55. Сутність загального страхування та його зміст.

Загальне страхування – страхування, що передбачає укладення договору на невеликий строк (зазвичай рік або менше), в перебігу якого людина або організація знаходяться під страховим захистом. Та чи інша неприємна подія (хвороба, псування майна, транспортного засобу і т.д.), яка може відбутися і спричинити за собою великі фінансові витрати, береться під страхування. Людина або організація робить невеликий внесок, і якщо настає страховий випадок, то страхова компанія робить виплату у багато разів більше, ніж сам внесок. А якщо страховий випадок не настав - гроші залишаються в компанії. Загальне страхування включає в себе широкий набір типів страхування. В більшості випадків, поліси загального страхування є контрактами компенсації, наприклад, у випадку руйнування застрахованого об'єкта, страховик відшкодує його вартість. Інші поліси можуть платити зазначені суми тільки при певних випадкових подіях (наприклад, 10000 фунтів, у разі втрати одного ока), або, якщо збиток неясний, його розмір може визначатися в суді.

5 7.1.(2) Майнове страхування: необхідність, сутність та специфічні особливості. Майнове страхування - галузь страхування, в якій об'єктом страхових відносин виступає майно в різних видах; його економічне призначення - відшкодування збитку, що виник унаслідок страхового випадку. Застрахованим може бути майно, яке є власністю страхувальника, або перебуває у користуванні та розпорядженні. Страхувальниками виступають не тільки власники майна, але й інші юридичні та фізичні особи, що несуть відповідальність за його збереження. Умови страхування чужого і власного майна можуть істотно різнитися, що відображено в правилах страхування. Страхування майнове відрізняється від особистого страхування, при якому взаємини страховика і страхувальника не пов'язані з яким-небудь майном, і від страхування відповідальності, де відносини, хоча і виникають, як правило на основі використання певного майна, але їх зміст не залежить від вартості цього майна. Майнове страхування, що проводиться державними страховими організаціями, охоплює практично все майно; сільськогосподарських, промислових та ін. державних госпрозрахункових підприємств, кооперативних і громадських організацій, населення. Об'єктами страхування виступають основні та оборотні фонди виробничого і невиробничого призначення, урожай сільськогосподарських культур, тварини, продукція, засоби транспорту, обладнання, інвентар, предмети домашнього господарства, колекція картин і ін. Майнове страхування виходить з забезпечення відшкодування, насамперед прямого фактичного збитку, відновлення загиблих (пошкоджених) об'єктів; за певних умов у відповідальність можуть включатися й непрямі збитки. Поряд з відшкодуванням шкоди майнове страхування передбачає проведення заходів щодо запобігання або зниження втрат, забезпечення збереження застрахованого майна. Виконання цієї ролі досягається застосуванням юридичних норм, розпорядчих виконання

57.2. страхувальником певних превентивних робіт, стимулюванням цих заходів через систему знижок-накидок платежах та обмеження виплат відшкодування, а також шляхом відрахування частини страхових платежів на фінансування відповідних попереджувальних заходів. Майно - сукупність речей і матеріальних цінностей, що знаходяться у володінні якої особи. У цивільному праві майно - матеріальний об'єкт цивільних прав, перш за все, права власності, в тому числі права на утримання майна. Майно виступає і як збірне поняття при визначенні галузі майнового страхування, і як конкретний об'єкт того чи іншого виду страхування. Наявність лише факту (пошкодження, загибель, крадіжка майна) недостатня для виникнення зобов’язань страховика з приводу виплати страхового відшкодування. Для цього необхідні певні економічні та юридичні наслідки настання страхового випадку, а саме збиток. Саме збиток є тим майновим інтересом, на предмет якого проводиться страхування.

58.1.(3) Страхування відповідальності: необхідність, сутність та специфічні особливості. Страхування відповідальності - це галузь страхування, якій трохи більше 100 років, і вона розвивається відповідно до розвитку науки і технічного прогресу. Суть страхування відповідальності полягає в тому, що страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати збиток, заподіяний страхувальником третій особі або групі осіб. Таке страхування має велике значення як для страхувальника, так і для потерпілого, так як якщо страхувальник заподіяв кому-небудь шкоду, то його оплачує страхова компанія, а не сам страхувальник. Страхування відповідальності має свою специфіку і відрізняється від інших галузей страхування. Зокрема, від особистого страхування воно відрізняється тим, що особисте страхування - це страхування суми, а страхування відповідальності - страхування збитку. А від майнового страхування воно відрізняється тим, що при майновому страхуванні страхується наперед певна річ або власність на наперед визначену суму, а при страхуванні відповідальності об'єктом захисту добробут в цілому. Страхування відповідальності - це галузь страхування, де об'єктом страхування виступає відповідальність перед третіми особами (громадянами та господарюючими суб'єктами) внаслідок якоїсь дії чи бездіяльності страхувальника. Страхування відповідальності передбачає можливість при заподіянні шкоди як здоров'ю, так і майну третіх осіб в силу закону або за рішенням суду здійснювати відповідні виплати, що компенсують заподіяну шкоду. За економічним змістом страхування відповідальності відіграє подвійну роль: з одного боку — захищає майнові інтереси самого страхувальники, а з другого — потерпілого (третьої особи) на випадок неплатоспроможності того, хто завдав збиток. Для страхування становлять інтерес такі види відповідальності: — адміністративна; — цивільна;— матеріальна. Адміністративна відповідальність — це одна з форм юридичної

58.2. відповідальності громадян і посадових осіб за здійснення ними адміністративного правопорушення. Матеріальна відповідальність — це обов'язок працівника відшкодувати збитки, завдані ним підприємству своїми явно протиправними діями, згідно з порядком, установленим трудовим законодавством. Цивільна (цивільно-правова) відповідальність як один із видів юридичної відповідальності суб'єктів господарювання — це встановлені нормами цивільного та господарського права юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою передбачених правом обов'язків, що пов'язано з порушенням суб'єктивних прав іншої особи. Оскільки при страхуванні відповідальності захищаються не тільки майнові інтереси потерпілої особи, але й майнові інтереси особи, яка заподіяла шкоду, то для притягнення до відповідальності такої особи і визнання факту страхової події необхідними є наявність її вини або визнання того, що її відповідальність настає незалежно від вини. У цивільному праві діє так званий принцип генерального делікту, згідно з яким сам факт заподіяння шкоди вважається протиправним, якщо заподіювач шкоди не доведе, що мав права на дії, що спричинили шкоду. Протиправна заподіяна шкода підлягає відшкодуванню в усіх випадках. Шкода, спричинена правомірними діями, підлягає відшкодуванню тільки у випадках, передбачених законом. Страхування відповідальності залежно від характеру (виду) відповідальності охоплює дві підгалузі. По-перше, страхування цивільної відповідальності, яке пов'язане з необхідністю відшкодування збитків за цивільно-правовими відносинами. По-друге, страхування заборгованості, яке пов'язане із борговими зобов'язаннями страхувальника перед третіми особами. Воно охоплює: страхування експортно-імпортних кредитів, страхування товарних кредитів, страхування банківських кредитів та ін., які об'єднуються в систему кредитного страхування. У добровільній формі страхуванню підлягають такі види

58.3. відповідальності: с-вання цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); с-вання відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); с-вання відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); с-вання відповідальності перед третіми особами. В обов'язковій формі с-ванню підлягають такі види відповідальності: авіаційне с-вання цивільної авіації; с-вання відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних з обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам; с-вання цивільної автовідповідальності власників наземних транспортних засобів; с-вання цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, якої може бути заподіяно внаслідок ядерного інциденту; с-вання цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, якої може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежо- та вибухонебезпечні об'єкти, а також об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного й санітарно-епідеміологічного характеру; с-вання цивільної відповідальності інвестора, у тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою; с-вання фінансової відповідальності, життя та здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи; с-вання відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо компенсування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення й утилізації (видалення) небезпечних відходів; Інші види.

59.1.(3) Особисте страхування: необхідність, сутність та специфічні особливості. Особисте страхування є однією із галузей страхування. Воно пов'язане із особливою сферою процесу відтворення — з відтворенням робочої сили та зумовлене ризиковим характером діяльності людей різних професій, підвищеним ступенем ризику, пов'язаним із погіршенням довкілля, зростанням питомої ваги людей похилого віку в загальній кількості населення тощо.

Особисте страхування проводиться з метою організації страхового захисту окремих громадян і членів їх родин на випадок виникнення різних подій, що відображаються на житті, здоров'ї та працездатності цих громадян. Стаття 4 ЗУ «Про страхування» визначає предметом договору особистого страхування майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням. Об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки, тому вважається, що не відбувається компенсація матеріальної шкоди, а мають місце виплати страховика на користь страхувальника або його родини, які носять характер фінансової допомоги. Договір особистого страхування регулюється Законом України "Про страхування" без виділення окремих його видів. Водночас на практиці існують окремі види договорів особистого страхування зі своїм особливим режимом. Індивідуалізація у такому випадку забезпечується нормами, що містяться в прийнятих на різних рівнях актах, включаючи спеціальні закони, зокрема, про обов'язкове особисте страхування. В особистому страхуванні виділяють такі групи ризиків, на випадок яких проводиться страхування: смерть страхувальника (застрахованого); тимчасова втрата працездатності; постійна втрата працездатності; закінчення

5 9.2. активної трудової діяльності (працездатності) у зв'язку з виходом на пенсію за віком; дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку дії договору страхування. Останній ризик дозволяє поєднувати ризикові види страхування з інтересами збереження, що робить надзвичайно привабливим страхування життя навіть в умовах економічної кризи. Як галузь страхування особисте страхування поділяється на такі підгалузі: страхування життя та пенсій; пенсійне страхування; страхування від нещасних випадків; медичне страхування. Віднесення до конкретної підгалузі визначається: переліком подій (страхових ризиків), що включені до обсягу відповідальності страховика і є підставою для страхових виплат; строком дії договору, коли від цього залежать принципи підходу до розрахунку тарифних ставок як економічної основи проведення особистого страхування. Основний принцип виділення підгалузей пов'язаний з накопиченням страхової суми. Так, страхування життя об'єднує довгострокові види особистого страхування, які пов'язані з накопиченням страхової суми протягом усього строку страхування. Тому їх ще називають накопичувальними видами. Страхові виплати мають становити повну страхову суму, яка виплачується при настанні таких подій: дожиття до закінчення строку дії договору страхування; смерть застрахованого в період дії договору страхування; досягнення застрахованим певного віку (пенсійного або визначеного договором страхування). Страхування від нещасних випадків об'єднує короткострокові види особистого страхування, за якими обсяг відповідальності передбачає виплату страхової суми або її частини в разі настання таких подій: смерті застрахованого; тимчасової втрати працездатності; встановлення інвалідності. Умовою настання відповідальності є те, щоб ці події були наслідком нещасного випадку. Медичне страхування об'єднує види особистого страхування, основним призначенням яких є соціальний захист інтересів громадян у разі

5 9.3. втрати здоров'я. Воно пов'язане з компенсацією витрат на оплату медичної допомоги (відвідування лікарів, придбання медикаментів, лікування у стаціонарі тощо). Страхування від нещасних випадків та медичне страхування ще називають ризиковим. Особливістю їх є те, що страхові платежі не повертаються після закінчення дії договору страхування. Наведемо узагальнену порівняльну характеристику довгострокового (накопичувального) та ризикового особистого страхування: 1. а) накопичувальне: після закінчення строку страхування страхувальник одержує всю суму, сплачену за період дії договору страхування з бонусом (нарахованими відсотками) або без нього; б)ризикове: після закінчення строку страхування сума страхового внеску не повертається. 2. а) накопичувальне: договір страхування має довгостроковий характер (від 3-х до 20-ти років); б)ризикове: договори страхування є короткостроковими (від 1-го місяця до 3-х років). 3. а) накопичувальне: страхові внески сплачуються протягом дії договору страхування; б) ризикове: страхові внески сплачуються одноразово. 4. а) накопичувальне: обсяг страхової відповідальності охоплює широке коло ризиків; б)ризикове: обсяг відповідальності обмежений одним або двома ризиками. 5. а) накопичувальне: тарифи внесків є достатньо високими; б)ризикове: тарифи внесків є досить низькими. 6. а) накопичувальне: страхова сума може бути будь-якого розміру; б)ризикове: при визначенні страхової суми встановлюється верхня та нижня межа відповідальності страховика.

60.1.(3) Сутність перестрахування та його значення. У ст.12 ЗУ «Про страхування» вказано: Перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Перестрахування є окремою сферою страхової діяльності. Його вважають "вторинним" страхуванням, або страхуванням самих страховиків. Перестрахування — це самостійна галузь страхування, котра захищає безпосереднього страховика від можливих фінансових втрат у тому випадку, коли він був би змушений здійснювати виплати за укладеними договорами страхування, не маючи перестрахувального покриття. Передавання частини ризику від одного страховика до іншого викликано необхідністю оптимізації страхового портфеля, підвищення надійності та платоспроможності страховика при веденні страхових операцій. Перестрахування надає реальні можливості для кращого задоволення економічних інтересів кожного з учасників страхового бізнесу. Адже в процесі перестрахування може забезпечуватися не лише захист портфеля страховика від падмірних виплат за окремими (катастрофічними) страховими ризиками, а й досягатися розподілення страхових виплат серед багатьох страховиків. Якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного капіталу і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування. Перестраховик, фінансово підтримуючи страхову компанію, сприяє розширенню її страхової діяльності. Це дуже важливо для страховика, який зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії. Ураховуючи перестрахування, страховик може брати на

60.2. страхування більшу кількість ризиків. А це дає страховій компанії змогу використовувати закон великих чисел і основну закономірність страхування — збитки кількох покриваються багатьма. Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників страхових компаній від втрати роботи; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності тощо. Страховик, який прийняв на страхування ризик від страхувальника, а потім передав частину свого страхового ризику іншому страховику, іменується перестрахувальником (цедентом). Процес, пов'язаний з передачею ризику, отримав назву цедування ризику, або перестрахувальної цесїі. Цесіонарій може, своєю чергою, передати частину взятого на себе страхового ризику іншому перестраховику (ретроцесіонарію). Процес розміщення (передачі) ризику від цесіонарія до ретроцесіонарія має назву ретроцесії. Це третій рівень розміїцення ризику. Перестрахування може бути продовжене, ризик може передаватись у ретроцесію іншому ретроцесіонарію (четвертий рівень розміщення ризику) і так може відбуватись декілька разів, поки страховий ризик не буде поділено між перестраховиками так, щоб забезпечити реалізацію економічних інтересів усіх учасників страхування певного страхового ризику. Перестрахування передбачає систему комісійної винагороди. Комісія в перестрахуванні — це частина страхової премії, закладена в тарифну ставку в розмірі витрат на ведення справи, яка залишається в цедента, оскільки останній відповідає перед страхувальником за всю страхову суму та обслуговує весь договір страхування. Передаючи надалі частину ризику іншому страховикові — цесіонеру, цедент передає йому й відповідну частину премії та виступає перед цесіонером немовби посередником, який дає цесіонерові і клієнта, і частину страхової премії, за що залишає собі певну винагороду у вигляді комісії. Комісія може бути оригінальною,

60.3. перестрахувальною та брокерською. Оригінальна комісія — це відрахування від страхової премії на користь цедента за передачу ризику (всього або частини) у перестрахування цесіонерові. Вторинне розміщення ризику є найважливішою функцією перестрахування. Підтвердженням цього є розмір оригінальної комісії, який може досягати 20 % від премії. Перестрахувальна комісія сплачується за наступних розміщень ризику, тобто за ретроцесії. Таку комісію отримує ретроцедент від ретроцесіонера за переданий ризик у перестрахування. Розмір такої комісії коливається в межах 10—15 % від загального розміру премії. Брокерська комісія є відрахуванням від страхової премії на користь брокера, який є посередником на ринку перестрахування. Така комісія становить від 1,5 до 15 % нетто-премії. Тантьема (іноді її називають додатковою комісією) — комісійна винагорода цедента з прибутку, яку иерестраховик щорічно виплачує цеденту за передані ризики у перестрахування.