1. Сутність ку.

Вважається, що термін “корпоративне управління” почав використовуватися одночасно з появою такої організаційно-правової форми підприємницької діяльності, як корпорація.

У Господарському кодексі говориться, що «Корпорація — це договірне об'єднання, створене на основі об'єднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, які об'єдналися, з передачею ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації».

Таке поняття, як «корпоративна власність», у законодавчо-правовій базі України не використовується, а застосовується поняття «корпоративні права». Тому корпоративне управління можна розглядати як управління корпоративними правами.

З цього погляду корпоративне управління являє собою процеси регулювання власником руху його корпоративних прав з метою одержання прибутку, управління корпоративними правами, відшкодування витрат через отримання частки майна при його ліквідації. Або, іншими словами, можна сказати, що корпоративне управління – це система відносин між органами товариства і його власниками (акціонерами) щодо управління діяльністю товариства.

КУ також визначають як:

• систему впливу на учасників корпоративних відносин з метою ефективного використання об'єднаного капіталу;

• механізм регулювання власником руху його корпоративних прав із метою отримання прибутку, управління корпоративним підприємством, можливих спекулятивних операцій з корпоративними правами, відшкодування витрат через отримання частки майна при його ліквідації;

• шлях удосконалення взаємовідносин між зацікавленими особами корпорації.

Основні підходи до визначення поняття «корпоративне управління»:

• Психологія менеджменту визначає КУ як управління комплексом загальних традицій та установок.

• Юридичний підхід визначає КУ як сукупність нормативно-правових актів, концепцій та процедур, що лежать в основі управління корпорацій.

• Фінансовий менеджмент: КУ - система органів, яка забезпечує безперервний оптимальний рух фінансових потоків компанії.

• Теорія фірми: КУ - загальноорганізаційне управління, оскільки компанія є лише однією з форм сучасних організацій.

• Загальноекономічний: КУ - система взаємовідносин між учасниками та суб’єктами компанії.

• Управлінський: КУ - система органів, посад, механізмів та функцій, що реалізують регулюючий вплив на діяльність компанії.

• Культурологічний: КУ - архітектура норм, цінностей, правил, що реалізують можливості посадових осіб компанії щодо управління нею.

Цілями корпоративного управління є:

- Підвищення ефективності функціонування корпорації;

- Створення балансу інтересів зацікав­лених сторін.

Досягнення цих цілей стимулює:

- Добробут і роз­виток суспільства;

- Створення і підтримку ділового середовища;

- Максимізацію прибутку і прибутковості інвестицій;

- Забезпечення довгостроко­вого росту продуктивності підприємств.

Система корпоративного управління являє собою організаційну модель, за допомогою якої підприємство представляє і захищає інтереси своїх інвесторів.

Головна функція корпоративного управління – забезпечити роботу корпорації в інтересах акціонерів, які надали корпорації фінансові ресурси, а також в інтересах інших зацікавлених осіб.

Важливість корпоративного управління для товариств полягає у його внеску до підвищення їх конкурентоспроможності та економічної ефективності завдяки забезпеченню:

• належної уваги до інтересів акціонерів;

• рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин;

• фінансової прозорості;

• запровадження правил ефективного менеджменту та належного контролю.

Важливість корпоративного управління для держави обумовлена його впливом на соціальний та економічний розвиток країни через:

• сприяння розвитку інвестиційних процесів, забезпечення впевненості та підвищення довіри інвесторів;

• підвищення ефективності використання капіталу та діяльності товариств;

• урахування інтересів широкого кола заінтересованих осіб, що забезпечує здійснення товариствами діяльності на благо суспільства та зростання національного багатства.

Значення корпоративного управління. Ця форма організації досить популярна в усіх країнах, оскільки:

• Обмежує фінансовий ризик акціонерів унаслідок виключення за чинним законодавством їхньої відповідальності перед кредиторами товариства за межами капіталу, що розміщений в акціях;

• Робить можливим залучення капіталу за рахунок випуску додаткової кількості акцій та емісії інших цінних паперів;

• Продовжує діяльність навіть після зміни складу акціонерів;

• Сприяє отриманню інвестицій на вигідних умовах;

• Дає змогу власникам корпорацій успішно реалізовувати стратегічні плани на засадах колективних інтересів;

• Пропонує працівникам участь у розподілі прибутків та капіталу;

• Створює механізм повернення вкладених у статутний капітал коштів шляхом продажу акцій;

• Забезпечує контроль за діяльністю управлінського апарату тощо.