13.Соціальне партнерство: поняття та види.

Соціальне партнерство – це система відносин між роботодавцями, їх організаціями та об’єднаннями, та найманими працівниками, профспілковими організаціями та їх об’єднаннями і органами виконавчої влади, що склалися у процесі співробітництва, пошуку компромісів і підготовки ними узгоджених рішень з питань соціального партнерства.

Завдання соціального партнерства:

1. Забезпечення миру в суспільстві.

2. Зменшення гостроти соціальних конфліктів.

3. Погодження інтересів роботодавця та найманих працівників.

4. Забезпечення активної ролі держави у переговорному процесі з питань встановлення умов праці.

5. Забезпечення взаємної зацікавленості найманих працівників і роботодавців у поліпшенні економічного становища і встановлення взаємопорозуміння між ними.

6. Забезпечення належних умов праці та достатнього життєвого рівня працівників.

Соціальне партнерство спрямоване на пошук компромісних рішень і розв’язання проблем мирним шляхом, узгодження особистих та колективних інтересів, що досягається за допомогою таких основних форм як проведення спільних консультацій, ведення колективних переговорів щодо врегулювання суспільно-трудових відносин, розгляд і вирішення розбіжностей, що можуть виникати між соціальними партнерами.

Види соціального партнерства:

Біпартизм – двохстороннє співробітництво між працівником та роботодавцем без втручання держави (США, Канада, Великобританія);

Трипартизм – держава відіграє активну роль у проведенні колективних переговорів (Німеччина, Франція, Австрія, Україна).

Функції держави у забезпеченні соціального партнерства:виступає посередником, виступає самостійною стороною, на законодавчому рівні встановлює ряд мінімальних соціальних гарантій, встановлює правила ведення колективних переговорів, визначає порядок висуває представників від сторін для ведення колективних переговорів, може встановлювати відповідальність за недотримання вимог колективних переговорів

Необхідною умовою для здійснення, реалізації СП є створення відповідної нормативно-правої бази. В Україні прийнято відповідні зміни до КЗпП, а також прийнято ЗУ «Про колективні договори та угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців».

14.Форми соціального партнерства.

Існує 4 форми соціального партнерства:

1. Проведення спільних консультацій щодо регулювання соціальних трудових відносин.

2. Ведення колективних переговорів щодо укладення колективних договорів та угод.

3. Розгляд і вирішення розбіжностей, що можуть виникати між соціальними партнерами та колективних трудових спорів.

4. Участь працівників в управлінні організацією.

Всі форми СП реалізуються на основі принципів:

• взаємна увага і довіра соціального партнера

• рівноправність сторін соціального партнера

• всеохоплюючий характер соціального партнерства

• пріоритетності примирних методів і процедур у проведенні переговорів і консультацій

• недопущення погіршення домовленостей, досягнутих на попередньому рівні соціальних договорів.

• обов’язковості виконання досягнутих домовленостей

• відповідальності соціальних партнерів за виконання прийнятих ними рішень і досягнутих домовленостей.