Хімічні та біохімічні породи

Група гірських порід	Мінеральний склад	Назва породи
		Хімічного походження	Органічного та біохімічного походження
Карбонатні	Кальцит, доломіт	Вапняки зернисті (кристалічні, оолітові, вапнякові туфи, доломіти, мергель)	Вапняки коралові, фузулінові, нумулітові, черепашники, крейда
Кременисті	Опал, халцедон, кварц	Кремінь, яшма, джеспіліти	Діатоміт, трепел, опока, радіолярити
Фосфатні	Фосфорит, апатит		Фосфорит
Сульфатні	Гіпс, ангідрит	Гіпс, ангідрит	
Галогенні	Галіт, сильвін	Камяна сіль (галіт)	
Вуглецеві	Органічні речовини		Сапропелі, горючі сланці, торф, асфальт, вугілля, нафта, горючі гази, озокерит, бурштин (янтар)
Залізисті	Пірит, гематит, лимоніт	Бурі залізняки	
Алітові (алюмінієві)	Лимоніт, диаспор, беміт	Боксити, латерити	

Піщані породи (псаміти)

За структурними ознаками до групи пісків псамітів входять породи з розміром часток 0,05...2 мм. В залежності від ступеня щільності та цементації вони розділяються на сипкі піски та зцементовані піщаники. Текстура безладна.

9. Піски за величиною зерен розподіляються на гравелисті (2...1 мм), крупнозернисті (1...0,5 мм), середньозернисті (0,5...0,25 мм), дрібнозернисті (0,25...0,1 мм) і пилуваті (0,1...0,05 мм). Спосіб їх визначення наведено в табл. 2.

Мінеральний склад і колір пісків різноманітний. Найпоширенішим мінералом пісків є кварц, часто зустрічаються польові шпати, інколи слюди та рудні мінерали. Піски бувають: мономінеральні кварцові, які складаються не менш як із 95% зерен кварцу; олігоміктові, в яких переважає кварц (75...50%). але спостерігається домішка польових шпатів, слюд); поліміктові, які складаються із зерен кварцу, польових шпатів, кольорових мінералів; аркозові у випадку переваги у пісках зерен польових шпатів.

Піски використовують у бетонах та розчинах, для виготовлення скла, сан-приладів, труб, вогнетривкої кремнієвої цегли (динасу).

10. Піщаники утворюються внаслідок цементації пісків різноманітними цементуючими речовинами. В залежності від складу та будови цементу розрізняють кварцові, вапняні, кременисті, залізисті або глинисті піщаники. Найміцнішими є піщаники з кременистим цементом (у вигляді кварцу, халцедону або опалу). Найменшою міцністю характеризуються піщаники з глинистим цементом, вони легко розмиваються водою. Серед піщаників за складом і розмірами зерен виділяють ті ж різновиди, що й у пісків.

Піщаники широко використовують як бутовий камінь, щебінь, стіновий матеріал, декоративний та оздоблювальний камінь, застосовують для виготовлення точильного каміння та брусків, вогнетривів динасу, кислотостійких виробів.