73.Фінансова система Федеративної Республіки Німеччини

Сучасні особливості фінансової системи Німеччини пов'язані з політичним та соціально-економічним становленням держави у минулому. Економічна і політична роздробленість території сучасної Німеччини зберігалась аж до середини XIX ст. Розвитку економіки перешкоджали внутрішні митні бар'єри, наприклад, на початку XIX ст. при перевезенні товарів з Дрездена в Магдебург митні збори доводилось платити 16 разів. Лише у 1833 р. на чолі з Пруссією було створено митний союз для захисту внутрішнього ринку від торгової експансії з боку Великої Британії. Після 1871 р. відбулось остаточне об'єднання, у результаті чого утворилась Німецька імперія. Важливу роль у цьому відіграв О. фон Бісмарк (перший рейхсканцлер імперії).

У Німеччині, одній з перших держав світу, під впливом робітничого руху і профспілкових організацій було запроваджено закони соціального характеру (страхування на випадок захворювань, втрати працездатності, пенсійне забезпечення робітників), покладено обмеження на застосування дитячої праці.

Економіка та фінанси країни зазнали суттєвих руйнувань у період світових воєн. За роки Першої світової війни державний борг збільшився з 5 млрд до 160 млрд німецьких марок (у 32 рази). Репараційні платежі, які необхідно було сплатити на користь переможців, становили 132 млрд марок. Наслідки Другої світової війни були ще більш руйнівними: у 1945 р. державний борг у п'ять разів перевищував національний дохід 1938 р. (довоєнний рівень). Практично всю економіку держави було зруйновано, а інфляція досягла 600 %.

Внаслідок капітуляції Німеччини перед союзними державами її було розділено на чотири окупаційні зони. Пізніше з трьох західних зон утворилася Федеративна Республіка Німеччина, а на території радянської окупаційної зони було створено Німецьку Демократичну Республіку. Отже, з 1949 до 1990 р. на німецькій землі існували дві держави.

Для відродження післявоєнної економіки ФРН і розв'язання соціальних проблем було розроблено план допомоги Маршалла (1948—1951 pp.). Уже в перший рік Німеччина отримала 2,4 млрд дол. допомоги. Реалізація плану "Економічний розвиток" частково завдяки "плану Маршалла" була настільки бурхливою, що отримала назву "німецького дива". Його автором був Л. Ерхард (1897—1977 рр.).

Після об'єднання двох частин Німеччини у 1990 р. територія та населення суттєво збільшились, однак з'явились і додаткові проблеми економічного та соціального характеру. Темпи економічного зростання є нижчими середньоєвропейських. За останні 15 років у Німеччині спад ВВП спостерігався двічі: у 2003 p., а також у 1993 p., коли зниження становило 0,2 %. За попередніми даними Федерального статистичного бюро за результатами 2006 р. валовий внутрішній продукт країни зріс на 2,5 %. Це найбільший рівень економічного зростання економіки ФРН за десять останніх років. Досі, протягом уже тривалого періоду, не вдається подолати проблему високого рівня безробіття. У 2003 р. рівень безробіття в країні становив 9,9 %, а у 2004 р. — 10,3 % від загальної чисельності робочої сили.

Розвиток економіки безпосередньо позначився на функціонуванні державних фінансів. Фінансовий стан держави протягом другої половини 90-х років характеризувався постійним дефіцитом. У 2001 р. дефіцит бюджетів усіх рівнів становив 2 % від ВВП. Показники за 2002—2003 рр. становили відповідно 1,4 та 1,1 %. У 2005 р. дефіцит бюджету збільшився і становив 3,2 % від ВВП. У 2007 р. очікувалося, що він становитиме 1,4 % від ВВП. Частка державного боргу в річному ВВП також є досить значною і сягає 60 % ВВП. Тому основні зусилля уряду спрямовані на оздоровлення державних фінансів. Для покращення фінансового стану держави приймаються заходи щодо раціонального використання бюджетних коштів.

Загалом у найближчому майбутньому фінансова політика буде більш жорсткою порівняно з 90-ми роками. Частку державних видатків у ВВП, яка у попередні роки становила приблизно 50 % ВВП, планується поступово скорочувати, оскільки високе податкове навантаження перешкоджає просуванню товарів в умовах єдиного ринку. Проте, хоча і є потреба скорочення перерозподільної ролі держави, деякі чинники, зокрема демографічна ситуація (старіння населення) і необхідність підтримання високих соціальних стандартів, не дають змогу кардинально змінити параметри фінансової системи. Тому модифікація бюджетної політики пов'язується скоріше зі зміною підходів: адресною допомогою незабезпеченим і поступовим переходом до добровільного соціального страхування замість системи соціальної допомоги.

Фінансова система ФРН складається з таких елементів: фінанси федерації (федеральний бюджет, спеціальні фонди, фінанси державних підприємств); фінанси земель у складі відповідного бюджету, спеціальних фондів, фінансів підприємств; місцеві фінанси (місцеві бюджети та фінанси комунальних підприємств).

ФРН є федеративною республікою, країною парламентської демократії. Німецький бундестаг, нижня палата парламенту, яка обирається всенародно, має у ФРН вирішальне право законотворення. У процесі законотворення бере участь і бундесрат (Федеральна рада), верхня палата парламенту, в якій зібрано представників земель. Федеральна рада складається з членів земельних урядів і не є виборним органом. Під час голосування голоси представників земель подаються єдиним блоком. Бундесрат має право оскаржувати всі закони, схвалені в бундестазі. Закони, що зачіпають основні принципи федерації або інтереси земель, потребують згоди верхньої палати парламенту.

Глава держави — федеральний президент, але він є "слабкою" фігурою, порівняно з федеральним канцлером — головою федерального уряду. Федеральний президент не входить до складу ні уряду, ні законодавчих органів. Тонгу ключова фігура виконавчої влади — федеральний канцлер, який очолює уряд.

Адміністративно Німеччина поділена на землі, округи та общини. Всі землі мають широкі права автономії, зокрема кожна з них має конституцію, парламент, прем'єр-міністра, котрий є головою виконавчої влади і главою землі, загальні вищі суди, суди першої та другої інстанцій, Конституційний суд. Землі мають самостійний бюджет, а в Баварії навіть проголошено власне громадянство. Землі мають право укладати державні договори з іншими державами.

У ФРН фінансовий рік для всіх суб'єктів державного права збігається з календарним. У бюджетному процесі головну роль відіграють такі органи влади та їхні структурні підрозділи; уряд і міністерство фінансів; представницькі органи — бундестаг (бюджетний комітет (традиційно голова цього комітету обирається від представників опозиційних партій), підкомітет з перевірки звітності (бере участь у перевірці виконання бюджету), незначна кількість власних співробітників з бюджетних питань, Федеральна рахункова палата) і бундесрат (затверджує закон про бюджет як верхня палата парламенту); Федеральний казначейський двір. Крім цього, забезпечується широка участь науковців і громадськості.

Федеральний казначейський двір є незалежним державним закладом, який діє згідно з аедеральною і земельними конституціями. До його функцій входить контроль за економічною і фінансовою діяльністю; він може перевіряти роботу Міністерства фінансів.