- •2 .1.(3) Страховий фонд суспільства як матеріальна основа страхового захисту та його сутність.
- •4.1.(2) Страхування як економічна категорія та його ознаки.
- •5.1.(2) Порівняльна характеристика соціального і комерційного страхування.
- •6 .1.(3) Функції страхування та їх характеристика.
- •7 .1.(7) Принципи страхування та їх характеристика.
- •8 .1.(2) Страхове забезпечення. Системи страхового забезпечення.
- •9.1.(2) Страхова сума, страховий тариф, страхова премія: сутність і взаємозв`язок цих понять.
- •10.1. Класифікація страхування, її значення. Класифікаційні ознаки та їх характеристика.
- •1 2. Порівняльна характеристика підгалузей особистого страхування.См. 11
- •13.1. Страхування життя і загальне страхування: порівняльна характеристика.
- •14.1.(2) Форми проведення страхування та їх особливості.
- •1 5.1.(4) Обов'язкове страхування в Україні: призначення і види
- •16.1.(5) Виникнення та основні етапи розвитку страхування.
- •17. Розвиток страхування в стародавньому світі та в епоху Середньовіччя – см.16
- •22. Основні характеристики ризику, придатного для страхування. См.21
- •24.1.(2) Специфіка ризиків у страхуванні майна, відповідальності, в особистому страхуванні.
- •2 7.1.(2) Особливості визначення премії за договорами загального страхування
- •28.1. Особливості визначення премії за договорами довгострокового страхування життя.
- •29.1.(2) Збитковість страхової суми; рівень виплат: економічний зміст і призначення цих показників.
- •30.1.(2) Тарифна політика страховика
- •33.1.(3) Характеристика сучасного стану страхового ринку України.
- •3 4.1.(3) Страхові посередники та їх роль на страховому ринку.
- •3 7.1.(2) Напрями регулювання страхової діяльності в Україні.
- •40. Страхова компанія як необхідний суб’єкт страхового ринку.
- •44.1.(6) Структура страхової компанії. Органи управління страховиком.
- •4 5.1.(5) Об’єднання страховиків, їх види і функції.
- •4 6.1.(2) Поняття договору страхування. Законодавчі вимоги до договору страхування.
- •49. 1.(3) Припинення дії договору страхування та умови визнання його недійсним.
- •52. Характеристика ризиків за договорами страхування життя.
- •54.1.(2) Сучасний стан страхування життя в Україні.
- •55. Сутність загального страхування та його зміст.
- •6 1. Суб’єкти перестрахування та їх характеристика.
- •62.1.(4) Методи перестрахування (факультативне, облігаторне), їх характеристика, переваги та недоліки.
- •6 4. Договори пропорційного перестрахування: види та їх характеристика. См.63
- •65. Договори непропорційного перестрахування: види та їх характеристика. См.63
- •6 7.1. (2) Власний капітал страховика та його характеристика.
- •6 8.1.(2) Страхові (технічні) резерви: призначення, склад і особливості формування.
8 .1.(2) Страхове забезпечення. Системи страхового забезпечення.
СТРАХОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ - комплекс заходів по створенню страхового грошового фонду (або низки фондів) для відшкодування матеріального збитку, що заподіяний стихійними природними силами, нещасними випадками, зловмисними діями та ін Страхове забезпечення здійснюється державними, кооперативними і приватними страховими організаціями, може бути добровільним і обов'язковим ; існує майнове, соціальне й особисте страхове забезпечення. В організації страхового забезпечення, яке визначає обсяг відповідальності страховика і включає виплату страхового відшкодування страхувальникові в разі настання страхових випадків, розрізняють такі системи страхування: 1) пропорційної відповідальності; 2) першого ризику; 3) "дробної частки"; 4) за відновною вартістю;
5) граничного страхового забезпечення. 1. Страхування за системою пропорційної відповідальності — організаційна форма страхового забезпечення, за якою передбачається виплата страхового відшкодування у наперед фіксованій частці (пропорції). Страхове відшкодування виплачується у розмірі тієї частини збитку, в якій страхова сума складає пропорцію відносно оцінки об'єкта страхування, і розраховується за формулою: Q = L*S/W де Q – страхове відшкодування, грош. один.; S – страхова сума за угодою, грош. один.; Ц – вартісна оцінка об'єкта страхування, грош. один.; З – фактична сума збитків, грош.один. Наприклад, якщо страхова сума дорівнює 50 % від вартості об'єкта страхування, то і страхове відшкодування складає 50 % від фактичної суми збитку. Пропорційна система передбачає участь страхувальника у відшкодуванні збитків. Вказана частка страхувальника (тобто не відшкодована страховиком частина збитку — в нашому прикладі 50 %) у покритті збитку називається франшизою, або власним утриманням страхувальника. При цьому рівень відповідальності страховика у відшкодуванні
8 .2. збитків застрахованого настільки вищий, наскільки менша різниця між вартісною оцінкою об'єкта страхування і страховою сумою. 2. Страхування за системою першого ризику — організаційна форма страхового забезпечення, що передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі фактичного збитку, але не більше наперед визначеної сторонами страхової суми. Під "першим ризиком" у цьому випадку розуміють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми. При страхуванні за такою системою збитки у межах страхової суми (перший ризик) відшкодовуються в повному обсязі, а збитки, які перевищують страхову суму (другий ризик), страховиком не відшкодовуються 3. Страхування за системою "дробної частки" — організаційна форма страхового забезпечення, яка передбачає відшкодування тільки частки вартості об'єкта страхування, що приймається за оціночну вартість майна. Якщо оціночна вартість відповідає дійсній, то тоді система страхування "за дробною часткою" відповідає системі страхування за першим ризиком. 4. Страхування за відновною вартістю означає, що відшкодування збитків проходить за ціною нового майна аналогічного виду і призначення. Знос майна не враховується, тобто діє принцип "нове взамін старого". Така система забезпечує повний страховий захист інтересів страхувальника. Разом із тим, для підвищення відповідальності страхувальника за збереження об'єктів страхування, як правило, практикується розподіл відповідальності між страховиком і страхувальником у покритті збитків через франшизу. 5. Система граничного страхового забезпечення передбачає, що відшкодування збитків проходить за різницею між завчасно встановленою межею (лімітом) і досягнутим рівнем доходу (прибутку). Якщо у зв'язку зі страховим випадком рівень доходу страхувальника виявився нижче визначеної межі, то відшкодуванню підлягає різниця між межею і фактично отриманим доходом. Найчастіше така система використовується при страхуванні прибутків.