34.Охарактеризувати контроль в системі корпоративного управління.

Корпоративный контроль условно можно разделить на акционерный, управленческий и финансовый, каждый из которых может быть реализован юридическими и физическими лицами.  Корпоративний контроль – це специфічна управлінська функція в корпорації, яка передбачає здійснення найоптимальнішим з погляду витрат ресурсів та досягнення очікуваних результатів шляхом відстеження відхилень та корекції управлінських рішень, що впливають на баланс інтересів учасників корпоративних взаємин, забезпечення ефективного зворотного зв`язку, тобто функції «діяльність корпорації-власник».

Акционерный контроль представляет собой возможность принять или отклонить акционерами, имеющими необходимое количество голосов, те или иные решения. Является первичной формой контроля и отражает интересы акционеров общества. 

Управленческий контроль представляет собой возможность физических и (или) юридических лиц обеспечивать управление хозяйственной деятельностью предприятия, преемственность управленческих решений и структуры. Является производной формой от акционерного контроля. 

Финансовый контроль представляет собой возможность влиять на решения акционерного общества путем использования финансовых инструментов и специальных средств. 

35.Охарактеризувати дивідендну політику акціонерного товариства.

Термін «дивіденд» латинського походження (quod dividendum est - те, що розподіляється).

Чинне законодавство України, а саме Закон України «Про цінні папери і фондову біржу», коротко визначає цим терміном частину прибутку акціонерного товариства, яку має право одержати власник акції.

Дивідендна політика акціонерного товариства безпосередньо пов‘язана з розподілом прибутку на виплату відсотків по кредитах, дивідендів по акціях, формуванням фондів, реінвестуванням прибутку у виробництво та встановленням порядку виплати дивідендів акціонерам.

Дивіденди - це дохід, який інвестор отримує від вкладеного в цінні папери капіталу, а також показник, який значною мірою характеризує спроможність підприємства приносити прибуток. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, має бути розподілено на дві основні частини: фонд виплати-винагороди власникам підприємства у формі дивідендів на акції або у формі процентів на пайові внески; фонди розвитку підприємства в наступному періоді.

Процес такого розподілу прибутку називається дивідендною політикою підприємства, варіанти якої визначають його власники та фінансові менеджери. Дивідендна політика визначає пропорцію розподілу прибутку між винагородою акціонерів і реінвестуванням.

Розмір дивідендних виплат має безпосередній зв‘язок з коштами, які направляються підприємством на розвиток виробництва. Виплати здійснюються 6 міс після зв.року.

Можна виділити декілька типів дивідендної політики.

-Остаточна політика дивідендних виплат формує механізм розподілу прибутку підприємства, за яким, у першу чергу, відповідно до потреби, мають бути сформовані необхідні фонди його розвитку в наступному періоді, а тільки після цього за рахунок суми що залишилася, формується фонд дивідендних виплат.

-Політика стабільного розміру дивідендних виплат характеризує стабільну суму дивідендів на акції протягом певного періоду часу. Як правило, розмір дивідендів відповідає середній нормі прибутку на вкладений капітал і не залежить від економічних результатів діяльності підприємства.

- Політика мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою в окремі періоди поєднує у собі риси обох раніше розглянутих її типів. Встановлений мінімальний стабільний розмір дивідендів дає змогу підприємству забезпечити необхідні інвестиційні потреби, а в ті періоди, коли воно одержує більший розмір прибутку або не має ефективних інвестиційних проектів, що передбачаються до реалізації, розмір дивідендів може бути збільшено.

- Політика постійного розміру дивідендів заснована на прирості їх у кожному періоді. У практиці західних країн вона набула певного розвитку на підприємствах, що освоїли нову ринкову нішу і перебувають на ранніх стадіях свого життєвого циклу, для яких постійне зростання власного капіталу є нагальною потребою.