Характеристика конкурентного ринку праці.
Значна кількість фірм, що конкурують між собою за придбання трудових послуг.
Велика кількість працівників однакової кваліфікації, що пропонують свої послуги незалежно один від одного.
Ні окрема фірма, ні окремий працівник не можуть впливати на ринкові ставки заробітної плати.
При конкурентному ринку праці фірма погоджується з ціною трудових послуг, що склалася на ринку. Вона може за цією ціною придбати нескінченну (з позиції з окремої фірми) кількість трудових послуг. Тому пропозиція праці для окремої фірми на конкурентному ринку буде абсолютно еластичною і матиме вигляд прямої лінії, що відповідатиме ринковій ціні трудових послуг та граничним витратам на цей ресурс: У = МКС (рис. 14.1).
Попит на працю для фірми визначається кривою граничного продукту в грошовому вираженні. Поки МКР > МКС, фірма братиме на роботу більше працівників і максимізує свій прибуток при МКР = МКС.
Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку.
Рішення кожної людини про необхідність і тривалість своєї праці залежить від багатьох факторів (наявність сім'ї, дітей, боргових та кредитних зобов'язань та інших), але головним є фактор оплати праці.
Кожен
працівник робить вибір між доходом від
праці і дозвіллям (рис. 14.2) або працею
(антиблаго) і доходом (рис. 14.3).
Особливості ринку праці з недосконалою конкуренцією.
На ринку праці часто виникає ситуація, коли монопольне становище займає покупець трудових послуг (монопсонія). Оскільки трудові послуги немобільні (працівники не можуть швидко змінити місце проживання або кваліфікацію), то фірма диктує заробітну плату, визначаючи кількість взятих на роботу.
На ринку монопсонії пропозиція для фірми збігатиметься з галузевою. Тобто її крива матиме зростаючий характер. Щоб збільшити число залучених до праці, фірма змушена буде виплачувати більшу зарплату, причому не тільки додатковим працівникам, але й взятим раніше. Тому для монополії граничні витрати на ресурс завжди вищі зарплати. Отже, точка максимізації прибутку фірми (МКР = МКС) відповідатиме меншій ставці зарплати (\¥м) та меншій кількості взятих на роботу (Ьм), ніж при конкурентному ринку (рис. 14.5).
Монополізація ринку праці можлива не лише з боку покупця, а й з боку продавця (профспілок). Профспілки можуть впливати на рівень зарплати через збільшення попиту на
працю:
Сприяння зростанню попиту на кінцеві продукти.
Збільшення продуктивності праці.
Підвищення кваліфікації.
Профспілки намагаються впливати і на пропозицію праці. Застосовуються дві тактики1:
а) замкнутий (цеховий) тред-юніонізм, використовується тоді, коли формальні чи неформальні професійні об'єднання можуть безпосередньо впливати на кількість трудових послуг певної кваліфікаційної групи. Входження до цієї групи контролюється її членами (наприклад, спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій можуть регулювати кількість кандидатів і докторів наук), і відповідно регулюється рівень зарплати (рис. 14.6, а);
б) відкритий тред-юніонізм застосовується тоді, коли не можна жорстко регулювати приплив нових працівників.
Тоді через укладання галузевих тарифних угод чи в законодавчому порядку установлюється певний мінімальний рівень зарплати, який виділяє ту ділянку кривої пропозиції, що лежить нижче цього рівня (рис. 14.6, б). Крива пропозиції набуває ламаного характеру.
Двостороння монополія — це коли продавець і покупець праці займають монопольне становище (профспілки вимагають рівня зарплати, не нижче мінімального рівня, а фірма наполягає на нижчій зарплаті). Фактично ціна на такому ринку залежатиме від співвідношення сил.