Порівняльна ендоскопічна характеристика гострих ерозій та виразок:

Більшість гострих виразок не ускладнюється. Виключенням є виразки Курлін- га, що в більш ніж в половині випадків ускладнюються профузною кровотечею, яка часто є причиною смерті комбустіологічних пацієнтів. Для діагностики власне кро­вотечі у хворих з опіками, тяжкою серцево-судинною недостатністю потрібно орієнту­ватися на показники гемодинаміки та наявність мелени як одного з ранніх симптомів у цього контингенту. Деколи спостерігають поєднання кровотечі та перфорації ви­разки, або ж кровотеча передує перфорації. На відміну від «стресових», виразки Кушінга часто перфорують. У разі прориву гострої виразки у хворих після хірур­гічного втручання в абдомінальній порожнині в ранньому післяопераційному періоді сі (остерігають посилення болю. Внаслідок зумовленого основним захворюванням шокового парезу товстої кишки типовий «кинджальний» біль та м'язовий дефанс реєструють не у всіх випадках перфорації. Досить часто перфорація у післяопера­ційних хворих проявляється кардіалгією чи задишкою, що може бути хибно розці­нено як вторинна стенокардія. Деколи перфорації можуть рецидивувати.

Не зважаючи на те, що в разі сприятливого перебігу основного захворювання більшість симптоматичних ерозій і виразок загоюються самостійно, рекомендують проводити противиразкову терапію, зокрема для запобігання ускладненням. Проти- ниразкова терапія має включати антисекреторні й антацидні препарати, за наявності хелікобактеріозу — етіотропні препарати, репаранти (крім випадків, коли гострі еро­зії та виразки супроводжують онкологічні захворювання). При дуоденогастрально- му рефлюксі традиційну противиразкову терапію доповнюють прокінетиками та препаратами, що зв'язують жовчні кислоти (в разі призначення холестираміну олуж- нюють середовище шлунка завдяки призначенню антацидів або блокаторів Н₂-гіс- тамінових рецепторів).

У разі медикантозних виразок, індукованих застосуванням нестероїдних про­тизапальних засобів, доцільним є призначення простагландинів (крім випадків вагітності та фіброматозу матки у жінок).

Лікування ерозій і виразок, що виникли на грунті ІХС, має включати ß-адре- ноблокатори або антагоністи кальцієвих каналів. Допустимим є застосування як антиангінального препарату нітропластиру (непероральних форм нітратів пролон­гованої дії) або молсидоміну в поєднанні із гелевим цитопротектором сукраль- фатом.

Література.

Основна:

1. Хірургія: підручник з хірургії / За ред. Березницького Я.С., Захараша М.П., Міша- лова В.Г., ІИідловського В.О. — Т. II. — Дніпропетровськ: Дніпро-VAL, 2007. — 628 с.

2. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія. — К., 1999. — 612 с.

3. Лекції з госпітальної хірургії: Навчальний посібник / За ред. докт. мед. наук, проф. В.Г. Мішалова. — У 3 т. — Т. 2. — 2-ге вид., доп. і переробл. — К.: Видавничий дім «Асканія», 2008. — 382 с.

4. Шалимов A.A., Шалимов С.А., Ничитайло М.Е., Радзиховский А.П. Хирур­гия поджелудочной железы. — Симферополь: Таврида, 1997. — 560 с.

5. Иннервация поджелудочной железы // Российский журнал гастроэнтероло­гии, гепатологии, колопроктологии. — 1996. — Т. 6, № 1. — С. 35-39.