1.2. Економічна сутність амортизації та її види.

Зміст амортизаційної політики підприємства та держави складає взаємодія економічних категорій та важелів, які виявляють свою дію через сутність і функції амортизації.

Необхідно зосередити свою увагу на тому, що управління амортизаційною політикою являється найважливішою сферою діяльності будь-якого суб'єкта ринкового господарства[14;с.89].

В дискусії про економічну сутність амортизації виділяють три основні позиції, а саме:

Одна група вчених вважає, що амортизація - це просто грошовий вираз зносу основних засобів. Прихильники другої позиції вважають амортизацією не що інше, як процес перенесення вартості зносу основних засобів на собівартість продукції.Третя група вчених стверджує, що амортизація - це прийом або метод бухгалтерського обліку. [14;с.34].

Не є економічно обгрунтованим і ототожнення амортизації з амортизаційним фондом. Амортизаційний фонд - це фінансовий результат накопичення послідовно здійснюваних амортизаційних відрахувань. Він утворюється лише після реалізації готової продукції, а амортизація представляє собою процесі перенесення частинами вартості основних засобів на виготовлену продукцію, тобто вона є передумовою утворення амортизаційного фонду. Отже утворення амортизаційного фонду та амортизація — це різні поняття [12;с.42].

Основою амортизації являється зношення основних засобів. Поняття зношення і зносу не є ідентичними. Знос - це втрата засобами праці своїх властивостей чи характеристик внаслідок певних обставин (експлуатації, впливу науково-технічного прогресу і т.п. Зношення - це економічний процес, відображення зносу в економічній дійсності. Зношення представляє собою процес втрати засобами праці своєї вартості. Причиною зношення може бути як фізичний так і моральний знос [4;с.51].

Розглядаючи економічну природу амортизації доцільно виділити три концепції амортизації: класичну, економічну та фіскальну.

В основі класичної концепції лежить ідея постійної заміни основних засобів, їх відтворення в любій новій натуральній формі, яка б відображала досягнення науково-технічного прогресу, а не забезпечення повернення авансованої вартості на створення засобів праці. Тобто, амортизація повинна забезпечити відтворення основних засобів по вартості, яка б відображала сучасні суспільно-необхідні затрати праці на їх створення.

Економічна концепція амортизації грунтується на необхідності перенесення частини вартості основних засобів на вартість продукції, виробленої за їх допомогою у такій величині, яка б точно відображала втрату вартості засобів праці в процесі виробництва та внаслідок морального зносу. Її завданням є покриття затрат понесених на виготовлення продукції.

Фіскальна концепція амортизації передбачає звільнення від оподаткування частини прибутку на суму нарахованої амортизації [10;с.47].

1.3.Методи розрахунку амортизації основних засобів

В країнах з розвиненою економікою підприємства мають можли­вість самостійного вибору методу амортизації та розробки на цій під­ставі власної амортизаційної політики.

Амортизаційна політика підприємства — це цілеспрямована діяль­ність підприємства з вибору та застосування одного з можливих (законодозволених) методів амортизації з метою максимізації обсягу вла­сних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду [16;с.21].

П(С)БО 7 «Основні засоби», передбачає використання таких методів амортизації. До них належать:

• метод прямолінійного списання;

• метод зменшення залишкової вартості;

• метод прискореного зменшення залишкової вартості;

• кумулятивний метод;

• виробничий метод [12];

Особливості використання кожного з методів :

1. Прямолінійний метод

Прямолінійний метод амортизації за ПБО-7 полягає у тому, що «річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.”

Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійного методу можна подати у вигляді двох простих формул:

Річна сума амортизації визначається так:

А = Ca : Т (формула 1.2)

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

- амортизуюча вартість об’єкту, грн.;

Т – очікуваний період корисного використання об’єкту.

Місячна сума амортизації;

В = А : 12 (формула 1.3)

де В- місячна сума амортизації, грн.;

А- річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання.

2. Метод зменшення залишкової вартості

Суть даного методу полягає в визначенні річної суми амортизації об’єкту основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об’єкту на початок звітного року чи з початкової вартості по введених на протязі року об’єктам. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об’єкта основних засобів на річну норму амортизації:

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

А = Со * На (формула 1.4)

де А - річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

- залишкова вартість об’єкта основних засобів, грн.;

- річна норма амортизації, частин.

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою

(формула 1.5)

Нa -річна норма амортизації (в частинах);

n-термін корисного використання об’єкта основних засобів, років;

-ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

- початкова (залишкова) вартість об’єкта основних засобів, грн..

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

Норма амортизації в цьому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання. При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна представити як:

На = А÷ Ca (формула 1.6)

де А – річна сума амортизационних відрахувань за рік, грн.;

Са - вартість об'єкта, що амортизується, грн.

Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу, що розглядається:

На = 2*( А÷ Ca) = 2*(Са ÷ Т) ÷ Са = 2 ÷ Т (формула 1.7)

4. Кумулятивний метод

Річна сума амортизації в цьому методі визначається як добуток амортизуючої вартості й кумулятивного коефіцієнта:

А = (Сn – Cл)* Кк (формула 1.8)

де  — кумулятивний коефіцієнт;

— первісна вартість;

 — ліквідаційна вартість.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилась до кінця строку корисного використання об'єкта, на суму чисел років корисного використання цього об'єкта.

Кумулятивний коефіцієнт можна розрахувати по формулі:

Кк = Кл ÷ Сл (формула 1.9)

де  - кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів;

— сума чисел років корисного використання об’єкта основних засобів.

Сума чисел років — це результат сумування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

5. Виробничий метод

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарної кількості виробленої продукції об'єктом за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виробленої продукції, відпрацьованих годинах, кілометрах пробігу та ін.).

Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Таким чином, норму амортизації за цей методі можна розрахувати за формулою:

На = (Сn – Cл) ÷ Оn (формула 1.10)

де  — норма амортизації, частка;

— первісна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

— ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

— розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці [8;с.31].