15. Критерії визначення біологічного віку

• зрілість (оцінюється на основі розвитку вторинних статевих ознак);

• скелетна зрілість (оцінюється за термінами і ступеня окостеніння кістяка);

• зубна зрілість (оцінюється по термінами прорізування молочних і постійних зубів);

• спадковість;

• конституція людини;

• зрілість інтелекту (рівень розвиток як особистості).

16. Старіння стосується всіх рівнів організації: від молекулярних структур до цілісного організму.

До найбільш характерних зовнішніх ознак належать:

• зменшення росту,

• зниження амплітуди рухів грудної клітки,

• зменшення розмірів обличчя внаслідок втрати зубів і редукції альвео­лярних відростків щелеп,

• збільшення обсягу мозкової частини черепа, ширини носа і рота,

• зміни у шкірі (зменшення кількості сальних залоз, товщини епідермісу, сосочкового шару шкіри, посивіння волосся).

! Для процесу старіння характерні зміни у функціонуванні важливих систем організму, зокрема регуляторних.

! Відбувається також зниження гостроти­ зору, функції слухового апарата, смаку, частини шкірної чутливості­.

! Для ендокринної регуляторної системи характерне зменшення маси залоз, зниження­ їх гормонотвірної функції (щитоподібної, статевих залоз).

! Зміни виника­ють і в інших системах. Так, знижується скоротна цілісність міокарда, сповільнюється ритмічна діяльність серця, секреторна активність травних органів, життєва ємність легень, основних ниркових функцій, судини стають менш еластичними внаслідок заміщення еластичних волокон колагеновими та відкладення холестеринових бляшок у стінці судин.

Різко знижується імунний гомеостаз, кількість і функціональна активність Т-лімфоцитів. Зниження активності­ системи імунітету призводить до розвитку аутоімунних процесів, зростання можливості утворення пухлин.

На тлі регуляторних і функціональних порушень спостерігається зниження основного­ обміну, сповільнюється­ біосинтез білка, збільшується вміст жиру у крові, тканинах, знижується функціональна активність клітин, порушується проникність мембран.

17. Сучасні теорії старіння:

1. Теорія накопичення мутацій — еволюційно-генетична теорія виникнення старіння, запропонована Пітером Медаваром в 1952 році.

Ця теорія розглядає старіння як побічний продукт природного відбору (подібно, наприклад, до еволюційного пояснення розвитку сліпоти у печерних та підземних тварин).

2. Антагоністична плейотропія — теорія, що описує один з механізмів виникнення старіння з еволюційної точки зору. Цей термін посилається на ідею або модель, запропоновану в 1957 році Д. Вільямсом, також відому під жартівливою назвою «теорія оплати потім».

Згідно з цією теорією, в організмі повинні існувати плейотропні гени, які мають різний ефект на виживання організмів протягом різних періодів життя, тобто корисні у молодому віці, коли ефект природного відбору сильний, та шкідливі пізніше, коли ефект природного відбору слабкий.

3. Теорія одноразової соми — еволюційно-фізіологічна модель, що намагається пояснити еволюційне походження процесу старіння. Теорія була запропонована в 1977 році Томасом Кірквудом.

Ця теорія задається питанням, як організм має розпорядитися своїми ресурсами (у першому варіанті теорії мова йшла тільки про енергію) між підтримкою та ремонтом соми та іншими функціями, необхідними для виживання.

Необхідність компромісу у використанні цих ресурсів виникає через обмеженість ресурсів та необхідність вибору найкращого шляху їх використання.