9.1.(2) Страхова сума, страховий тариф, страхова премія: сутність і взаємозв`язок цих понять.

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова сума, згідно із Законом України «Про страхування», — це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Це та сума, на яку укладається договір страхування. Вона відбиває максимальний обсяг відповідальності страховика перед страхувальником у грошовому виразі за конкретним страховим договором.

Страхова премія (страховий внесок) має трьох-аспектну форму прояву: економічну, юридичну та математичну.

Економічний зміст страхової премії проявляється в тому, що вона є частиною національного доходу, яка виділяється страхувальником з метою забезпечення гарантування його інтересів на випадок небажаних, несприятливих для нього подій (страхових подій). В юридичному аспекті страхова премія — грошове вираження страхового зобов'язання, яке відображене у страховому договорі. Математичний зміст страхової премії полягає в тому, що вона набирає форму періодично повторюваного платежу страхувальника страховику.

Під час розгляду змісту страхової калькуляції зазначалось, що при визначенні індивідуального розміру платежу має враховуватись уся страхова сукупність. Зобов'язання за окремим видом страхування розраховується як середня величина. У загальному плані страхова премія (Р) — середня величина відносно страхової сукупності.

Страховий внесок (премія) показує, як розподіляється загальний розмір зобов'язань страховика на кожну окремо взяту одиницю страхової сукупності. Величина страхової премії залежить від ряду чинників і насамперед від галузевих особливостей особистого та майнового страхування.

9 .2.Тарифна ставка – це ціна страхового ризику й інших витрат, адекватна обсягу зобов’язань страховика за укладеним договором страхування. Тарифні ставки визначаються за допомогою актуарних розрахунків у відповідності з вимогами чинного законодавства. Системне викладення тарифних ставок і поправочних ризикових коефіцієнтів із правилами їхнього застосування складає тарифний довідник страховика.

10.1. Класифікація страхування, її значення. Класифікаційні ознаки та їх характеристика.

Класифікація страхування — це поділ страхових відносин на взаємопов'язані ланки, що знаходяться між собою в ієрархічній підпорядкованості. Класифікація застосовується в наукових, навчально – освітніх та прикладних (практичних) цілях. Відповідно цілям відомі три види класифікації: наукова, навчальна та прикладна. Наукові класифікації найбільш широкі і деталізовані. Застосовуються у наукових дослідженнях, дисертаціях та ін. Навчальні (освітні) класифікації більш звужені і ближчі до прикладних. Подаються у підручниках і посібниках з навчальною метою. Прикладні класифікації подаються у законодавчих або допоміжних до законодавчих документах. Вони значно вужчі наукових і служать для поділу страхувань, видачі ліцензій, складання звітності, у ряді випадків – для формування статутних фондів Для чого потрібна класифікація? Органу нагляду класифікація потрібна для видачі ліцензій та узгодження правил страхування. - Клієнтам – страхувальникам і застрахованим – для простого та ясного розуміння пропонованих страхових продуктів. - Страховикам,- для правильної розробки правил і програм, а також для розуміння тих процесів, які відбуваються при здійсненні страхування життя, тобто для розуміння його економічних механізмів, які тут значно складніші, ніж у загальному страхуванні. Класифікацію за об'єктами з виділенням галузей, підгалузей і видів страхування вважають класичним підходом у теорії та практиці вітчизняного страхування, оскільки об'єкт страхування є вирішальним фактором, від якого залежить характер договору страхування і його основні умови. Наукове значення класифікації полягає в тому, що вона допомагає вивчити суть явищ та розробити пропозиції щодо поліпшення ефективності страхової діяльності. Практичне значення класифікації полягає в тому що на основі її розробляється та приймаються законодавчі та нормативні акти щодо

1 0.2. упорядкування страхової діяльності, видаються ліцензії для здійснення страхової діяльності, складається звітність, контролюються показники діяльності страхових компаній, тощо. Використання класифікації дозволяє налагодити міжнародне співробітництво, виявити пріоритети росту окремих видів страхування. Існують різні підходи щодо класифікації страхування.Найбільш вдалою, на нашу думку, є класифікація, запропонована проф. С.С.Осадцем, який виділяє такі класифікаційні ознаки, які мають найбільше значення як у теоретичному, так i у практичному розумінні, а саме:• іст.ознаки (етапи розвитку страхової справи; час виникнення окремих видів страхування); • юр.ознаки (вимоги міжнародних угод i внутрішнього законодавства; форма організації страховика; форма проведення страхування). • ек.ознаки (інвестиційна складова договору страхування; рід небезпеки; об’єкт страхування); Класифікація за історичними ознаками передбачає виокремлення етапів розвитку страхування (зародки страхування в античному суспільстві; середньовічне страхування у формі взаємодопомоги; страхування в період раннього капіталізму; страхування в сучасному капіталістичному суспільстві) i поділ yciєї сукупності страхових послуг за часом їх виникнення. Така класифікація має швидше теоретичне, а ніж практичне значенням і в той же час дає змогу прогнозувати розвиток страхової діяльності. Так по розвитку видів страхування воно поділяється на три групи: · „ давні „ – страхування майна, страхування від вогневих ризиків, тощо; · „ нові „ – страхування фінансово-кредитних ризиків, страхування відповідальності, тощо; · „ новітні „ – страхування будівельних і технічних ризиків, авіаційне і космічне страхування, тощо. Класифікація страхування за юридичними ознаками базується на законодавчих нормах цивільного і страхового права.

11.1.(4) Класифікація страхування за об’єктами. Галузі страхування та їх характеристика.

За об'єктами страхового захисту страхування поділяють на три великі спеціалізовані галузі:

1) особове (особисте) страхування, яке страхує майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи; Підгалузі: Страхування життя (на дожиття, на випадок смерті, дітей, додаткової пенсії тощо), страхування від нещасних випадків (індик.стр., стр. Робітників і службовців, пасажирів, туристів, дітей), добровільне медичне страхування (інд, кол, на випадок амбулат.лікування, стац.лікування, громадян, що їдуть за кордон) 2) майнове страхування, яке страхує майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном; Підгалузі: страхування майна (майна під-ва, домашнього майна, транспорту тощо), страх.майнових ризиків (кредитів, інвестицій, фін.ризиків, виданих та прийнятих гарантій тощо) 3) страхування відповідальності, яке страхує майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням заподіяної страхувальником шкоди третій (юридичній чи фізичній) особі або її майну. Кожна з трьох галузей страхування має під гал у зі, для яких теж характерна складна будова, представлена відповідними видами страхування. Підгалузями особистого страхування є страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування життя. У рамках цих підгалузей виокремлюються види страхування. Страхування від нещасних випадків об'єднує короткострокові (як правило, до одного року) види особистого страхування. Обсяг відповідальності за видами, які входять до цієї підгалузі, передбачає виплату страхової суми або її частини в такому разі:  а) смерті застрахованого;  б) постійної втрати ним здоров'я (встановлення інвалідності);  в) тимчасової непрацездатності.  Необхідна умова настання відповідальності страховика — щоб перелічені події були наслідком нещасного випадку, передбаченого

11.2.договором страхування. Під нещасним випадком розуміють раптову, короткочасну, непередбачувану та незалежну від волі страхувальника (застрахованої особи) подію, що може призвести до травматичного пошкодження, каліцтва або іншого розладу здоров'я застрахованої особи. Друга підгалузь особистого страхування — медичне страхування. Воно виникло і почало розвиватися в нашій країні порівняно недавно, хоча Західні країни мають уже досить великий досвід у цій справі. За радянських часів потреби в медичному і і рахуванні начебто й не було, оскільки медична допомога надавалася на безоплатній основі. З переходом до ринкових відносин сітуація змінилася. Висока вартість кваліфікованої медичної допомоги зумовила інтерес населення до медичного страхування, що сприяло його розвитку. Медичне страхування як самостійна підгалузь особистого • страхування об'єднує всі види страхування, пов'язані з відшкодуванням витрат страхувальника у зв'язку із захворюванням і необхідністю лікування. Особливістю цієї підгалузі є наявність тут як довгострокових, і як і короткострокових видів страхування. До довгострокових видів медичного страхування належить, наприклад, безперервне страхування здоров'я, договір про яке страхувальник може укласти на невизначений період. Прикладом короткострокових видів медичного страхування є (страхування здоров'я на випадок хвороби, медичне страхування туристів, що від'їжджають за кордон, страхування на період вагітності та пологів тощо. Це одна особливість медичного страхування — це те, що страхова виплата може здійснюватися страховиком двома способами: по-перше, безпосередньо страхувальникові (застрахованому) у вигляді повної страхової суми або її частки; по-друге, у вигляді оплати медичній установі вартості лікування застрахованого (включаючи плату за перебування в стаціонарі, фізіотерапевтичні процедури, консультації провідних фахівців, витрати на

1 1.3. придбання ліків і т. ін.). Третя підгалузь особистого страхування — страхування життя. Ця підгалузь об'єднує довгострокові види особистого страхування, обсяг відповідальності за якими, згідно з чинним законодавством України, передбачає одноразову або розстрочену виплату страхової суми в разі:  а) смерті застрахованої особи в період дії договору страхування (або рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою);  б) дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування; в) досягнення застрахованою особою певного віку: пенсійного (пенсійне страхування) або віку, визначеного договором страхування; г) настання події в житті застрахованої особи, яка обумовлена у договорі страхування (укладання шлюбу, народження дитини, вступ до навчального закладу тощо). За вимогами вітчизняного страхового законодавства, договори страхування життя в Україні мають укладатися на строк не менше як три роки. Найдавнішою і традиційно розвиненою галуззю страхування є майнове страхування. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном. Ідеться як про матеріальні, так і про фінансові збитки. Обсяг відповідальності страховика включає виплату страхового відшкодування страхувальникові в разі пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також у разі втрати страхувальником грошових коштів або неотримання ним запланованого доходу (прибутку) внаслідок страхових випадків, обумовлених договором страхування. Особливістю цієї галузі є те, що в основу визначення страхової суми за більшістю договорів майнового страхування покладено дійсну вартість застрахованих об'єктів. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило, також не відшкодовуються в повному обсязі. Розмір відшкодування залежить від системи страхового забезпечення, передбаченої конкретним договором страхування.

1 1.4. Третя (порівняно нова для вітчизняного страхування) галузь — це страхування відповідальності. Економічне призначення такого страхування полягає в захисті майнових інтересів страхувальника в разі, йогго недбалих дій він завдасть шкоди життю, здоров'ю і майну третьої особи, а також майнових інтересів потерпілої третьої особи.  Залежно від виду страхування страхову виплату страховик може здійснювати або на користь страхувальника, або на користь третьої особи, котру визнано постраждалою внаслідок певних дій або бездіяльності страхувальника. Страховою подією при страхуванні відповідальності вважається факт настання відповідальності страхувальника, який може бути встановлений судовими органами або добровільно визнаний самим страхувальником. На відміну від майнового та особистого страхування, особливістю страхування відповідальності є те, що крім страховика і страхувальника тут завжди присутня третя особа, майнові інтереси якої захищає конкретний договір страхування. Найчастіше ця третя особа є невідомою (виняток становить страхування відповідальності за невиконання договірних зобов'язань). Види страхування, які належать до цієї галузі, мають комплексний характер. Адже більшість полісів страхування відповідальності забезпечують одночасний страховий захист як життя і здоров'я третьої особи (об'єкти особистого страхування), так і її майна (об'єкти майнового страхування). У цьому полягає ще одна особливість страхування відповідальності. Особливістю страхування відповідальності є також порядок визначення в договорі страхової суми. На відміну від страхування майна, де страхова сума зазвичай залежить від дійсної вартос її об'єкта страхування, при страхуванні відповідальності страхова сума встановлюється у вигляді граничної суми відшкодування — ліміту відповідальності, яку бере на себе страховик, коли страхувальник завдасть шкоди третім особам (їхньому життю, здоров'ю, майну).