5. Поняття про форму мислення

Абстрактне мислення - це ступінь процесу пізнання, який слідує за чуттєвим пізнанням. Суть цього слідування полягає в тому, що абстрактне мислення полишає (абстрагує) хаотичну інформацію про предмет, яку нам дають органи чуття. В цьому розумінні абстрагуватися - не означає відволікатися від предмета.

Формами абстрактного мислення є поняття, судження, умовивід.

Кожна думка має форму і зміст. Змістом думки є те, про що ми мислимо. А формою думки є спосіб зв'язку структурних елементів або складових частин думки. Особливістю форми думки є те, що вона незалежна, інваріантна від змісту думки.

Одна і та сама форма може містити різний зміст.

Отже, л о г і ч н і ф о р м и - це види мисленнєвих структур, які незалежні від конкретного змісту думки. Вони - своєрідний будівельний матеріал з якого будуються конкретні міркування.

Отже, форма мислення, яка відображає предмети та явища через сукупність суттєвих ознак, називається п о н я т т я м.

Форма мислення, яка відображає зв'язок між предметом та його ознакою, називається с у д ж е н н я м.

6. Основні закони логіки

Існує чотири основні логічні закони:

Закон тотожності - це така вимога до процесу міркування, яка передбачає, що будь-яка думка в межах конкретного міркування повинна залишатися незмінною, тобто тотожною сама собі (звідси і назва закону тотожності).

Закон протиріччя - це така вимога до процесу міркування, яка передбачає, що два протилежні судження не можуть бути одночасно істинними; у крайньому разі одне з них буде обов'язково хибним, а то й обидва можуть бути хибними. Яке саме з цих суджень хибне, а яке - істинне, логіка не встановлює.

Закон виключеного третього - це така вимога до процесу міркування, з якої випливає, що з двох суперечливих суджень одне буде обов'язково істинним, а друге буде обов'язково хибним - третього не може бути.

Суперечливими називаються судження, в яких за конкретним предметом думки якась ознака стверджується і тут же заперечується.

Закон достатньої підстави - це така вимога до процесу міркування, яка передбачає, що для того, щоб визнати певну думку істинною, слід мати достатню підставу. 7. Логічна структура поняття

П о н я т т я як форма мислення є такий спосіб відображення дійсності, коли предмет розкривається через сукупність його суттєвих ознак. Тому мати поняття про предмет, означає знати, які ознаки йому притаманні, в яких зв'язках і відношеннях він знаходиться з іншими предметами і чим він від них відрізняється.

За своєю логічною структурою поняття складається із змісту іобсягу.

З м і с т о м поняття є сукупність ознак, на підставі яких узагальнюються і виділяються у понятті предмети певного класу.

О б с я г о м поняття є множина предметів кожний з яких є носієм ознак, що складають зміст поняття.

Предикат - це форма виразу в мові мислимих ознак предметів. Можна сказати ще й так, що предикат як ознака, це виражена в мові інформація про ознаку предмета.

Суттєві ознаки виступають основою узагальнення предметів у понятті і виділення їх серед інших схожих з ними предметів. Наприклад, суттєвою ознакою для квадрату є "бути прямокутником, у якому всі сторони рівні".

Несуттєвими є ознаки, які не являються визначальними стосовно якісної специфіки узагальнених у понятті предметів. Так, для квадрату несуттєвою буде довжина сторони.

Суттєві ознаки поділяють на основні і похідні.

О с н о в н і суттєві ознаки відображають сутність предмета, вони є вихідними.

П о х і д н і - це такі ознаки, які обумовлюються, випливають із основних. Похідні ознаки поділяються, у свою чергу, на родові і видові.

Р о д о в о ю називають ознаку, яка притаманна предметам певного класу, у межах якого знаходяться предмети, що відображені у даному понятті.(наприклад, родовою нерозрізнюваною ознакою для розбою є ознака "бути злочином").

В и д о в о ю, специфічною ознакою є розрізнювана ознака для предметів узагальнених в понятті. (Наприклад, видовою ознакою для крадіжки є "таємне заволодіння чужим майном").