6.2.3. Сюжетна інформація

Сюжетну інформацію оцінюють, виходячи з кількості сентенцій, які містить повідомлення. Показником, що тісно пов’язаний із кількістю сюжетної інформації, є довжина повідомлення, виміряна в кількості речень (кількість сентенцій у повідом­ленні дорівнює добутку кількості наявних у ньому речень, помноженій на середню довжину речення, виміряну в кількості простих).

Як відомо, існує певний зв’язок між довжиною повідомлення та рівнем кваліфі­кації реципієнтів, які можуть сприйняти це повідомлення.

Приклад. Існують такі обмеження на довжину повідомлень для реципієнтів певних вікових груп: для наймолодших—це повідомлення довжиною, як „Казочка про курочку рябу”, для трохи старших — як „Казка про дідову доньку та бабину доньку”, для ще старших—як „Лис Микита” Івана Франка, для ще старших—як по­вість „Микола Джеря” І. Нечуя-Левицького, для ще старших — як „Сонячна ма­шина” В.Винниченка, для ще старших—як трилогія про Івана Мазепу Б. Легшого чи роман-хроніка М. Старицького „Богдан Хмельницький” (у трьох томах). На жаль, наукові дослідження про те, якою повинна бути середня довжина повідомлень для певних вікових груп реципієнтів, нам не відомі. Ці дані ще чекають своїх першовід­кривачів.

6.3. Оцінювання кількості незнакової інформації

Оцінювання кількості незнакової інформації будь-якого формату здійсню­ють у кількості байтів, з яких складається повідомлення (нагадаємо, що вимірюван­ня кількості інформації в незнакових повідомленнях здійснюють лише стосовно формату BMP та аналогічних йому за суттю; див. розділ 5.4.1). Таким чином, одне й те ж незнакове повідомлення залежно від обраного формату запису може мати різну оцінку кількості наявної в ньому інформації.

Flesh R. The art of readeble writing. New York: Harper & Row, 1974

Банк інформації

Повідомлення

7.

НОВИЗНА ІНФОРМАЦІЇ

7.1. Поняття новизни інформації

Кібернетичні системи оцінюють інформацію не лише за її кількістю, а й за ін­шими характеристиками. Однією з найважливіших серед них є новизна: будь-яку інформацію, яка є в повідомленні, й тотожна тій, що є в пам’яті системи, оцінюють як відому (новизна—нульова; на рис. 5 це підмножина В); будь-яку іншу інформацію повідомлення, не тотожну тій, що є в пам’яті системи (відсутню в пам’яті системи), оцінюють як нову (новизна— більша нуля; на рис. 5 це підмножина А). Саме нова інформація, а не одна й та ж постійно повторювана, потрібна кібернетичним сис­темам для адаптації й існування в навколишньому світі.

Інструментом оцінювання новизни інформації є (див. розділ 3.1): масив еталон­них образів незнакової інформації, масив кодових та еталонних образів знакової інформації, масив програм розпізнавання, а також банк інформації кібернетичних си­стем.

Відомим є метод, який дає змогу виявити різницю між банком інформації в момент часу tj (I_tl) (відомою інформацією) і банком інформації в момент часу t₂ (I_fl) (прирощенням до відомої інформації— нової)¹. Ця різниця становить прирощення інформації (АГ):

^ = i_a-i_tl, (зо)

Одиницями оцінювання кількості нової інформації служать: біти, байти чи їх ланцюжки—для незнакових повідомлень; номени, сентенції чи сюжети—для знакових повідомлень.

Оцінюючи новизну інформації, говоритимемо про різні її ступені. Так, можна використовувати як двозначну (0—„нема”, 1 — „є”), так і багатозначну оцінку ступеня її новизни (0,1,2,3 ... одиниць нової інформації), що буде точнішим.

¹ Шрейдер Ю. А. Об одной модели семантической теории информации // Проблемы кибернетики. Вып. 13. М.: Наука, 1965.

64

Нова

інформація

повідомлення

Відома

інформація

повідомлення

Рис. 5. Співвідношення між інформацією повідомлення та банком інформації

для знакової інформації за критерієм новизни:

АпВ — повідомлення; А — нова інформація повідомлення; В — відома інформація повідомлення; С—банк інформації