10. Логічні операції над поняттями

Логічною операцією над поняттями називається така дія, за допомогою якої з одних понять отримують нові поняття. До логічних операцій над поняттями відносяться:

а) обмеження і узагальнення понять (Обмеженням поняття називається логічна операція, яка полягає в переході від поняття з більшим обсягом, але меншим змістом до поняття з більшим змістом, але меншим обсягом.Узагальненям поняття називається логічна операція, за допомогою якої переходять від поняття з більшим змістом, але меншим обсягом до поняття з більшим обсягом, але меншим змістом.)

б) операції над обсягами понять як множинами;(доповнення,перетин,обєднання)

в) поділ понять П о д і л о м понять називають логічну операцію, за допомогою якої розкривають обсяг поняття.

Д і л е н и м називається поняття обсяг якого потрібно розкрити.

Ч л е н а м и поділу називають видові поняття, на які розбивають обсяг діленого поняття.

Пі д с т а в о ю поділу називають ознаку за якою виділяються члени поділу.

г) визначення понять В и з н а ч е н н я м поняття називається логічна операція, яка розкриває зміст поняття.

Операцію визначення поняття можна аналізувати в трьох площинах:

1) семантичній,

2) синтаксичній,

3) прагматичній.

11. Логічна структура судження

С у д ж е н н я - це така форма мислення, яка розкриває зв'язок між предметом і його ознакою.

Те, про що говориться у судженні називається "предметом думки у судженні" або "логічним підметом судження", або "суб'єктом судження" і позначається буквою латинського алфавіту "S".

Те, що говориться у судженні про предмет думки називається "ознакою предмета думки" або "логічним присудком судження", або "предикатом судження" і позначається буквою латинського алфавіту "Р".

Відношення між предметом думки і ознакою предмета думки фіксується логічною ознакою "є/не є", "суть /не суть".

Отже, логічна структура судження складається із суб'єкта S, предиката Р і логічної зв'язки "є/не є".

"S" і "Р" називаються термінами судження.

12. Види простих суджень

П р о с т и м називають таке судження у якому жодна логічна частина не є окремим судженням. Або простим називається судження, яке не має самостійних частин.

С к л а д н и м називається таке судження, яке складається із двох або більше простих суджень, що пов'язані логічними сполучниками, а кожна із його правильних частин буде окремим судженням.

За характером ознаки, яка представлена предикатом судження, розрізняють такі види суджень:

а) Атрибутивним називається таке просте судження предикат якого представляє таку ознаку як властивість.

б) Судженням з відношеннями називається такий вид простих суджень у яких предикат представляє таку ознаку як відношення між предметами.

в) Судженням існування називається вид простих суджень в яких предикат виражає наявність (буття) предмета.

Атрибутивні судження поділяються на види на кількістю і якістю.

За якістю виділяють:

- стверджувальні і

- заперечувальні атрибутивні судження.

За кількістю розрізняють:

- Одиничним називається таке атрибутивне судження, у якому суб'єктом виступає одиничне поняття.

- 3агальним називається таке атрибутивне судження, у якому суб'єктом є загальне поняття.

- Частковим називається атрибутивне судження, у якому суб'єкт представляє частину класу досліджуваних предметів.

За "об'єднаним поділом за кількістю і якістю":

Загальностверджувальним називається судження, яке за кількістю є загальним, а за якістю стверджувальним.

Частковостверджувальним судженням називається таке атрибутивне судження, яке за кількістю є частковим, а за якістю стверджувальни.

3агальнозаперечувальним називається атрибутивне судження, яке за кількістю є загальним, а за якістю - заперечу-вальним. Наприклад, "Жоден мій знайомий не був серед учасників семінару".

Частковозаперечувальним називається атрибутивне судження, яке за кількістю є частковим, а за якістю заперечу-вальним. Наприклад, "Деякі мої друзі не були запрошені на свято".