Тема 2.3 Управління виробництва

1. Процес управління виробничою системою визначається як цілеспрямований вплив на керовану (виробничу) систему, передбачає однорідні повторювані види діяльності. Ці відносно відокремлені напрями управлінської діяльності називаються функціями менеджменту,або управління.

В сукупності вони представляють собою процес управління будь-яким підприємством,незалежно від його розміру.

Процес управління:

Планування

Організація

↑ ↓↑ ↑↓ ↓

Координування

↓↑ ↑↓

Контроль

Мотивація

Функція планування полягає у визначені цілей організації і шляхів досягнення цих цілей. Будь-яка управлінська діяльність потребує планування тому ця функція є основною,реалізація всіх інших функцій підпорядкована досягненню цілей,визначних в наслідок планування.

Функція організації забезпечує і ефективність елементів організації як відкритої системи. Реалізація цієї функції має два аспекти:

• побудову організаційної структури управління;

• розподіл вповноважень і відповідальності в апараті управління.

Функція мотивації полягає в понуканні людей до ефективної діяльності для досягнення цілей підприємства. Ця функція пов’язана із стимулювання ,яке фермою розподілу матеріальних і духовних цінностей залежно від якості і кількості праці.

Функція координування полягає у забезпеченості погодження дій підрозділів і окремих працівників з метою досягнення цілей підприємства. Забезпечує стійкість, упорядкованість підприємства як системи.

Функція контролю також обов’язкова для всіх видів управлінської діяльності.

Контроль називають функцією зворотного зв’язку,оскільки за його допомогою керівник дістає інформацію про стан виробничої системи і може вносити корективи у дії підлеглих,якщо це потрібно.

2.Поясніть сутність матеріальної відповідності на підприємстві

У разі оформлення трудового контракту з працівником,якого приймають на матеріальну-відповідальну посаду повинен бути укладений ще один договір про матеріальну відповідальність. Ця відповідальність регулюється розділом ІХ Кодексу законів про працю України.

Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності:

• обмежену;

• повну.

Обмежена відповідальність встановлюється якщо шкода заподіяна в наслідок необмеженості (ст. 133 Кодексу законів «Про працю України»)

1.Працівником за псування або недбалості матеріалів, напівфабрикатів, в тому числі при їх виготовленні у розмірі заподіяної з його вини шкоди,але не більше його середньомісячного заробітку.

2.Керівником підприємства та його заступником,а також керівником підрозділу у розмір заподіяної з його вини шкоди,але не більше його середньомісячного заробітку:

- якщо шкоду підприємству задано зайвими грошовими виплатами, не правильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей.

Ознакою повної матеріальної відповідальності є особливі умови роботи, пов’язані широким доступом до матеріальних цінностей,які належать підприємству, регулюються (статті 134 Кодексу законів «Про працю України»).

Повна матеріальна відповідальність постає в таких випадках:

• Коли між працівником,який досяг 18 років та підприємством укладений договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей передання його на зберігання та інших цілей;

• Майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або іншими разовими документами;

• Шкоди завдано діями працівників які мають ознаку діянь,що розглядаються у кримінальному порядку;

• Шкоду завдано працівником,який був у нетверезому стані;

• Шкоду завдано недостачею умисними (діями) жуванням матеріалів,напівфабрикатів тощо;

• Згідно із законодавством на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, завдану підприємству при використанні трудових обов’язків.

РОЗДІЛ ІІІ Дублювання обов’язків керівника закладу.

ТЕМА:3.1 Організація основних інструментів маркетингу

1,Конкурентоспроможність продукції ресторанного господарства – це властивість об’єкта,що характеризує рівень завдання ним конкурентної потреби порівняно з аналогічними об’єктами, представленими на ринку.

Залежно від доходу споживачів конкурентоспроможність формується по конкретних видах об’єктів:

• середньої якості для споживачів з низьким рівнем доходу;

• дуже високої (престижної) якості – для споживачів середнім рівнем доходу;

• дуже високої якості для споживачів з високим рівнем доходу.

В ринкових умовах конкурентоспроможність є головним фактором успіху на ринку, чи конкурентному його сегменті. Якщо сегмент ринку не зазначається,це означає ,що даний об’єкт у певний період часу є кращим на ринку зразком. Основним показником конкурентоспроможності продукції є її якість і ціна.

Основним фактором досягнення випуску конкурентоспроможної продукції є:

• якість системи менеджменту,що визначається кількістю і глибиною застосованих наукових підходів, принципів і методів менеджменту, проектування і виробництва продукції;

• якість розробки об’єкта з точки зору прогресивності і оптимальності показників призначення,надійності, безпеки в проективній документації;

• якість матеріалізації проекту,яка визначається прогресивністю технології, організації виробництва менеджменту;

• витрати споживачів на купівлю продукції (ціна об’єкта);

• рівень задоволення додаткових потреб споживача,який визначається рівнем послуг,що надаються споживачем при реалізації продукції і організації її споживання(обслуговування).

Центральним місцем у проблемі підвищення конкурентоспроможності ЗРГ займає якість продукції,і виробничих процесів.

Підприємство може бути конкурентоспроможнім за умови, якщо його продукція користується попитом, що можливо лише при високій якості продукції та послуг,її відповідальності вимогам споживачів,стандартам та іншим нормативним документам.

2Товарний асортимент – це група товарів,які тісно пов’язані між собою за схожістю їх функціонування,використовують подібні сегменти ринку,види торгівельних підприємств.

Розширення товарного асортименту відбувається за рахунок вдосконалення існуючих товарів, за рахунок покращення їх якості і впровадження на ринок нових товарів.

Товарний асортимент характеризується:

• шириною (наявністю асортиментних груп);

• глибиною ( наявність позицій в асортиментній групі).

В ресторанному господарстві товарний асортимент закладу представляє меню.

Меню містить таку інформацію:

• вихід страви (г);

• назва страви;

• ціна.

Для салатів із страв,що готуються з гарніром і соусом вихід вказують одним числом. До страв, що відпускаються з гарніром і соусом, вихід вказують дробовим числом (основний продукт: соус,гарнір)для тих,що відпускається зі складним гарніром,вказують масу кожного виду гарніру.

У змісті меню виділяють такі заголовки,назви страв,їх описання,описування інформує споживачів про склад страви і способи кулінарної обробки продуктів,що входять до нього.

Меню закладу відіграє важливу роль у формуванні вибору клієнта. Його оформлення,назва страв повинні збуджувати у клієнта апетит і бажання їх скуштувати. Меню має бути носієм інформації,тому необхідно обов’язково вказувати склад основних інгредієнтів.

Аналізуючи меню підприємства визначено,що підприємство зовсім не організовує дієтичне харчування. А сьогодні кожне підприємство відкритого типу повинно мати 5%страв дієтичного харчування.

3.В ринкових умовах значення з бутової діяльності суттєво зростає.

Збут-це вид господарської діяльності підприємства ресторанного господарства, характерними особливостями якого є управління й організація руху готової продукції та напівфабрикатів, розподілення товарів по каналах збуту, зміна форм власності товару.

На цій стадії господарської діяльності задовольняються економічні інтереси товаровиробника і потреби кінцевих споживачів товару. Якщо підприємство намагається успішно діяти на ринку споживачів,то воно не повинно намагатися продати те,що може реалізуватися з прибутком.

Мета збутової діяльності аналогічна цілям підприємства в цілому,серед яких головне місце посідає максимізація прибутку. Для її досягнення необхідне вирішення таких завдань:

• виробничі потужності та зали ЗРГ повинні бути оптимально завантажені,завдяки відповідальному попиту споживачів;

• необхідно раціонально вибирати методи, форми обслуговування, види роздавалень, каналом просування продукції;

• слід мінімізувати сукупні витрати у господарському циклі товару, у тому числі та стадії реалізації продукції і послуг та їх споживання.

Для керівництва з бутовою діяльністю підприємства невеликої потужності характерне суміщення професій. Для оформлення стратегії збутової діяльності важливе значення має те,за допомогою яких конкретних переваг підприємство хоче зайняти позиції на ринку і створити свій імідж,за допомогою позитивних дій по відношенню до споживача чи пониженої ціни реалізації продукції та послуг.

Стратегія переваг передбачає перш за все розробку щодо рівня якості продукції та послуг,а також щодо удосконалення самого процесу обслуговування споживачів.

САМОСТІЙНА РОБОТА

1. Раціональна організація постачання підприємств ресторанного господарства сировиною, напівфабрикатами, продуктами і матеріально-техгнічними засобами є найважливішою передумовою ефективної і ритмічної роботи виробництва,що дозволяє більш повно задовольняти споживчий попит,сприяє прискоренню оборотності коштів,зниженню витрат і підвищенню рентабельності.

Для ефективної та ритмічної роботи підприємства організовується завезення товарів з різних джерел. Основними є підприємства-виробники.

Підприємства-виробники продовольчих товарів різних форм власності: державні підприємства харчової промисловості, акціонерні товариства, об’єднання приватних фірм які виготовляють продукти харчування.

Сфера постачальників є одним із факторів матеріального середовища. ЗРГ і впливає на формування конкурентних переваг підприємства. Сфери постачальників-це сукупність організації,що забезпечують підприємства матеріальними ресурсами.

Вивчаючи цю сферу, необхідно приділяти увагу таким факторам:

• кількість постачальників на ринку;

• імідж окремих постачальників;

• якість продукції,що пропонується постачальниками;

• вартість сировини і матеріалів;

• умови постачання та їх встановлення;

• рівень сервісу при постачанні;

• можливий обсяг поставок даної сировини і матеріалів.

Аналіз сфери постачання проводиться на основі даних періодичних видань (прайс–листів),аналізу власних стосунків з постачальниками.

Фактори,які впливають на рівень сервісу у постачання :

• оперативність виконання замовлення;

• достатній рівень запасів товару і запчастин;

• добре налагоджена складська мережа;

• рівень цін надавання послуг;

• високо ефективна служба сервісу;

• можливість термінового постачання товару за спец замовленнями;

• готовність прийняти повернутий товар і замінити його у найкоротший строк доброякісним;

• забезпечення відвантаження різного обсягу оптового продажу;

• уміння скористатися найзручнішим видом транспорту.