4. Поняття і значення криміналістичної діагностики.

Диагностика означает выявление, различение, определение. Диагностические исследования в науке и практической деятель­ности людей проводятся для того, чтобы установить определен­ные свойства и состояния объектов, расшифровать динамику события, понять причину явления. В криминалистических ис­следованиях диагностика обычно предшествует идентификации. Например, по следам ног, еще до того как идентифицируют обувь, судят о направлении движения человека, приблизитель­ной скорости движения, факте перетаскивания тяжестей, пере­движении в темноте и т.д. По следам взлома на преграде опре­деляют, с какой стороны произведен взлом, каковы навыки пре­ступника, его физическая сила и т.п.

Научные основы криминалистической диагностики составляют:

• возможность познания события по его отображению;

•закономерность возникновения криминалистически значи­мой информации;

• данные науки криминалистики о типичных моделях отра­жения механизма преступления (свойства личности, свой­ства предметов, взаимодействие объектов);

• методы и методики криминалистического диагностирования.

Цели криминалистических диагно­стических исследований:

• определение свойств и состояния объекта, его соответствия (несоответствия) заданным характеристикам (например, из какого металла изготовлено кольцо; исправен ли замок);

• установление факта и причин изменения первоначального состояния объекта или его несоответствия заданным харак­теристикам (для исследования обстоятельств действия), на­пример, с какой стороны произведен взлом преграды; под­вергались ли документы частичным изменениям;

• анализ криминальной ситуации: обстоятельств места, време­ни, механизма взаимодействия субъектов, предметов, при­чинно-следственных связей, механизма преступного события (например, установление механизма возникновения и разви­тия пожара, причинно-следственной связи между коротким замыканием и возникновением пожара).

 Методологическую основу криминали­стической диагностики определяют:

• принципиальная возможность познания объекта, события по его отображению;

• сведения об общих закономерностях возникновения дока­зательств, включая вещественные, как средства отражения криминалистически значимой информации;

• сведения, накопленные криминалистикой о закономерно­стях возникновения исследуемых ею объектов, свойствах и признаках;

• сведения о типичных моделях отражения действия (события) с учетом объективных свойств взаимодействовавших предме­тов, условий взаимодействия и, при необходимости, свойств личности (физических, психофизиологических и др.);

• владение методиками исследования объектов криминали­стической экспертизы и всем арсеналом необходимых ме­тодов (аналогией, моделированием, экстраполяцией, ана­лизом, синтезом, экспериментом и др.).

5. Поняття і напрямки криміналістичного прогнозування в розслідуванні злочинів.

Термін «криміналістичне прогнозування» доцільно розглядати у двох аспектах:

а) як спеціальну діяльність щодо реалізації положень криміналістичної прогностики на практиці за допомогою використання найефективніших прогностичних методик і спрямовану на побудову прогнозів щодо визначення основних тенденцій, шляхів розвитку криміналістичних об’єктів, їх стану в майбутньому;

б) як галузь правового (юридичного) прогнозування, що є різновидом передбачення у сфері боротьби зі злочинністю, де спільною сферою прогностичних досліджень правознавців, процесуалістів та криміналістів є передбачення тенденцій і перспектив розвитку та вдосконалення методів і засобів здійснення розслідування, розширення доказової бази, своєчасного введення нормативного регулювання і відповідальності.

Оскільки прогнозування є невід’ємною функцією криміналістики, то й об’єктами прогнозу виступають сама наука криміналістика та об’єкти її пізнання:

а) злочин (функціональна сторона злочинної діяльності) і породжувані ним наслідки;

б) діяльність щодо розкриття, розслідування та попередження злочинів.

Спрямованість здійснення прогностичних досліджень може мати науковий, науково-прикладний та практичний характер.

Точність і обґрунтованість криміналістичних прогнозів зумовлена якістю вихідної інформації.

Джерела формування вихідної для прогнозування інформації доцільно поділити в такий спосіб:

1. Наукові дані:

2. Статистичні дані:

3. Узагальнені дані практики.

За масштабом охоплення обставин і фактів, що відображаються в прогностичних судженнях, та обсягом розв’язуваних завдань в судово-слідчій практиці прогнозування диференціюється на стратегічне, тактичне та індивiдуальне.

Стратегічне прогнозування пов’язане з прогнозуванням перспектив розслідування і судового розгляду у справі в цілому, з моделюванням наслідків процесуальних рішень, що приймаються, і заходів щодо нейтралізації або мінімізації негативних результатів їх реалізації, а його висновки є невід’ємною частиною процесу доказування у справі, забезпечуючи планування, визначаючи найприйнятніші форми взаємодії та характеризуючи можливі варіанти розвитку слідчих і судових ситуацій та ін.

Тактичне прогнозування — це прогнозування результативності планованих тактичних операцій, слідчих дій та прийомів з метою вирішення тактичних завдань у конкретних ситуаціях розслідування і судового розгляду, а також наслідків використання одержаних результатів у доказуванні, ступеня тактичного ризику і засобів його мiнiмізації тощо.

Індивідуальне прогнозування спрямоване на розробку прогностичної моделі щодо, наприклад, можливого місця і часу вчинення злочину, що готується, варіантів підготовки можливих місць переховування осіб, причетних до вчинення злочину тощо).

Результатом прогностичних досліджень є прогнози.

Завершальний етап прогностичних досліджень пов’язаний з визначенням форм та шляхів реалізації сформульованих прогнозів. Так, якщо результатами криміналістичного прогнозування є судження щодо ймовірності появи в майбутньому нових способів учинення злочинів, нових об’єктів (предметів) посягання і нових обставин, які сприятимуть вчиненню злочинів даної категорії, то й рекомендації мають бути деструктивного характеру. У таких рекомендаціях повинні бути відображені пропозиції, спрямовані на здійснення комплексу заходів (нормативних, організаційно-технічних, інформаційних та ін.) щодо запобігання вчиненню злочинів новим способом, недопущення можливості виникнення нових обставин, що сприятимуть вчиненню злочину, розробки пропозицій, які активізують процес розкриття злочинів, котрі вчиняються новим способом і котрі не вдалося відвернути.