
- •67. Визначити особливості функціонування вільних економічних зон України.
- •68. Висвітлити місце регіональної економіки в системі економічних наук.
- •69. Охарактеризувати регіон як важливу ланку територіального членування України.
- •70. Розкрити основні цілі регіональної економіки.
- •71. Охарактеризувати основні показники рівня розвитку регіонів Укр.
- •73. Типізація економічних районів України за рівнем їх розвитку.
- •74. Визначити місце і спеціалізацію економічних районів в системі територіального поділу праці.
- •75. Розкрити сутність основних суспільно-територіальні властивостей регіону.
- •76. Висвітлити методичні підходи до визначення фінансової стійкості регіону.
- •77. Охарактеризувати податкоспроможність областей України.
- •78. Надати характеристику інвестиційному процесу в регіонах Укр.
- •79. Визначити процесу регіоналізації соц.-ек. Розвитку України.
- •80. Визначити основні принципи регіональної політики.
- •85. Висвітлити головні завдання регіональної соціальної політики.
- •86. Висвітлити основні завдання регіональної екологічної політики.
- •89. Зовнішньоекономічні зв’язки Укр: їх сутність та основні форми.
- •1) Зовнішня торгівля;
- •8) Культурні зв’язки між країнами світ; міжнародний туризм і міграції робочої сили
- •92. Висвітлити структуру та розміщення природно-ресурсного потенціалу Східного ек. Макрорайону.
- •93. Охарактеризувати проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Західного ек. Макрорайону.
8) Культурні зв’язки між країнами світ; міжнародний туризм і міграції робочої сили
Виїзд громадян України за її межі з метою відпочинку чи заробітку, як і в'їзд на ЇЇ територію громадян інших країн з цією ж метою, супроводжується міждержавними валютно-фінансовими потоками, тому міждержавний рух туристів і робочої сили також належить до зовнішньоекономічних зв'язків.
90. Зовнішня торгівля як важлива форма зовнішньоекономічної діяльності країни. Однією з найважливіших форм зовнішньоекономічної діяльності є міжнародна торгівля. Вона характеризується такими основними показниками: обсяг товарообігу, структура експорту та імпорту, сальдо зовнішьоторговельного балансу, географія торгівлі. Найбільш істотною її характеристикою є товарообіг – обіг товарів, який забезпечує рух товарних мас зі сфери виробництва до сфери споживання. Показниками міжнародного товарообігу є ек-т та ім-т товарів ,капіталів. Для будь-якої країни дуже важливим є співвід-ня суми експорту та імпорту – зовнішньоторговельне сальдо. В Укр. цей показник в останні роки був негативним. У системі міжнародного поділу праці Україна спеціалізується на виробництві машин і устаткування (тепловози, трактори, екскаватори, судна, автомобілі, с/г машини, верстати, прилади, літаки, обчислювальна техніка), продукції чорної металургії (прокат, залізна і марганцева руди), вугілля, зброї, харчових прод. (цукор, олія, борошно, сіль, кондитерські вироби, м’ясо, молоко, горілка), хімікатів. Україна імпортує: нафту, газ, руди кольорових металів, деревину, бавовну, одяг, взуття, калійні добрива, верстати та обладнання для легкої й харчової промисловості, свердловинні установки, засоби обчислювальної техніки, вантажівки, папір, целюлозу, рибу, кондитерські та плодоовочеві вироби, алкогольні напої. У нинішніх умовах господарство Укр. переживає тривалу ек. кризу, що негативно впливає і на стан зовнішної торгівлі. За даними Міністерства статистики, експорт за останні роки постійно скорочується.
Нині продукція нашої держави надходить більше ніж у 140 країн світу. У цій групі за експортом з України домінують: Росія, США, Білорусія, Чехія, Китай, Туреччина, Італія, Польща. Основний імпорт надходить з Росії, Туркменії, Італії, Німеччини, Польщі, Чехії, Кореї, Китаю.
Скориставшись кризовим політичним і ек. становищем у країні, іноземний капітал сформував з укр. комерсантами справжній торгово-фінансово-збутовий комплекс. Тому іноземні товари займають не менш ніж третину обсягу товарообігу, витісняючи вітчизняного товаровиробника.
Потрібно забезпечити: – конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світовому ринку; – зміну структури зовнішньоторговельного обороту; – стимулювання вивозу продукції високого ступеня переробки; – створення пільгових умов для імпорту в Україну обладнання, яке тут не виробляється; – регулювання присутності України на світовому ринку капіталу.
91. Охарактеризувати стан та проблеми розвитку і розміщення ПС Сх. ек. макрорайону. Макрорайон розташований переважно на Лівобережній Україні. Площа становить 221 тис.км2 (36,7 % площі України). Населення – 21,1 млн. чол. Макрорайон включає 8 областей, які об’єднані в 3 ек. райони України: Північно-Східний, Донецький і Придніпровський. На макрорайон припадає 65% виробництва промислової та 33% с/г продукції, 51,8% експорту Укр. Тут проживає 70% міського і лише 30% сіль-го нас-ня. Основні риси макрорайону: сприятливе транспортно-географічне положення; дуже високий рівень господарської освоєності території; велика густота населення; висока питома вага міського населення; могутній природно-ресурсний потенціал (перш за все, мінеральні і земельні ресурси); потужне і дуже розгалужене за структурою вир-во, в якому провідне місце займають промисловість та с/г; розміщення в двох природних зонах, що зумовило різногалузеву спеціалізацію с/г; розвинена транспортна система з переважанням залізничного вантажообороту; активна роль у територіальному, у тому числі міжнародному поділі праці; напружена екологічна ситуація. У багатьох відношеннях це район парадоксів. 1. Незважаючи на те, що його територія в своїй центральній і південній частині була освоєна найпізніше в Укр., зараз тут найвища освоєність. 2. Район має найбільш потужний виробничий потенціал в Україні – і водночас відзначається дуже консервативною галузевою структурою, недосконалою технологією, низьким технічним рівнем. 3. Район вносить в експортний сектор майже 60% продукції – і не має коштів для вирішення власних складних соц.-ек. проблем. Це основний район-донор.
Головні проблеми району стосуються основних аспектів його соц.-ек. розвитку: припинення стагнації виробництва; удосконалення галузевої макроструктури промисловості та технологій; поновлення основних фондів, закриття (чи перепрофілювання) нерентабельних підприємств; підвищення конкурентоспроможності продукції; ефективне використання колосальних обсягів відходів, покращання умов життя людей та екологічної ситуації.