МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

Кафедра “Основ та фундаментів”

Методичні вказівки

до лабораторних робіт з курсу “Геологія з основами геоморфології”

Осадові гірські породи

для студентів денної форми навчання за фахом 6.070904“Землеупорядкування та кадастр»

м. Дніпропетровськ, 2005 р.

Методичні вказівки до лабораторних робіт з «Геології з основами геоморфології» для студентів спеціальності 6.070904 “Землеупорядкування та кадастр»/ Укладачі: Левченко Г. М., Любич Л. Г., Капленко Г. Г., м. Дніпропетровськ, ПДАБтаА, - 23с.

Методичні вказівки містять класифікацію осадових гірських порід за їх умовами утворення, структурою, текстурою і гранулометричним складом. Також наводиться опис головних осадових гірських порід і методика їх визначення.

Укладачі: к. т. н., доцентЛевченко Г. М.

к. т. н., доцент Любич Л. Г.

асистент Капленко Г. Г

Відповідальний за випуск: д. т. н., професор Швець В. Б

Рецензент: к. т. н., доц.. Головко С. І

Затверджено

на засіданні кафедри ОтаФ

Протокол від

Затверджено на засіданні

Методичної ради ПДАБтаА

Протокол від

ВСТУП.

Осадові гірські породи виникають у верхній частині земної кори внаслідок руйнування первинних гірських порід під дією атмосферних факторів в умовах невисоких температур та тиску, а також життєдіяльності організмів. За умовами утворення вони поділяються на уламкові, хімічні та органогенні.

Літогенетичні (гр. lithos  камінь + гр. genesis  походження ознаки визначають міцність порід, стійкість на схилах, у стінках котлованів, а також зумовлюють засоби їх розробки та будівельну категорію. В залежності від геолого-генетичних властивостей визначають методику, склад та обсяг лабораторних, розвідувальних та дослідних робіт при інженерно-геологічних вишукуваннях. Класифікація осадових порід наведена в таблиці 1.

Головні зовнішні ознаки.

При визначені осадових гірських порід велике значення мають текстура, структура, наявність скам'яніння, мінеральний склад. Шаруватість, пористість, скам'яніння та наявність залишків фауни або флори  специфічні ознаки (властивості), які відрізняють осадові породи від магматичних та метаморфічних (за деяким винятком).

Текстура. За характером взаємного розташування складових частин в осадових породах виділяють такі текстури:

а) безладна  при якій уламки, що складають породу, розташовані без будь-якого ладу і начебто перемішані;

б щільна масивна;

в пориста;

г смугаста;

дплямиста;

е) шарувата. Шаруватість є одною з найвиразніших властивостей осадових порід. Під шаруватістю розуміється чергування шарів порід різного складу та будови.

Характерною текстурною ознакою осадових порід є пористість. Її величина залежить від умов виникнення осадового матеріалу, його відкладання та наступного перетворення осадів. За цією ознакою породи розбиваються на такі групи:

а) щільні, в яких пори не видимі неозброєним оком;

б) дрібнопористі, в яких видно дрібні густо розташовані пори;

в) грубопористі, в яких пори мають розміри від 0,5 до 2,5 мм;

г) кавернозні  з порожнинами (пустотами) більш 2,5 мм.

Структура. Структури уламкових, хімічних та органогенних порід різні. Серед порід уламкового походження в залежності від розміру уламків виділяють такі основні структури:

а) грубоуламкові (псефітові) з частками більше 2 мм в діаметрі:

б) піщані (псамітові) з частками від 2 до 0,05 мм;

в) пилуваті (алевритові) з частками від 0,05 до 0,005 мм;

г) глинисті (пелітові) з частками менше 0,005 мм.

Грубоуламкові та піщані породи можуть бути сипкими або зцементованими. За формою уламки можуть бути кутастими або округлими.

Для порід хімічного та органогенного походження структуру розрізняють за розмірами кристалів або зерен та за складом залишків організмів. В залежності від цього виділяють такі види структур:

а) приховано кристалічна, якщо порода складається з кристалів менших 0,01 мм;

б) кристалічно-зерниста, якщо порода утворена з кристалічних зерен мінералів, має різновиди:  грубозерниста (більше 0,5мм); середньозерниста (0,5...0,25 мм); дрібнозерниста (0,25...0,1 мм);

в) оолітова, в якій зерна мають форму округлих стяжінь різних розмірів (до 2 мм);

г) органогенна, для якої характерна наявність органічних залишків черепашок, рослин і т.п.;

д) уламкова (брекчієподібна), якщо порода складається з міцно зцементованих між собою кутастих уламків.

Колір. Забарвлення обумовлене звичайно мінеральним складом та вмістом в породах домішок, особливо хімічних з'єднань заліза та органічних речовин.

Червоні, жовті і коричневі кольори породи зумовлені залізом, а темно-сіре забарвлення надають породам органічні речовини. Велика кількість уламків калієвих польових шпатів надає породі червоно-брунатних кольорів, а піроксенів та амфіболів  темно-сірих, темно-зелених. Породи, що не мають кольорових домішок і складаються із кварцу, карбонатів, каолініту, сульфатів, галогенів,  безбарвні або мають біле забарвлення.

Скам'яніння. Наявність в осадових породах скам'янінь та інших залишків флори та фауни для багатьох з них є характерною ознакою, ось чому особливу увагу необхідно звертати на виявлення цих органічних залишків.

Методика визначення осадових гірських порід.

Вірне визначення осадових гірських порід можливе лише при повному обліку всього комплексу зовнішніх властивостей. В першу чергу необхідно якомога точніше виявити структуру породи з усіма її особливостями. Потім визначають склад, забарвлення та інші ознаки. Особливу увагу звертають на текстуру: характер шаруватості, наявність або відсутність каверн, макропористість. Знаходять також органічні залишки, конкреції, прожилки, різні виділення, вицвіти і т.п.

Визначення породи супроводжується повним описом, який дає можливість виявити тип породи та спосіб її виникнення. Помилкою при характеристиці породи є не неточно підібрана назва, а неповний та невірно виконаний опис її.