- •1. Поняття трудового права. Трудове право як галузь права, наука та навчальна дисципліна.
- •2. Види трудових правовідносин та їх загальна характеристика.
- •3. Метод трудового права та його особливості.
- •4.Принципи трудового права.
- •5. Функції трудового права.
- •6. Суб’єкти трудових правовідносин.
- •7. Джерела трудового права: поняття, види та особливості.
- •8. Міжнародні договори.
- •9. Закони України, як джерела трудового права.
- •10. Підзаконні нормативно-правові акти.
- •11. Колективні угоди та колективні договори.
- •12.Локальні нормативно-правові акти.
- •13.Соціальне партнерство: поняття та види.
- •14.Форми соціального партнерства.
- •15.Поняття, сторони та зміст колективних угод.
- •16. Поняття, сторони та зміст колективного договору.
- •17.Сфера та порядок укладення колективного договору.
- •18.Строк та межі чинності колективного договору.
- •19.Поняття, сторони та зміст трудового договору.
- •20. Види трудових договорів.
- •21.Форми трудового договору.
- •22.Загальний порядок укладення трудових договорів.
- •23.Випробування при прийнятті на роботу.
- •24.Гарантії для працівників при укладенні трудового договору.
- •25.Правове регулювання ведення трудових книжок.
- •26.Зміна умов трудового договору: поняття, порядок здійснення, правові наслідки.
- •27.Переведення працівника на іншу постійну роботу.
- •28.Переведення працівника на іншу тимчасову роботу.
- •29.Правове регулювання переміщень працівників.
- •30.Конституційні гарантії заборони примусової праці та правове регулювання переведень.
- •31.Зміна істотних умов праці: порядок проведення, правові наслідки.
- •32.Строковий трудовий договір та особливості його укладення.
- •33.Контракт, як особлива форма трудового договору.
- •34.Правове регулювання сумісництва, суміщення та заступництва.
- •35.Укладення трудового договору з неповнолітніми.
- •36.Особливості укладення трудового договору з молодимиспеціалістами.
- •37.Укладення трудового договору з сезонними та тимчасовими працівниками.
- •38.Особливості укладення трудового договору з іноземцями.
- •39.Укладення трудового договору з інвалідами.
- •40.Особливості укладення трудового договору з роботодавцями – фізичними особами.
- •41.Укладення трудового договору з державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування.
- •42.Припинення трудового договору: умови та підстави.
- •43.Відсторонення працівника від роботи: поняття, підстави та умови.
- •45.Припинення трудового договору у разі відмови працівника від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов трудового договору.
- •44. Угода сторін, як підстава припинення трудового договору.
- •46.Припинення трудового договору за ініціативою осіб, які не є стороною трудового договору.
- •47.Порядок розірвання трудового договору за ініціативою працівника.
- •48.Розірвання трудового договору у зв’язку із скороченням чисельності або штату.
- •49.Переважне право на залишення на роботі.
- •50. Порядок розірвання трудового договору при виявленні невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі.
- •51.Розірвання трудового договору за систематичне невиконання працівником своїх трудових обов’язків.
- •52.Звільнення працівника за прогул.
- •53.Розірвання трудового договору з працівником за появу на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного чи токсичного сп’яніння.
- •54.Звільнення працівників за розкрадання вчинене за місцем роботи.
- •55.Звільнення з роботи керівного працівника за одноразове грубе порушення трудових обов’язків.
- •57.Звільнення з роботи працівника за вчинення аморального проступку.
- •58.Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •59.Згода профспілкового органу, як умова розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Гарантії для працівників при розірванні трудового договору.
- •60.Проведення розрахунку при звільненні працівника. Вихідна допомога.
11. Колективні угоди та колективні договори.
Серед джерел сучасного ТП особливо виділяються акти договірного характеру, тобто такі, які приймаються уповноваженими органами шляхом підписання двохсторонніх та багатосторонніх угод (договорів).
За умов встановлення ринкових відносин роль договорів як інструмента регулювання трудових відносин зростає. Свобода і рівність сторін передбачає вільне волевиявлення для вступу у трудові відносини. Змістом договору є взаємне встановлення юридичних прав та обов’язків кожного з учасників.
Акти договірного характеру, що є у ТП можна класифікувати за багатьма ознаками:
Залежно від кількості сторін:
двохсторонній (колективний договір)
багатосторонні (генеральна угода)
За сферою дії:
міждержавні (міждержавні угоди)
всеукраїнські (генеральні угоди)
регіональні (регіональні угоди)
локальні (колективний договір)
Залежно від того, укладені в України чи за її межами:
внутрішні
зовнішні (міжнародні)
З прийняттям ЗУ «Про колективні договори та угоди» важливим джерелом ТП стали генеральна, галузеві та регіональні угоди, які укладаються між профспілками чи їх об’єднаннями як представниками інтересів найманих працівників і власниками або їх представниками. Угодами регулюються основні принципи, норми реалізації соціальної політики у трудових відносинах щодо зайнятості, гарантій оплати праці, розміру прожиткового мінімуму, режиму роботи і відпочинку, умов охорони праці тощо. Після їх підписання вони набувають правового характеру і є обов’язковими для виконання сторонами.
До актів договірного характеру, що є джерелами ТП можна віднести і міжнародні договори. Згідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ є частиною національного законодавства України. До міжнародних договорів належать також конвенції Міжнародної організації праці. І хоча вони приймаються за спеціальною процедурою і вони не підписуються сторонами-учасниками, проте вони вважаються одним з видів міжнародних договорів. Україна як член МОП ратифікувала основну частину конвенцій, тому можна вважати, що вони набули значення норм, які застосовуються для регулювання трудовими відносинами.
12.Локальні нормативно-правові акти.
Тенденцією вдосконалення правового регулювання трудовими відносинами в умовах переходу до ринкової економіки є розширення сфери локального правового забезпечення.
Особливості локальних НПА:
Вони приймаються для конкретизації окремих норм, що своїм характером вимагають прив’язки до місцевих умов того чи іншого підприємства.
Наприклад, ст. 52 КЗпП встановлює, що тривалість робочого часу при 5денному робочому тижні визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, тому локальна норма, що регулює тривалість робочого часу є конкретизацією норми,яка має вищу юридичну силу.
Вони покликані врегульовувати прогалини у правовому регулюванні праці.
Зокрема основним напрямом локальної норм творчості є розширення гарантій трудових прав працівників, покращення умов їхньої праці. Основні права та принципові положення встановлюються державою, а решта регулюється на локальному рівні. Стежити слід за тим, щоб основні права працівників були гарантовані не нижче, ніж це встановлено централізовано, а все, що розширює права працівників є законним. Наприклад, локальна норма про встановлення 39 годинного робочого тижня не погіршує права працівників і не суперечить відповідній нормі закону, який встановлює 40годинни робочий тиждень.
Держава насамперед санкціонує правомірність встановлення прав і обов’язків недержавним структурам, що приймають локальні НПА.
Суб’єктами локальної нормотворчості можуть бути роботодавець і профспілка під час встановлення тривалості робочого часу або наймані працівники і роботодавець під час укладення колективного договору. Локальні норми роботодавець може приймати і самостійно (наприклад, посадові інструкції).
Найбільш поширеними актами локального характеру на підприємствах є: колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про преміювання, посадова інструкція, інструкція з охорони праці, графіки відпусток, накази та розпорядження.
Дію локальних нормативно-правових актів можна у часі обмежувати певним терміном або їх можна вважати чинними до скасування чи зміни їх у встановленому порядку.