21.Форми трудового договору.

Для трудового договору законодавством передбачено, як правило письмову форму.

Згідно з ст. 24 КЗпП укладення трудового договору у письмовій формі є обов’язковим:

1. при організованому наборі працівників. Організовано набір проводиться державними органами служби зайнятості. Особливістю цих договорів є те, що фактично вони укладаються через посередника – орган зайнятості, який виступає від імені роботодавця.

2. при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними, географічними, і геологічними умовами праці та умовами підвищеного ризику для здоров’я. Список таких робіт, що пов’язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних умовах затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року.

3. при укладенні контракту

4. якщо працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі

5. при укладенні трудового договору з неповнолітнім

6. при укладенні трудового договору з фізичними особами

7. в інших випадках, передбачених законодавством.

Трудовий договір обов'язково укладається в письмовій формі також в інших випадках, передбачених законодавством. Зокрема, укладення трудового договору у письмовій формі передбачено для працівників, робота яких пов'язана з державною таємни­цею, з громадянами, які працюють у релігійних організаціях; з громадянами, які проходять альтернативну (невійськову) службу; які залучаються до оплачуваних громадських робіт; працюють на умовах трудового договору у фермерському господарстві тощо.

22.Загальний порядок укладення трудових договорів.

Трудове законодавство встановлює єдині вимоги щодо порядку укладення трудового договору. Передбачено, зокрема, що роботодавець при укладенні ТД має право вимагати від особи, що наймається на роботу трудову книжку та документ, що посвідчує особу. Якщо особа наймається на роботу вперше, то вона повинна подати довідку з місця не проживання. Ст. 25 КЗпП забороняє при укладенні ТД вимагати від осіб документи, подання яких не передбачено законодавством. Це зокрема стосується відомостей про партійну, національну приналежність, про походження особи та місце її проживання.

Разом з тим законодавство передбачає подання додаткових документів, якщо зайняття посади чи виконання певної роботи вимагає відповідної освіти чи кваліфікації (наприклад, диплом про освіту, посвідчення водія тощо).

За загальним правилом, особи молодше 18 років приймаються на роботу лише після обов’язкового медичного огляду. Існує перелік осіб, які також повинні пройти обов’язковий медогляд. Вони проводяться з метою встановлення фізичної чи психофізичної придатності осіб для роботи за конкретно визначеною професією, спеціальністю.

Разом з тим роботодавець може встановлювати обмеження щодо спільної праці на підприємстві осіб, які є близькими родичами чи свояками. Перелік таких осіб визначено у ст. 25 КЗпП: батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя, якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядкованіабо підконтрольні один одному.

Порядок укладення трудового договору умовно можна роз­поділити на кілька етапів:

1. звернення особи до роботодавця з пропозицією про укла­дення трудового договору;

2. розгляд заяви роботодавцем і прийняття ним рішення;

3. видання наказу або розпорядження про зарахування пра­цівника на роботу. В наказі необхідно зазначити: номер і дату наказу, ПІБ особи, яку приймають на роботу, трудову ф-цію працівника, розмір зарплати, дату початку роботи, строк дії договору (якщо ТД є строковим, умови про випробування, відмітка про ознайомлення працівника з наказом під розписку)

4. оформлення трудової книжки. Якщо працівник приймається на роботу вперше, то трудова книжка оформляється у 5денний строк з дня прийняття на роботу.