5.3.2. Сентенційна інформація

Кількість сентенційної інформації (/_s,.) визначається на основі довжини розгор­нутої програми, потрібної для розпізнавання орієнтованого графа синтаксичної будови (див. рис. 2) сентенціїS, тобто графа синтаксичних залежностей між номенами:

Коли повідомлення описує реальний світ, програми розпізнавання, які розпі­знають відображені образи, повинні розпізнавати також множинність³ фрагмен­та світу (один чи більше одного), зіставити це з можливими значеннями індикатора

¹ Два слова вважають асоціативне зв’язаними, якщо вони мають в своїх означеннях одне й те ж повнозначне слово або одне з них є в означенні іншого. Таким чином, кількість асоціативних зв’язків може бути рівною 0, 1, 2 ....

² Питання про конкретне значення степеня b залишаємо за межами цієї роботи. Як ілю­ страцію можна прийняти b = 1.

³ У мовознавстві цю граматичну категорію, як відомо, називають „числом”.

(18)

L,=b-‘ В,

S] 1 f

де b— імовірність правильного розпізнавання кібернетичною системою синтак­сичної структури сентенції S; В — довжина розгонутої програми-розпізнавача синтаксичної структури сентенції S, яку використала кібернетична система.

Повна кількість інформації в сентенції S (/_s.), що враховує кількість як номі­нативної, так і сентенційної інформації, становитиме:

(19)

40

41

5.3.3. Сюжетна інформація

Сюжетну інформацію можна означити як таку, що закладена на границях між сентенціями.

Кількість сюжетної інформації для кожної пари сусідніх сентенційу тау+7 (/_м,) будемо визначати на основі довжини програми, потрібної для розпізнавання їх границі та виявлення наявності й виду номенів-сполучників, що їх з’єднують. Таким чином:

(20)

/„, =d~> D,

M’j j f

де d — імовірність правильного розпізнавання програмою-розпізнавачем гра­ниць сентенційу тау+7 і номенів-сполучників, які з’єднують їх; D—довжина роз­горнутої програми-розпізнавача, яку використала кібернетична система для розпізнавання границь сентенцій у’ тау+7 і розташованих на цій границі номенів-сполучників.

Кількість повідомленнєвої інформації для всіх пар сентенцій цілого повідомлення становитиме: і=^т і=^т

/„ = £/„, =£«;•*>„

Тут враховуємо, що після сентенці’ї/ програма-розпізнавач повинна виявити останній сполучник, що вказує на кінець повідомлення.

5.3.4. Повна кількість інформації

Повна кількість інформації в повідомленні М, що враховує номінативну, сентенційну та сюжетну інформації, становитиме:

(22)

42

5.4. Вимірювання кількості інформації в незнакових повідомленнях

5.4.1. Методика вимірювання

Незнакова інформація (наприклад, передача каналами телевізійного зв’язку зображення будь-якого фрагмента дійсності, припустімо, оцифрованого зобра­ження — ілюстрації—того ж яблука) відрізняється від вербальної тим, що не міс­тить значеннєвої, відображеної, сентенційної та сюжетної інформації. Вона несе лише кодову інформацію, тобто є кодом самої себе і нічим більше.

Враховуючи сказане, для вимірювання кількості інформації (7) в будь-якому невербальному повідомленні М згідно з методикою розділу 5.2 слід застосовувати формулу:

I=q-‘Q, (23)

де q — імовірність правильного розпізнавання коду повідомлення програмою-розпізнавачем, a Q — довжина розгорнутої програми-розпізнавача, що розпізнає повідомленням, у бітах.

Таким чином, для вимірювання кількості інформації в невербальному повідом­ленні слід:

1. запам’ятати передане повідомлення;

2. створити програму його розпізнавання;

3. розпізнати отримане повідомлення за допомогою розробленої програми;

4. визначити довжину розгорнутої програми розпізнавання Q;

5. визначити ймовірність q правильного розпізнавання повідомлення;

1. на основі отриманих величин </ і 6 за формулою (23) підрахувати кількість інформації в отриманому невербальному повідомленні.

Кількість інформації в незнаковому повідомленні, виміряна за такою мето­дикою, буде в кілька разів більша, ніж довжина самого повідомлення, виміряна в бітах чи байтах. Цей результат показує, що таке повідомлення несе ще й параінфор-мацію (див. про неї розділ 8.2). Так, передана на екран телевізора чи комп’ютера фотографія людини це не лише певна послідовність бітів, перетворених на екрані в піксели різного кольору, а й інформація про стать людини, її вік, колір очей, волос­ся, риси обличчя, одяг і т. д.

Тут може виникнути запитання: чи коректно говорити про вимірювання кіль­кості інформації в ілюстрації, коли в різних форматах вона займає різну кількість байт? Відповідаючи на це запитання, не слід забувати, що будь-який формат—це спосіб компресування інформації (її формат). Що ж до самої кількості інформації, то в ілюстрації вона залежить лише від роздільної здатності скануючого пристрою

43

і в цих межах завжди є константною. Таку інформацію зберігають у файлах, що зараз для ілюстрацій мають тип BMP. Аналогічні міркування стосуються й інших видів інформації (звукової, відео тощо).