
- •1. Сутність ку.
- •2. Функції ку.
- •3. Принципи корпоративного управління в Україні.
- •4. Сутність економічного механізму ку.
- •5. Сутність організаційного механізму ку.
- •6. Оцінка ефективності механізмів корпоративного управління.
- •7. Контрактна теорія фірми.
- •8. Теорія принципала-агента.
- •9. Ат в Україні: сутність та види.
- •Характеристика відмінностей між публічним і приватним акціонерним товариством
- •10. Закон України «Про господарські товариства» та «Про акціонерні товариства», відмінності (нововведення).
- •11.Органи державного регулювання корпоративного сектору.
- •12. Функції і форми державного регулювання корпоративного управління в Україні.
- •13. Підходи до визначення ефективності корпоративного управління. Формування системи ефективного корпоративного управління в Україні.
- •14. Особливості формування акціонерної власності в Україні.
- •15. Передумови формування акціонерної форми власності в Україні.
- •16. Органи управління ат.
- •17. Особливості прийняття управлінських рішень у корпорації.
- •18. Основні концепції - характеристики розвитку корпоративного управління в Україні.
- •19.Управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств.
- •20. Інвестиційний фонд.
- •21. Одноосібний та колегіальний виконавчий орган.
- •23.До компетенції наглядової ради належить:
- •25.Припинення повноважень голови та членів виконавчого органу.
- •26. Захист прав інвесторів у системі корпоративного управління
- •27.Розкриття інформації у корпоративних відносинах
- •28.Антикризові програми.
- •29. Заходи з антикризового корпоративного управління.
- •30. Банкрутство та санація підприємства.
- •31. Депозитарна система в корпоративному регулюванні України.
- •32. Визначення та характеристика категорії корпоративні фінанси.
- •33. Основні організаційні форми фінансового посередництва.
- •34.Охарактеризувати контроль в системі корпоративного управління.
- •35.Охарактеризувати дивідендну політику акціонерного товариства.
- •36. Сутність і функції корпоративної культури.
- •37. Ретинги ку.
- •38. Сутність антикризового корпоративного управління.
- •39. Кейрецу.
- •40. Українська модель ку.
- •41. Німецький кодекс корпоративного управління.
- •42.Основні характеристики моделей корпоративного управління.
- •43. Моделі ку та корпоративного контролю (інсайдерська, аутсайдерська).
- •44. Характеристика пакетів акцій (Здійснення контролю над товариством і захист інтересів меншості).
39. Кейрецу.
Кейрецу – об'єднання фірм в стійкі промислово-фінансові групи, характерні для Японії, яке складається з потужного банку і об’єднаних навколо нього установ – як фінансових (інвестиційні, страхові компанії), так і нефінансових (виробничі та торговельні фірми).
Об'єднавшись в кейрецу, кілька десятків різнопрофільних фірм утворюють універсальний багатогалузевий концерн (дуже часто з великою питомою вагою підприємств важкої та хімічної промисловості).
Висока конкурентоспроможність японських кейрецу значною мірою визначається характером зв'язків між ними, до того ж практикується перехресне володіння акціями, що дужче зближує учасників кейрецу між собою. Ці зв'язки носять довготривалий характер і в результаті їх дії утворюються стабільні групи - кейрецу. В основі такої структури стоїть банк, незважаючи на той факт, що законодавство обмежує володіння банком акцій окремої компанії до 5%. З 100 найбільших промислових фірм Японії 70 є членами тієї чи іншої кейрецу.
Кейрецу являють собою сучасні об'єднання, які характеризуються горизонтальними партнерськими і координаційними відносинами між асоціаціями, але зберегли багато рис дзайбацу, минула вертикаль влади, що мала у своїй верхівки одну сім'ю.
Типовими прикладами кейрецу є, зокрема, групи Mitsubishi, Mitsui, Sumitomo, Fuyo.
Для кейрецу характерно:
наявність власної системи фінансових установ;
взаємне володіння акціями;
об'єднання фірм усередині групи для реалізації великих або перспективних проектів;
наявність зобов'язань про взаємних поставках всередині групи;
організація загальної універсальної торгової фірми;
наявність системи регулярних нарад керівників фірм, що входять до кейрецу;
взаємний обмін співробітниками, у тому числі керівниками різного рівня.
Розрізняють два типи кейрецу.
Горизонтальний (конгломератної) тип - це об'єднання десятків великих компаній декількох галузей промисловості, пов'язаних взаємним володінням капіталом, усталеними взаємними поставками. На чолі таких кейрецу стоїть банк, який забезпечує фірми свого кейрецу капіталом під малі відсотки.
Вертикальний тип об'єднує групу фірм, які обслуговують одного великого виробника. Цей виробник диктує ціни та умови поставки комплектуючих виробів сотням постачальників, яким часто забороняється продавати свою продукцію поза своєю кейрецу.
Умовно за спеціалізацією кейрецу поділяються на три основних типи: фінансові, виробничі та торговельні. Проте їх багатопрофільність не дозволяє строго розмежувати ці типи кейрецу.
Фінансові кейрецу. Фінансові кейрецу, як правило, об'єднані навколо банку або загальної торговельної фірми. У цих групах висока частка взаємного володіння акціями. Розвинена система взаємних поставок, однак тільки в тому випадку, якщо за якістю і вартістю вона не поступається продукції сторонніх фірм.
Виробничі кейрецу. Для виробничих кейрецу характерна вертикальна інтеграція великих промислових фірм з фірмами-постачальниками. Постачальники і їх субпідрядники залучаються у виробничий процес центральної фірмою, отримуючи від неї конкретні завдання по обсягу і термінів поставок, і навіть за вартістю замовлених комплектуючих виробів. Одночасно центральна фірма бере на себе фінансову підтримку постачальників, надає їм допомогу у вирішенні організаційних та технічних проблем.
Торгові кейрецу. Багато торгових кейрецу є складовою частиною кейрецу іншого типу і в першу чергу обслуговують то об'єднання, до якого входять. Будучи частиною кейрецу, торгові фірми здійснюють комерційні операції з досить широкою номенклатурою виробів, містять штат фахівців з маркетингу, можуть розраховувати на фінансову підтримку центральної фірми.