85. Висвітлити головні завдання регіональної соціальної політики.

У соціальній сфері головна мета регіональної економічної політики України реалізується у конкретних заходах, націлених на стабілізацію рівня життя усіх верств населення з поступовим підвищенням рівня добробуту на основі єдиних соціальних стандартів та посилення усіх форм соціального захисту населення; забезпеченні продуктивної зайнятості населення через ефективне регулювання регіональних ринків праці та міграційних процесів; сприянні покращанню демографічної ситуації з метою збільшення тривалості життя та забезпечення природного приросту населення в регіонах; формуванні раціональної системи розселення на основі збереження існуючих та створення нових населених пунктів; активізації функціонування сіл та малих міських поселень, регулювання розвитку великих міст.

Важливе місце серед завдань регіональної економічної політики посідають соціальні питання, вирішення яких можливе лише на основі радикальних змін у сучасній політиці зайнятості та ринку праці. У перспективі передбачається активізувати діяльність щодо створення нових робочих місць у споживчій сфері, організаціях ринкової інфраструктури, малому та середньому підприємництві виробничої сфери. Це дозволить забезпечити працевлаштування осіб, які вивільняються з промислових підприємств, та підвищити рівень зайнятості населення у сфері обслуговування.

Необхідною передумовою соціального прогресу країни та одним з важливих завдань регіональної економічної політики є поліпшення демографічної ситуації у регіонах України на основі подолання процесів депопуляції й покращання соціально-побутових умов життя населення, здійснення заходів щодо підтримки сімей з дітьми та найменш соціальне захищених верств населення, зростання рівня споживання населенням товарів та послуг.

86. Висвітлити основні завдання регіональної екологічної політики.

У екологічній сфері державна регіональна економічна політика спрямовується на запобігання забрудненню довкілля та ліквідацію його наслідків, впровадження механізму раціонального природокористування, збереження унікальних територій та природних об'єктів.

87. Науково-технічний прогрес та його вплив на галузеву структуру регіонів. Початок НТП припав у нас на 2 половину 50-х рр. (розвиток електронно-обчислювальної техніки, атомної енергетики, селекції, генетики, з'явились нові технології й синтетичні матеріали). Основою НТП є оновлення ек. та соціального життя. Під впливом НТП різко зменшилась частка добувної пром.-ті й зросла роль обробної; базові галузі поступились машинобудуванню, хімії, електротехниці (пріоритетний розвиток одержали електроніка, біотехніка, робототехніка). Зріст продуктивності праці під впливом НТП сприяє збільшенню значення інфраструктурної сфери господарства (торгівля, транспорт, зв'язок). Найважливішою рисою НТП є перетворення науки на провідну ланку системи "наука—техніка—виробництво".

НТП змінює підходи до розміщення продуктивних сил, створюючи нові можливості як для розв'язання галузевих господарських проблем, так і для комплексного розвитку господарства у традиційних районах і на освоюваних територіях. Впровадження принципово нових технологій, насамперед електронно-променевих, плазмових, імпульсних, біологічних, радіаційних, хімічних, дасть можливість у декілька разів підвищити продуктивність праці та ефективність використання ресурсів і зменшити енерго- та матеріаломісткість виробництва. При збагаченні руд стали ефективніше використовувати руди з меншим вмістом металу. Це істотно змінює розміщення металургійної промисловості. Регіональна модифікація техніки та технології повинна забезпечити зниження витрат живої праці, скорочення строків будівництва об'єктів, впровадження нових джерел сировини й палива, які підвищать економічну ефективність виробництва. При цьому вплив нової техніки й технології на розміщення виробництва супроводжується зниженням витрат палива, електроенергії, сировини, праці на одиницю продукції.

88. Охарактеризувати участь регіонів України в міжнародному поділі праці. Формування ек. країн світу тісно пов’язано з процесом розвитку міжнародно-територіального поділу праці та розширенням міжнародних ек. зв’язків. Тенденція до ек. об’єднання та розширення зовнішніх ек. зв’язків обумовлена об’єктивним процесом територіального поділу праці та необхідністю вирішення глобальних проблем, що постають перед людством.

Міжнародний поділ праці полягає у спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів готової продукції, її частин, а також послуг і в подальшому товарному обміні ними на світових ринках.

Кожна країна концентрує вир-во певних видів продуктів (послуг) для вир-ва яких вона має найбільш сприятливі ек. та природні передумови: потужний природ.-ресурсний пот-ал; вигідне ек. полож.; специфічні агроклім-чні умови; попит на прод. галузей спец-ії на світ-у ринку; вис-й рівень конкурентноспроможної прод.

Участь у міжнародному поділі праці стає необхідною передумовою нормального соц.-ек. р-ку країни, підвищенню рівня технології виробництва та якості продукції. Тільки цим шляхом Укр. зможе інтегруватися в європейський і світовий ринок.

В сучасних умовах жодна країна світу не може розвиватись без зовнішньоек. зв’язків.

Міжнародні зв’язки – це система господарських зв’язків між економіками країн на основі поділу праці. Зовнішні ек. зв’язки сприяють росту нац. доходу, прискореному розвитку НТП, підвищенню рівня життя населення.

Р-к ефективних зовнішньоек. зв’язків дасть змогу Укр. швидше подолати глибоку е. кризу, сприятиме стабільному і швидкому р-ку ПС і зростанню на цій основі життєвого рівня її населення.