17.Центральна Рада (1917 р.) та її державотворчий поступ від автономії до повної незалежності. Унр.

Центра́льная ра́да — представницький орган українських політичних, громадських, культурних і професійних організацій;, після Всеукраїнського національного конгресу, взяв на себе функції вищого законодавчого органу в Україні, координуючого розвиток українського національного руху, проголосив автономію України, а після Жовтневої революції-її державну самостійність.Був затверджений I Універсал,суть якого:

-Україна проголошується автономією у складі майбутньої Російської держави;

-закріплюється склад і статут ЦР;

-обирається виновавчий орган влади-генеральний секретаріат на чолі із Виниченком.

Тимчасовий уряд боявся втратити контроль над Україною,тому вирішив налагодити відносини з ЦР і послав на Україну своїх представників.В ході переговорів з ЦР було досягнуто компромісу:

-ЦР погодилася зачекати законодавчого затвердження автономії;

-поповнити свій склад представниками національних меншин;

-тимчасовий уряд визнав ЦР ,признав генеральний секретаріат,як свою адміністрацію на Україні;

-погодився сприяти об’єднанню українців в окремій військовій частині.

Ці рішення були закріплені II універсалом 1917 року.

Але тимчасовий уряд відмовився від своїх домовленостей і передав під керівництво ЦР тільки 4 із 9 губерній. У Петрогаді більшовики здійснили державний переворот і захопили владу в свої руки, утворивши Раду Народних Комісарів на чолі із Леніним. ЦР засудила цей переворот і владу більшовиків не визнала,тому перетворилася в їхнього ворога.Вона активізувала свою діяльність по державотворенню в Україні. Прийняла III універсал:

-проголосила про утворення УНР як автономії у складі майбутньої Росії,

-оголосив широку програму соціально-економічних перетворень:скасував велику приватну власність на землю,проголосив 8-часовий робочий дінь і широкі демократичні свободи,ліквідацію смертної кари.

ЦР у 1918 році видає IV універсал,який проголошує незалежність УНР. Діяльність Центральної Ради в часі була нетривалою, але її історичне значення виходить далеко за хронологічні рамки існування. Історія УЦР не належить якійсь одній політичній течії, це велике надбання українського народу, історичне явище, з яким пов'язуються глобальні процеси консолідації української нації, відновлення української державності, надання національній державі демократичних, парламентських форм

18.Соціалістична революція в Україні та радянське державотворення (1917– 1920 рр.). Створення нової Української Народної республіки (м.Харків).

Українська революція 1917–1921 років — черга подій, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу.

Поштовхом до початку Української революції стала Лютнева революція в Російській імперії. У період 1917–1921 років Україна пережила різні форми національної державності, але державну незалежність втримати не змогла. Отже, Українська національно-демократична революція зазнала поразки. Ця поразка була наслідком незавершеності процесу формування нації, розбіжностей між національними та соціальними завданнями визвольного руху, його обумовленості зовнішніми політичними й насамперед військовими факторами.

Проголошення створення Української Народної Республіки (УНР). На початку листопада 1917 р. влада в Україні перейшла до рук Української Центральної Ради. 1917 р. УЦР III Універсалом проголосила створення Української Народної Республіки у складі федеративної Росії. Розпочався третій, останній, етап історії Української Центральної Ради. В основі його - державотворча діяльність, спрямована на побудову демократичних засад влади, повну незалежність України. УЦР ухвалила Конституцію УНР, а також ряд законів: запроваджено власну грошову систему, затверджено герб, гімн УНР, українській мові надано статус державної.

Історичне значення прийняття Українською Центральною Радою III Універсалу і проголошення Української Народної Республіки полягало, насамперед, у такому:

- український народ вийшов на історичну арену як самостійний творець власної історії, здатний на створення своєї незалежної держави;

- був підірваний раніше недоторканний принцип «єдиної і неподільної» Росії, що сприяло національно-визвольній, антиімперській боротьбі інших народів;

- відстоювання українською владою ідеалів демократичних свобод стояло на шляху зміцнення тоталітаризму в Росії;

- велике значення для багатонаціональних Європи і Росії мало визначення шляхів справедливого вирішення проблем національних меншин в УНР;

- історичний досвід українського державного будівництва став основою для відтворення і зміцнення української державності в 1990-ті pp.