Тема №6: «УСКЛАДНЕННЯ ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ:

ГОСТРА ПСЕВДОКІСТА ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ, АБСЦЕС ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ, ПОШИРЕНИЙ ПЕРИТОНІТ, НЕКРОЗ СТІНОК ПОРОЖНИННИХ ОРГАНІВ, КРОВОТЕЧА В ЧЕРЕВНУ ПОРОЖНИНУ, ГОСТРІ ВИРАЗКИ ТРАВНОГО КАНАЛУ, КРОВОТЕЧА З ГОСТРИХ ВИРАЗОК У ПОРОЖНИНУ ТРАВНОГО КАНАЛУ, ПЕРФОРАЦІЯ ГОСТРИХ ВИРАЗОК»

Актуальність теми.

Ускладнення гострого панкреатиту (ГП) за частотою виникнення, етіологією та патогенезом, тяжкістю клінічного перебігу, ускладненнями в діагностиці та незадо­вільними результатами лікування посідають одне з провідних місць серед низки су­часних проблем захворювань органів системи травлення. За останні 10 років у світі відзначено зростання захворюваності на ГП більш ніж у 2 рази. В Україні цей показ­ник становить 0,5-2 випадки на 100 тис. населення в рік, а поширеність — 5-12 на 100 тис. осіб. Значне зростання захворюваності на ГП, часті рецидиви, тимчасова непрацездатність та інвалідність хворих визначають соціально-економічну зна­чущість цієї хвороби. В Україні темпи росту частоти патології підшлункової залози (ПЗ) є найвищими серед усіх захворювань системи травлення.

Мета.

1. Визначати етіологічні чинники ускладнень ГП.

2. Проводити аналіз типової клінічної картини ускладнень ГП.

3. Виявляти основні ускладнення ГП.

4. Обґрунтовувати та формулювати попередній діагноз.

5. Визначати тактику ведення таких хворих.

6. Складати план обстеження хворого.

7. Проводити первинну та вторинну профілактику ускладнень ГП.

Студент має знати:

1. Сучасні уявлення про ускладнення ГІ1.

2. Класифікацію ускладнень ГП.

3. Кардинальні клінічні ознаки ускладнень ГП.

   3. Методи діагностики ускладнень ГП.

   4. Лікування хворих з ускладненнями ГП.

   5. Методи профілактики ускладнень ГП.

   6. Сучасні уявлення про етіологію та патогенез ускладнень ГП.

   7. Сучасні напрямки хірургічного лікування ускладнень ГП.

Студент має вміти:

1. Збирати й оцінювати дані анамнезу у пацієнтів з ускладненнями ГП.

2. Проводити обстеження хворого фізикальними методами та робити висновки на підставі отриманих даних.

3. Призначити програму обстеження й оцінити дані лабораторних, рентгено­логічних, ендоскопічних, інструментальних та інших методів обстеження.

4. Визначити лікувальну програму у пацієнтів з ускладненнями ГП.

5. Визначити показання до оперативного втручання та обґрунтувати вибір ме­тоду оперативного втручання у пацієнтів з ускладненнями ГП.

Термінологія.

Термін	Визначення
Кіста ПЗ	це обмежена капсулою порожнина, заповнена рідиною (панкреатичний сік, ексудат, гній) й інтимно зрощена з головкою, тілом або хвостом органа, яка має на внутрішній поверхні епітеліальну вистілку
Псевдокіста ПЗ	це порожнина в ПЗ, яка утворилася внаслідок її деструкції. Вона обмежена капсулою, що не має на внутрішній поверхні епітеліаль­ної вистілки
Перитоніт	гостре або хронічне запалення очеревини, при якому виникають ха­рактерні місцеві та загальні зміни в організмі з глибокими пору­шеннями функції органів і систем
Симптом Грюн- вальда	поява синюшного забарвлення шкіри та петехіальних висипань біля пупка та на сідницях
Симптом Мейо — Робсона	болючість під час натискання в лівому реброво-хребтовому куті

Викладення теми.

Кіста ПЗ — це обмежена капсулою порожнина, заповнена рідиною (панкреа­тичний сік, ексудат, гній) й інтимно зрощена з головкою, тілом або хвостом органа, яка має на внутрішній поверхні епітеліальну вистілку.

Псевдокіста (несправжня кіста) — це порожнина в ПЗ, яка утворилася внаслі­док її деструкції, обмежена капсулою, що не має на внутрішній поверхні епітеліаль­ної вистілки.

Етіологія і патогенез. До справжніх кіст належать: уроджені (дизонтогенетичні) кісти, які являють собою аномалію розвитку; набуті ретенційні кісти, що розвива­ються внаслідок утруднення відтоку панкреатичного соку; цистаденоми та цистаде- нокарциноми (за механізмом виникнення належать частіше до проліферативних, інколи — дегенеративних кіст). Причинами псевдокіст є перенесений деструктив­ний панкреатит, травми ПЗ, оклюзія вірсунгової протоки паразитами, конкремента­ми, пухлинами, вроджені аномалії розвитку. Механізм розвитку псевдокіст полягає в тому, що внаслідок вогнищевого некрозу залози, утруднення нормального відтоку її секрету відбувається руйнування стінок панкреатичних проток, що спричинює реактивне запалення прилеглих тканин, які формують стінки псевдокісти.

Патоморфологія. Морфологічно кісти ПЗ поділяють на: псевдокісти, ретен­ційні протокові, вроджені, поодинокі та множинні.

Псевдокісти бувають свіжими та старими. Внутрішня поверхня свіжої псевдокісти шорстка, гранулююча, сіро-червоного кольору. Вміст лужний, сірий або з буруватим відтінком. У старій псевдокісті стінка гладенька, блідо-сірого кольору. Вміст світлі­ший, ніж у свіжої кісти. Епітеліальна вистілка відсутня. Частіше такі кісти виника­ють в тілі та хвості залози і не з'єднані з протоками.

Ретенційні кісти пов'язані з обтурованою протокою. їхня порожнина має гладень­ку поверхню сіро-білого кольору з прозорим вмістом, водянистим або слизоподібним.

Уроджені кісти переважно множинні, дрібні. Від простої ретенційної кісти вони відрізняються тим, що завжди пов'язані з аномаліями розвитку проток і поєднують­ся з полікістозом нирок і печінки.

Рідко розвиваються ехінококові кісти, які мають чітку хітинову оболонку, ріди­ну в порожнині та дочірні пухирі, що локалізуються в ділянці головки ПЗ.