17. Особливості прийняття управлінських рішень у корпорації.

Прийняття рішень - це основа діяльності організації. Від якості розроблення, прийняття та впровадження управлінських рішень залежить ефективність використання людських, матеріальних, фінансових, енергетичних та інформаційних ресурсів конкретної організації.

За результатами рішень відбувається процес порівняння, аналізу та оцінки запланованих показників і досягнутих результатів.

Прийняття та виконання управлінських рішень - найголовніший оцінювальний критерій керівних здібностей.

Ухвалення управлінського рішення - це вибір однієї з кількох можливих альтернатив. Результатом обраного рішення має бути якась дія.

Можна дійти висновку, що “прийняття рішень” означає процес, завдяки якому обирається лінія поведінки як вирішення певної проблеми. Тут ключовими поняттями є процес, лінія поведінки, вибір, вирішення і проблема.

Отже, існують дві умови ухвалення рішення - визначення проблеми і вибір рішення.

Шість основних етапів розроблення рішення: 1) розпізнавання проблеми; 2) встановлення цілей (результатів) розв’язання проблеми;3) вивчення проблеми за допомогою збирання та оброблення релевантної інформації; 4) обґрунтування реалістичних альтернативних дій; 5) порівняння та вибір альтернатив; 6) формулювання (прийняття) та видавання рішення.

Будь-яка корпорація повинна визначити, на якому рівні варто приймати рішення з таких різноманітних питань, як асортиментна політика, придбання фондів, розміщення ліквідних активів.

Чим вищий рівень прийняття рішень в організації, тим більшою мірою їх можна вважати централізованими; чим нижчий цей рівень, тим вони ближчі до децентралізованих.

Проблему централізації і децентралізації можна аналізувати з позицій компанії в цілому або окремої її частини, якщо обмежитись, наприклад, конкретною філією.

На централізацію і децентралізацію діють взаємовиключні чинники, тому політику стосовно організації фірми варто адаптувати до унікальних обставин її функціонування. Повну централізацію і децентралізацію можна вважати крайнощами. По суті, жодна компанія не приймає тільки централізовані або тільки децентралізовані рішення; навпаки, будь-яка компанія змінює політику відповідно до типу проблеми і конкретних обставин.

Під час обговорення проблеми вибору місця прийняття рішень варто враховувати ступінь важливості конкретних рішень. Іноді цю думку висловлюють запитанням: "Які припустимі втрати в результаті прийняття неефективного рішення?". Чим значніші потенційні втрати, тим вищий рівень, на якому в організації знаходиться функція контролю.

18. Основні концепції - характеристики розвитку корпоративного управління в Україні.

Метою Концепції розвитку корпоративного управління в Україні є визначення напрямів розвитку корпоративного управління в Україні, реалізація яких забезпечить покращення інвестиційного клімату та сприятиме розвитку фондового ринку, підвищенню ефективності діяльності акціонерних товариств, захисту прав та законних інтересів акціонерів, а також соціально-економічному розвитку України.

В основу Концепції закладено загальноприйняті принципи корпоративного управління, спрямовані на забезпечення балансу інтересів усіх суб’єктів корпоративних відносин.

Корпоративна форма бізнесу – явище порівняно нове, котре виникло як відповідь на певні вимоги часу. Загальний обсяг виробництва акціонерних товариств в Україні складає близько 75% ВВП країни. Саме в акціонерних товариствах зосереджено понад 60% промислово-виробничого потенціалу України.

Система корпоративного управління являє собою організаційну модель, за допомогою якої корпорація представляє й захищає інтереси своїх інвесторів. Тип застосовуваної моделі залежить від структури корпорації, що існує в рамках ринкової економіки, і відображає сам факт поділу функцій володіння й управління сучасною корпорацією.

Можна виділити наступні основні риси корпоративного управління в Україні: законодавство є недосконалим; переважна більшість осіб, зацікавлених в діяльності товариств, не володіє належним рівнем корпоративної культури та досвідом корпоративних відносин; усвідомлення необхідності запровадження ефективного корпоративного управління відчувається на всіх рівнях; розроблено нові нормативні акти в сфері корпоративного управління; здійснюється багато освітніх заходів; надруковано навчальні видання з питань корпоративного управління.

Правове поле, в якому наразі діють товариства України, можна умовно поділити на:

• законодавство, що регулює діяльність товариств в Україні (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про господарські товариства», Закон України «Про акціонерні товариства»);

• законодавство про приватизацію, яке регулює особливості діяльності товариств, створених в процесі приватизації;

• законодавство, яке регулює діяльність акціонерних товариств на фондовому ринку.

Таким чином, сучасна система корпоративного управління в Україні знаходиться в стадії свого еволюційного становлення. У теперішній час найбільш привабливими для вітчизняних та іноземних інвесторів є чотири характеристики корпоративної форми бізнесу в Україні: самостійність корпорації як юридичної особи, обмежена відповідальність індивідуальних інвесторів, можливість передачі іншим особам акцій, що належать індивідуальним інвесторам, централізоване управління.