15.Поняття, сторони та зміст колективних угод.

СП найбільш повно виявляється у сфері договірного правового регулювання. Правовою основою є ЗУ «Про колективні договори та угоди».

Акти СП є різновидами нормативно-правових договорів, зміст яких охоплює норми права, прийняті за домовленістю сторін на основі попередніх переговорів.

Колективно-договірне регулювання трудових відносин в Україні представлене на державному, галузевому та регіональному та виробничому рівнях і реалізується у формі колективних угод та трудових договорів.

Колективна угода – це акт соціального партнерства, зміст якого охоплює норми права прийняті за домовленістю сторін, досягнутого в процесі проведення колективних переговорів.

Види колективних угод:

• генеральна угода (укладена на загальнодержавному рівні)

• галузеві угоди (в межах галузі економіки)

• регіональні угоди (укладені на регіональному та адміністративному рівні)

Сторонами генеральної угоди виступають: профспілки, які об’єднались для ведення колективних переговорів та укладення генеральної угоди тавласники або уповноважені ними органи, що об’єднані для ведення колективних переговорів та укладення генеральної угоди), на підприємствах яких зайнято більшість найманих працівників держави.

Сторонами галузевої угоди є роботодавці та їх об’єднання, профспілки або об’єднання профспілок, які мають відповідні повноваження, достатні для укладення та ведення переговорів на більшості підприємств що входять у сферу їх дії.

Угода на регіональному рівні укладена між місцевими органами влади або регіональні об’єднання підприємців та регіональні об’єднання профспілок чи інші уповноважені працівниками органи.

Змістом генеральної угоди може бути:

1. взаємні домовленості сторін щодо встановлення гарантій праці і забезпечення продуктивної зайнятості.

2. мінімальні соціальні гарантії оплати праці та умови зростання фондів оплати праці.

3. встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці

4. регулювання трудових відносин, режим роботи і режим відпочину, умови охорони праці, мінімальний розмір доплат, надбавок, компенсацій, що мають міжгалузевий характер

5. заходи для підвищення регіональної заробітної плати.

16. Поняття, сторони та зміст колективного договору.

Колективних договір – це нормативно-правовий договір, що укладається на локальному рівні між роботодавцем та найманими працівниками з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів суб’єктів СП.

Колективний договір укладається для:

1. конкретизації правових норм, встановлених державою (наприклад тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці);

2. встановлення умов праці, якщо таке згідно із законодавством віднесено до компетенції суб’єктів договірного регулювання (наприклад, особливості оплати праці);

3. підвищення рівня пільг, гарантій, встановлених законодавством;

4. заповнення прогалин у трудовому праві.

Сторонами колективного договору є власник або уповноважений ним орган та профспілкові організації, а якщо їх немає то уповноважений представник трудового колективу.

Зміст колективного договору:

1. випадки змін в організації виробництва і праці

2. положення щодо забезпечення продуктивної зайнятості

3. режим роботи

4. тривалість робочого часу і часу відпочинку

5. умови праці

6. охорона праці

7. формування фондів оплати праці

8. встановлення міжпосадових співвідношень в оплаті праці.

Всі умови колективного договору можна поділити на групи:

• інформативні – містять норми законодавства та угод вищого рівня

• зобов’язальні – нормативні – це умови, в яких сторони встановлюють локальні норми права що регулюють умови праці.

• організаційні – пов’язані з регламентацією порядку укладення зміни й припинення дії колективного договору (межі чинності, зміни та доповнення).