Об’єкт і предмет тов-ва

Тов-во(наукове визначення)- галузь знань, яка системно вивчає товари на всіх етапах життєвого циклу, методичні засади формування, їх асортим-ту, споживних власт-тей, прогнозування збереженості та гарантії безпеки спожив товарів з метою задоволення потреб сусп-ва.

Тов-во- це комплексна наукова дисципліна, яка включає сис-му наук знань, методів і практ заходів, спрямованих на формув і розвиток асортименту та якості товарів з метою задоволення потреб людини.

Причини зародження тов-ва: потреби торгівлі, потреби митної справи.

Етапи становлення тов-ва:1) описовий(16-18ст) 2) технологічний(18ст -1917), 3)етап реформувань (1917-1990), 4) соціальної спрямованості або товарознавчо-формуючий (1991-до нині).

Передуючими тов-ву э природознавчы ы математичны диск. Це фізика, хімія, біол., мікробіол тощо.Тов-во є базовою дисципліною для таких дисциплін як орган-я та технологія комерц діял, економіка, бухгалтерських облік….

Об’єкт тов-ва-товари як продукти праці для задоволення потреб споживача та методи їх теор і практ пізнання.

Предмет тов-ва- споживна вартість товарів, закономірності її прояву і збереження. А також предметом тов-ва є споживна вартість товару. Якщо споживна вартіст не відповідає реалним запитам споживачів, то він не буде затребуваний, а отже, не буде використаний в його сфері застосування.

Метод тов-ва-систематичний підхід до пізнання споживної вартості товарів і вивчення закономірності її прояву і збереження.

Товарознавство спирається на економічну теорію, що розглядає різні теорії споживання, на філософію, політологію, соціологію і ін. Ці дисципліни є для товарознавства методологічною основою вивчення споживної вартості.

Товарознавство як наукова дисципліна спирається на гуманітарні, соціально-економічні, а також математичні і природні дисципліни; товарознавство тісно пов'язане з технологічними і спеціальними економічними дисциплінами.

Зародження, становлення і розвиток товарознавства

Тов-во(наукове визначення)- галузь знань, яка системно вивчає товари на всіх етапах життєвого циклу, методичні засади формування, їх асортим-ту, споживних власт-тей, прогнозування збереженості та гарантії безпеки спожив товарів з метою задоволення потреб сусп-ва.

Товарознавство має багатовікову історію. Воно виникло в XVI в. з розвитком зовнішньоторговельних зв'язків. Перша кафедра товарознавства рослинних і тваринних фармацевтичних матеріалів була установлена в 1549 р.

в Падуанському університеті (Італія). Як самостійна учбова дисципліна товарознавство почало вводитися в комерційних середніх і вищих учбових заведеннях в кінці XVIII в. У таких країнах, як США і Великобританія товарознавство вивчається в розширених курсах технологій різних груп товарів.

У XX в. вміст товарознавства в світовій науці диференціювався на ряд учбових дисциплін залежно від профілів спеціальностей: товарознавство матеріалів, машин, устаткування, товарознавство промислових товарів народного споживання, харчових продуктів, специфіки товарної продукції автомобілебудування, суднобудування, літальних апаратів і так далі

При вивченні процесів формування асортименту товарів товарознавство враховує закономірності розвитку суспільного виробництва і розподілу.

Товарознавство грає значну роль у формуванні образу мислення товарознавців різних спеціальностей.

сучасне товарознавство - це система знань, елементами яких є умови створення товарів, класифікаційні особливості товарів різних видів, формування споживчої вартості товарів, маркетинг товарного виробництва і багато що друге, але кожен із елементів цієї системи має тісний зв'язок з новими інформаційними технологіями. Це по суті основа побудови інформаційного суспільства.

Система «виробництво-обмін-споживання»

Сусп

с фера вир-во обіг спожив

форми предм

п родук прод-я товари спожив

В лас-ті натур товарні спож

н абуті речові корис ціннісутилестет

Виготовлена продукція спочатку надходить на ринок для обміну на інші вироби чи на гроші й тільки потрім потрапляє у сферу споживання. Ринок підтверджує (або не підтверджує) необхідність виготовлення даного виду продукції. Саме за допомогою ринкового обміну встановлюються економічні відносини між виробниками і споживачами товарів.

Виробництво-сфера застос, в якій створ предмети, речі, продукти люд працей або автоматиз діял з метою забезп потреб людини.

Обіг-товарний процес, за якого предмети, речі підлягають обміну.

Споживання-використання товарів та послуг матер та нема тер признач

Властивість-внурт прояв товару, що йому притаманний.

Вартість-штучно внесена ознака для орг-ї купівлі-прод. Кільк прояв-ціна.

Корисність речі- вл-ть речі, призначена для задов потреб, а от цінність – це технічні і економ пар-ри яким волод товар і визн його вагомість для людей.

Методологія тов-ва:категорії, методи

Методологія (гр. methodos - спосіб, метод і logos - наука, знання) - вчення про правила мислення при створенні теорії науки.

Методологія виконує такі функції:

визначає способи здобуття наукових знань, які відображають динамічні процеси та явища;

направляє, передбачає особливий шлях, на якому досягається певна науково-дослідницька мета;

забезпечує всебічність отримання інформації щодо процесу чи явища, що вивчається;

допомагає введенню нової інформації до фонду теорії науки;

забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять у науці;

Категорія- це гранично загальний вислів, що в найбільш концентрованій формі відобр ту чи іншу сторону явища буття і пізнання.

Кат-ї: продукція, товар, якість товару, потреби спожи, спожив вартість, асортимент товару тощо.

До завдань товарознавства як науки і учбової дисципліни відносяться: 1)чітке визначення основоположних характеристик, складових споживної вартості;2)встановлення принципів і методів товарознавства, що обумовлюють його наукові основи; 3)систематизація безлічі товарів шляхом раціонального застосування методів класифікації і кодування;;4)вивченнявластивостей і показників асортименту для аналізу асортиментної політики промислової або торгової організацій;5)управління асортиментом організацій;

Потреби у товарах, формування потреб

Потреба-це нужда в чому-небудь , об’єктивно-необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, сусп-ва в цілому. Виділяють біолог потреби(їжа, одяг, житло), соціальні(спілкування, суспільне визначення, самореаліз-я), духовні(творчість, самовдоск, самовираження)

Потреби(в тов-ві) – потреби в товарах. В діяльності товарознавців знання потреб необхідні для вивчення типології споживачів, для формування сигментів ринку, для формулювання комплексів товарів за їх ознаками, для вдосконалення клас-ї товарів за ознакою призначення, для вибору оптимальної номенклатури показників якості окремих груп товарів. Чинники формування біолог потреб: генетичні, вікові, зумовлені фізичним середовищем.

Соціальні потреби формуються під впливом складних і чисельних факторів, які залежать від умов соціального сер-ща та зумовлені соціальною природдою людини.

Об’єкт потреб-продукти харчув, предмети дом вжитку, особисті речі, нееконом блага, до яких людина прикладає працю. Суб’єкти потреб-окрема людина, сімя, трудовий колектив, населення регіону, держави, світу.

Техногенні потреби-у засобах телекомунікацій, трансп засобах, засобах фіз. Культури, спорту. Благо-все те, що потребує людина в житті, а також засіб задоволення її потреб.

Класифікація потреб.

Потреби класифікують за: походженням,характером виник-ня, засобом задоволення. нагальністю задоволення, можливістю задоволення, суб’єктами впливу, кількісною визначеністю та мірою реал-ї.

За походженням : біогенні(зумовлені природним сер-щем) та соціогенні(сформовані соц сер-щем).

За характером вин-ня: первинні(їжа, житло, безпека), та вторинні(модний одяг, комфортне житло).

За засобами задоволення: матеріальні(потреби в матеріальних благах) та нематеріальні(духовні потреби).

За нагальністю задоволення: першочергові(першої необхідності), другорядні (предмети розкоші) .

За можливостями задоволення: насичені та ненасичені(не можуть адовольнити повністю)

За часовою ознакою: поточні, перспективні ( потреби на майбутнє).

За об’єктами спрямованості: майнові, фінансові(кошти), інтелектуальні(знання, творчіть) тощо.

За суб’єктами впливу: особисті(у процесі життєдіяльності індивіда), колективні, суспільні(потреби суспільства в цілому).

За кількісною визначеністю та мірою реал-ї: абсолютні(мають абстрактний хар-р), дійсні(є сусп нормою для певного періоду), платоспроможні(визнач платоспроможним попитом), фактичні(наявні товари та послуги).

Властивості потреб

Властивості потреб поділяються на три групи: двоїстість, взаємозв’язки в системі потреб та зростання потреб.

До двоїстості відносять матеріальні-ідеальні, об’єктивно-субєктивні, абсолютні-відносні та абстрактні-конкретні потреби.

До взаємозв’язків у системі потреб відносять комплектність, компенсація, сублімація. До зростання протреб(динамічний, мінливий характер потреб) – ускладнення, облагороджування, раціоналізація, гуманізація, гармонізація, індивідуалізація.

Комплектність-обєднання потреб різних типів і видів.

Компенсація-можливість задовольнити одну й ту ж саму потребу різними способами.

Сублімація- заміна задоволення одних потреб іншими через відсутність необхідних товарів.

До неп род выднос товари, що задовол рызноман потреби люд:формув гардеробу, ведення дом госп-ва, навчання, ынформ забезп та відпоч,

Для розробки раціональних норм споживання неп род тов викор соціологіч методи, експертні оцінки визначення показників окремих норм. Мінімальний набір неп род тов береться до уваги для визнач прожитк мінім.

Вимоги до товарів та їх кл-я. Вимоги до товарів-це сук-ть якісних і кількісних характ-к товару, які відобр уявлення його споживачів про необхідну цінність товару в разі використання його за призначенням. Вимоги до товарів: поточні, перспективні, загальні, специфічні.

Поточні вимоги розробляються і пред'являються до товарів серійного виробництва, що знаходяться у продажу. Їх встановлюють з урахуванням технічних і економічних можливостей виробництва на певному етапі розвитку економіки країни. Ці вимоги, як правило, регламентуються ГОСТами і ТУ.

Перспективні вимоги об'єднують ширший по рівню комплекс показників якості товарів. Основою для них є поточні вимоги до якості товарів. При розробці перспективних вимог до товару враховують якнайповніше задоволення потреб, вдосконалення процесів виробництва, появу нового вигляду сировини і інші чинники.

Перспективні вимоги у міру розвитку технічного процесу переходять в групу поточних і регламентуються ГОСТами і ТУ. Загальні вимоги в рівній мірі пред'являються або до одного, або до переважаючої більшості товарів. До них відносяться, наприклад, такі, як якнайповніша відповідність товару своєму призначенню і ступінь виконання основної функції, зручність користування, нешкідливість для людини і забезпечення нормальної життєдіяльності організму, міцність і надійність в експлуатації в межах встановленого терміну, можливість і простота ремонту, естетичні вимоги і ін. Вимога нешкідливості для організму людини є найважливішою для всіх видів товарів.

Специфічні вимоги пред'являються до групи виробів або певного товару (наприклад, можливість експлуатації скляних виробів при різких перепадах температури).

Поточні, перспективні, загальні і специфічні вимоги можуть бути віднесені до соціальних, функціональних, технологічних, ергономічних, гігієнічних, естетичних, технологічних, вимог надійності, збереження, економічності та ін. Всі ці вимоги характеризуються відповідними властивостями і показниками.

Споживні властивості поділ на утилітарні та естетичні

Утиліт вимоги до товарів та їх хар-ка. До утилітарних вимог відносять вимоги, що відображ необхідність забезпечення номальної життєдіяльн людини як біол. істоти в умовах відносин з товаром і природним сер-щем. Утилітарні вимоги поділ на: призначення(функціональні та соціальні), ергономічні, екологічні, надійності, економічні, безпеки. Залежно від характеру впливу на споживчу вартість виді­ляють функціональні, ергономічні, естетичні властивості товару, а також його надійність і безпеку.

Функціональні вимоги(основні) – вимоги до товару у виконанні його основних функці згідно з призначенням та метою використання товару та характеризують корисний ефект від споживання..

Функціональні властивості мають три групи показників: досконалість ви­конання основної функції; універсальність застосування; до­сконалість виконання допоміжних операцій(поведінка речі при транспорт, зберіг, ремонті).

Соціальні вимоги включають необхідність відповідності властивостям та асортименту товарів потребам споживачів.

Економічні- повязують з вартісними затратам на проектування, виготовл та споживання товару.

Ергономічні властивості забезпечують зручність і ком­форт при користуванні товаром, створюють оптимальні умо­ви для людини в процесі праці і відпочинку, знижують стом­люваність, підвищують продуктивність праці.

Ергономічні властивості поділяються на такі групи: гігі­єнічні; антропометричні; фізіологічні;психофізіологічні; психологічні.

Гігієнічні характеризують умови, що впливають на організм і працездатність людини при експлуатації виробів.

Антропометричні-відповідність конструкції виробу і його елементів формі і масі тіла людини, що забезпечує комфорт та зручність при споживанні.

Психологічні- здатність товарів забезпечувати при споживанні відповідність виробів сприйняттю, мисленню людини та її навичкам.

Психофізіологічні- комплексно задовольняють як психологічні так і психофізіологічні і фізіологічні потреби людини і створюють відчуття комфорту.

Екологічні-предявляються до товарів, які у процесі трансп, зберігання, споживання або утилізації можуть небезпечно впливати на атмосферу, грунти тощо.

Безпека товару характеризує ступінь захищеності люди­ни і навколишнього природного середовища від впливу не­безпечних і шкідливих факторів, які виникають при його споживанні. Безпека товарів для здоров'я людини проявля­ється в їх здатності запобігати травматизму споживачів, у відсутності шкідливих для організму людини речовин, у то­му числі токсичних, які спричинюють отруєння, канцеро­генних, які зумовлюють злоякісні новоутворення, алергійних, які викликають підвищення або зниження чутливості організму, мутагенних, які спричинюють стійкі зміни спад­коємних ознак.

Залежно від природи товару розрізняють електричну, хімі­чну, механічну, термічну, радіаційну і біологічну безпеку.

Хім. безпека- відсутність недопустимого ризику для здоровя та життя людини.

Термічна-захист людини від впливу високих Т при експлуат і спожив товарів

Саніт-гігієн – відсутність ризику, який може виникнути в результаті різних біопошкодж товарів.

Радіаційна-відсутність неприпустимого ризику, який може бути завданий життю чи здоровю людини та її майну радіо акт елем.

Механічна безпека- захист людини та товарів від різних механ дій в процесі експ-ї і споживання.

Надійність товару - це властивість товару, що характе­ризує його здатність зберігати свою споживчу вартість у часі. Надійність товарів залежить від якості використання деталей, комплектуючих деталей, дотримання умов експлуатації, технологічного обслуговування та ремонту, виготовлення виробу. Надійність є складною властивістю, що поділяється на більш прості: безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність і збе­рігання.

Безвідмовність-вл-ть виробу безперервно зберігати працездатність протягом деякого часу. Довговічність – споживна влас-ть товару виконувати потрібні функції до переходу в граничний стан при встановленій системі технічного обслуговування та ремонту. Основним показником довговічності товару є термін служби та ресурси. Термін служби- календарна тривалість експлуат виробів від її початку або відновлення після ремонту до настання граничного стану. Ресурс-гранична мож-ть експлуат товарів, що зафіксовано в норм док-тах.

Збереженість-вл-ть виробів зберігати певний час кількісні та якісні показники, що забезпеч їх використ за призначенням. Ремонтопридатність-здатність товарів відновлювати свої вл-ті шляхом профілакт огляду і ремонту та технол обслугов.

Естетичні властивості товарів забезпечують задоволен­ня духовних потреб людини. Властивості зовнішнього вигля­ду товару не ізольовані один від одного і його естетична цін­ність створюється їх сукупністю, взаємозв'язком і єдністю, вигляду називається художньою композицією. Естетичні властивості товарів повинні відповідати суспільним і особис­тим ідеалам, вимогам моди, стилю і смакам споживачів. Ці властивості формуються в процесі художнього конструюван­ня виробів. Показники естетичних властивостей поділяються на чо­тири групи: інформаційна виразність; раціональність фор­ми; цілісність композиції; досконалість виробничого вико­нання і стабільність товарного виду. До групи показників інформаційної виразності відносяться знаковість, оригіналь­ність, виразність стилю і відповідність моді.

Раціональність форми- функціонувально-конструктивна зумовленість(відповідність естетичної форми виробу його призначенню), відповідність форми ергономічним вимогам.

Цілісність композиції(гармонійна єжність частин і цілого виробу) – гармонічність об’ємно-просторової структури(взаємодія всіх елементів виробу між собою), архітектонічність(художнє відображення в формі виробу), пластичність(рельєфність виробу, зв'язок об’ємів площин та обрисів), колорит(взаємодія кольорів виробу) , художньо-графічна виразність(розташування графічних елементів на виробі).

Досконалість виробничого виконання і стабільність товарного вигляду:чистота виконання контурів, округлень, ретельність покриття і обробки поверхні, чіткість інформаційних знаків, раціональність і рекламна виразність пакування.

Якість

Якість-це сук-ть харак-к продукції, процесу або послуги, які стосуються її здатності задовольняти встановлені і передбачувані потреби. Якість- це ступінь, до якого сук-ть властивостей задовольняє сформульовані потреби або очікування, загальнозрозумілі та обов’язкові. Носії якості товару: вихідні матеріли, технолог процеси виготовлення, пакування, умови зберігання, умови транспортування та використання. Сукупність сприятливих або бажаних для людини вл-тей хар-є доброякісність товару, а сук-ть несприятл(негат) вл-тей для люд складає недоброякісність товару.

Показники якості товару. Показники та характеристики якості товару – це кількісні хар-ки однієї або декількох вл-тей товару, складових його якості, які розглядають відповідно до визначених умов його експлуат і споживання. Класифікація показників якості товару здійснюється за: кількістю власт-тей(один, комплексні, узаг), за спожив вираженістю(у балах, у натур одиницях), за стадією визначеності(проектні, виробничі, експлуатаційні), за застосуванням при оцінці якості(базові, відносні).

Одинич­ний показник кількісно характеризує одну просту властивість. Комплексний показник характеризує одним числом одночасно декілька властивостей товару або складну властивість. (зовнішній вигляд плодів)

Базовий по­казник - це показник, прийнятий як вихідний при порівнян­ні з фактичним при оцінюванні якості. Відносний показник характеризує співвідношення фактичного і базового показ­ників.

Рівень якості товару-відносна характеристика його якості, що грунт на порівнянні якісних показників з відповідними показниками товару, зо приймають за базовий зразок.