактори, форми. Механізми імунного знешкодження збудників інфекційних захворювань, їхніх токсинів і ферментів.
- •19 Противірусний імунітет. Механізм і особливості противірусного захисту.
- •20 Сутність трансплантаційного імунітету та шляхи його подолання. Імунодепресанти.
- •21 Протипухлинний імунітет, його особливості.
- •22 Анафілактичний тип алергії: алергени, періоди і механізм розвитку, клінічні прояви, профілактика.
- •23 Цитотоксичний і імунокомплексний типи алергічних реакцій: алергени, механізм розвитку, клінічні прояви.
- •26. Реакція пасивної гемаглютинації. Компоненти. Застосування.
- •38. Діагностичні імунні сироватки: одержання, титрування, практичне застосування, механізм. Приклади.
- •41. Імуноглобуліни: визначення, приготування, мета використання.
3. І. Мечніков і його внесок у вчення про несприйнятливість до інфекційних хвороб. П.Ерліх, ж.Борде як основоположники вчення про гуморальний імунітет.
Дослідження І. І. Мечнікова (1845-1916) показали, що велику роль у формуванні імунітету грають особливі клітки - макро-і мікрофаги. Ці клітини поглинають і перетравлюють чужорідні частинки, у тому числі бактерії. Дослідження І. І. Мечникова за фагоцитозу переконливо довели, що, крім гуморального, існує клітинний імунітет. І. І. Мечников, найближчий помічник і послідовник Л. Пастера, заслужено вважається одним з основоположників імунології. Його роботи поклали початок вивченню імунокомпетентних клітин як морфологічної основи імунної системи, її єдності та біологічної сутності. Видатний російський вчений І.І.Мечников (1845-1916) розробив теорію фагоцитарного імунітету, відкрив і теоретично обґрунтував антагонізм мікробів. І.І.Мечников є автором відомої теорії боротьби з передчасним старінням людського організму, для боротьби з яким він рекомендував вживати молочнокислі бактерії як антагоністи гнильних мікробів.
Основні наукові праці Жуля Борде присвячені імунології. Він встановив, що у основі імунних реакцій лежать фізико-хімічні процеси, показав механізм аглютинації, гемолізу, преципітації, дезінтоксикації, з'ясував роль комплементу у реакції імунітету. Розробив разом із Октавом Жангу реакцію зв'язування комплементу. У 1906 р. спільно з О. Жангу виділив бацилу — збудника коклюшу і запропонував середовище щодо його культивування. Розробив вчення про анафілаксії (1921) і теорію бактеріофагії, запропонував теорію згортання крові.Види імунітету – 1) видовий (людина не може хворіти хворобами собак, птиць), 2) набутий (несприйнятливість до інфекцій яка формується в процесі розвитку) - а) актив. – формуєт. за участі імун. системи (природний, штучний), б) пасивний – без участі імун.системи.при введен. в організм готов. АТ, є природний і штучний.
П. Ерліх встановив наявність різних форм лейкоцитів, значення кісткового мозку для освіти гранулоцитів, диференціював певні форми лейкозів і створив дуалістичну теорію кровотворення (1880-1898). У цей же період він відкрив так називані гладкі клітки; вперше виявив існування гематоенцефалічного бар'єру; запропонував специфічний метод фарбування мікобактерій туберкульозу, спосіб багатобарвної забарвлення мазків крові та гістологічних препаратів. Створив першу сироватково-контрольну станцію. Висловив ідею про те, що клітини, відповідальні за імунні реакції, мають на поверхні антігенраспознающімі структури - рецептори. Ця ідея, яка зіграла величезну роль у розвитку імунології, знайшла повне підтвердження.
Починаючи з 1891 року Ерліх став розробляти методи лікування інфекційних хвороб за допомогою хімічних речовин. Він встановив факт придбання мікроорганізмами стійкості до хіміотерапевтичних препаратів. Світову славу Ерліху приніс розроблений ним «препарат 606» (сальварсан), який виявився високоефективним при лікуванні сифілісу.
У 1901 році Пауль Ерліх почав працювати над проблемою злоякісних пухлин.
Він запропонував багато важливих для клінічної практики лабораторних реакцій.
