
- •Змістовий модуль 6. Хімія р-та s-елементів
- •Тема 1. S-біометали і та іі груп (Na, k, Mg, Ca)
- •Загальна характеристика елементів головної підгрупи і та іі груп
- •Лужні метали: поширення в природі, добування
- •Хімічні властивості лужних металів
- •Застосування лужних металів та їх сполук
- •Берилій та лужноземельні метали: поширення у природі, добування. Фізичні властивості
- •Хімічні властивості металів головної підгрупи іі групи
- •Застосування металів головної підгрупи іі групи та їх сполук
- •Твердість води та способи її усунення
- •Тема 2. Розповсюдження біоелементів в природі. Сполуки Гідрогену та Оксисену, властивості, їх біологічна роль. Хімія води. Природні води та способи очистки води.
- •Тема 3. Сполуки Карбону та Сульфуру. Положення в періодичній системі, властивості, добування, фізіологічна дія на організм.
- •Поширеність у природі, способи одержання сірки
- •Властивості Сульфуру
- •Тема 4. Сполуки Нітрогену та Фосфору. Положення в періодичній системі, властивості, поняття про мінеральні добрива. Біологічна роль сполук Нітрогену та Фосфору.
- •Поширеність у природі, способи одержання азоту
- •Фізичні та хімічні властивості азоту. Нітриди
- •Гідрогеновмісні сполуки Нітрогену
- •Оксигеновмісні сполуки Нітрогену
- •Кругообіг Нітрогену в природі
- •Тема 5. Сполуки Хлору та Йоду. Положення в періодичній системі, поширення в природі, властивості, біологічна роль сполук Хлору та Йоду.
- •Особливості електронної будови та загальний огляд властивостей галогенів
- •Поширеність галогенів у природі, способи отримання у чистому вигляді.
- •Загальний огляд хімічних властивостей галогенів
- •Особливості хімії фтору
- •Галогеноводні, особливості зміни властивостей та сили кислот
- •Оксигенвмісні сполуки хлору
- •Основні галузі застосування галогенів та їх сполук
Твердість води та способи її усунення
Твердість води зумовлюється вмістом у ній іонів Ca2+ i Mg2+. У твердій воді погано піниться мило (мило – це натрієві солі вищих карбонових кислот, наприклад, стеаратної, пальмітатної). Утворені за реакцією обміну кальцієві і магнієві солі цих кислот нерозчинні у воді.
Під час кип’ятіння твердої води на стінках посуду (котлів) утворюється осад (накип), що складається з карбонатів кальцію і магнію – продуктів термічного розкладання розчинних у воді гідрогенкарбонатів і гіпсу CaSO4 2H2O. Розчинність CaSO4 2H2O зменшується з підвищенням температури.
Застосування твердої води неможливе в ряді виробництв. При тривалому використанні твердої води утворюється товстий шар накипу, який не тільки зумовлює зниження теплопровідності стінок апаратів, в яких кип’ятиться вода, але й може призвести до вибуху внаслідок перегрівання цих апаратів.
Сумарний вміст солей магнію і кальцію у воді становить її загальну твердість.
Загальну твердість води поділяють на тимчасову, або карбонатну, і постійну, або некарбонатну твердість.
Тимчасова твердість води зумовлена наявністю гідрогенкарбонатів кальцію і магнію, її можна усунути кип’ятінням води:
Сa(HCO3)2 = CaCO3 + CO2 + H2O.
Постійна твердість води зумовлена наявністю у воді солей сильних кислот – сульфатів і хлоридів кальцію і магнію; кип’ятінням постійну твердість води усунути неможливо.
Твердість води прийнято виражати числом міліеквівалентів (мекв) іонів Mg2+ i Ca2+, що містяться у 1 л води (1мекв = 20,04 мг/л Ca2+ або 12,16 мг/л Mg2+).
Воду, що містить менш ніж 4 мекв/л іонів Mg2+ i Ca2+, називають м’якою, від 4 до 8 – середньої, понад 8 – твердою.
Існує кілька способів пом’якшення води. Тимчасову твердість усувають кип’ятінням. Якщо ж вода містить багато гідрогенкарбонатів, то її пом’якшують додаванням вапна, яке переводить кислі солі у середні:
Ca(HCO3)2 + Ca(OH)2 = 2CaCO3 + 2H2O.
Якщо твердість зумовлена наявністю сульфатів і хлоридів кальцію і магнію, то до води додають соду або Са(ОН)2. У цьому разі осаджуються всі солі магнію і кальцію у вигляді CaCO3 i Mg(OH)2. Замість соди для пом’якшення води іноді використовують ортофосфат натрію або поліметафосфат натрію. Ортофосфат осаджує іони Mg2+ i Ca2+ у вигляді нерозчинних фосфатів Ca3(PO4)2 i Mg3(PO4)2. Поліметафосфат утворює з ними розчинні комплексні сполуки, які не дають накипу і не послаблюють миючу дію мила.
Усунути твердість води модна також методом іонного обміну або катіонуванням. Для цього тверду воду слід пропустити через шар катіоніту, який здатний обмінювати іони Na+ або Н+ на Са2+ і Mg2+:
2Na–R + Me2+ Me(R)2 + 2Na+.
Оскільки ця реакція оборотна, то катіоніт легко піддається регенерації. Для цього крізь катіоніт достатньо пропустити концентрований розчин NaCl, і його знову можна буде використовувати.
Іноді воду потрібно очищати не лише від іонів Са2+ і Mg2+, але й від інших іонів. У цьому разі ефективнішим є застосування органічних іонітів спочатку в Н+–формі, а потім в ОН––формі (Н-катіоніти і ОН-аніоніти). Під час проходження води через Н-катіоніти і ОН-аніоніти вона очищається від усіх солей взагалі, тобто таким способом її можна перетворити на дистильовану. Така обробка води називається знесоленням.
Для регенерації Н-катіоніту його обробляють хлоридною або сульфатною кислотою. Внаслідок цього іони Са2+ і Mg2+ переходять у розчин, а катіоніт знову насичується іонами Н+. Для регенерації аніоніту його обробляють розчином лугу, при цьому увібрані катіони витісняються в розчин, а аніоніт насичується іонами OH–.
Найм’якша вода у природі – дощова і снігова.