29. Заходи з антикризового корпоративного управління.

Розробці системи антикризового управління має передувати комплексний аналіз стану підприємства з обов'язковим визначенням проблемних, або кризових, його ділянок.

Комплексний аналіз має включати обов'язково аналіз виробництва та збуту продукції, фінансовий аналіз, використання трудового потенціалу, аналіз витрат та ціноутворення тощо. На основі даних попереднього аналізу розробляється система антикризового управління, яка передбачає ряд пов'язаних заходів, серед яких мають бути організаційні, виробничі, економічні, інвестиційні, зовнішньоекономічні, соціальні, екологічні тощо. Особливо необхідно виділити такі напрями антикризового управління:

• аналіз руху акцій корпорації на вторинному ринку, проведення заходів по вдосконаленню;

• аналіз керованості підприємством, проведення заходів, спрямованих на iї підвищення;

• спеціальний аналіз співвідношення боргових зобов'язань;

• розробка i виконання програми ненарощування боргів;

• розробка й здійснення програми погашення боргів;

• розробка i проведення змін виробництва;

• розробка маркетингової програми;

• розробка та здійснення програми залучення інвестицій;

• проведення роботи з персоналом;

• розробка i здійснення реструктуризації підприємства;

• розробка процедури банкрутства;

• розробка та вибір варіантів санації підприємства.

Головною метою антикризового управління є забезпечення стійкого фінансового стану в результаті своєчасного реагування на зміни, спричинені зовнішнім середовищем (економічні, політичні, соціальні, міжнародні метаморфози) через введення в дію антикризових інструментів, що дають змогу усунути тимчасові фінансові ускладнення на підприємстві та подолати симптоми банкрутства.

30. Банкрутство та санація підприємства.

Банкрутство – це визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Банкрутство завжди зачіпає інтереси дуже багатьох суб'єктів фінансово-господарських відносин:

• підприємств-кредиторів, які повинні встигнути заявити свої вимоги і претензії для того, щоб вони були враховані при по­гашенні боргів за рахунок майна банкрута;

• найманих працівників, з якими у першу чергу мають бути здійснені розрахунки, а також яким забезпечені певні га­рантії при звільненні;

• підприємств, що можуть виступити в ролі санаторів і тому зацікавлені у створенні досконалого механізму банкрутства.

Процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень.

Санація – це система заходів щодо попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації.

Протягом трьох місяців з дня винесення рішення про санацію боржника комітету кредиторів необхідно подати для схвалення план санації. План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника можуть бути:

• реструктуризація підприємства;

• перепрофілювання виробництва;

• закриття нерентабельних виробництв;

• ліквідація дебіторської заборгованості;

• продаж частини майна боржника;

• інші способи відновлення платоспроможності боржника.