40. Страхова компанія як необхідний суб’єкт страхового ринку.

Одними з основних учасників страхового ринку в світі є страхові компанії. Це обумовлено перш за все наявністю у них великих обсягів довгострокових капіталів, потребою ефективного їх використання та об’єктивною необхідністю диверсифікації діяльності і підвищення рентабельності операцій. Страхова компанія – це юридична оформлена одиниця підпри-ємницької діяльності, яка бере на себе зобов 'язання страховика і має на це відповідну ліцензію. Існує два типи страхових компаній: компанії зі страхування життя (Life company, або LG), що спеціалізуються на продажу полісів, які забезпечують виплату доходу в разі смерті особи, втрати працездатності через хворобу або звільнення з роботи; компанії зі страхування майна та від нещасних випадків (Property and Casuality company, або Р&С), які виплачують компенсацію власникам полісів при втраті майна чи при настанні нещасних випадків і які ще називають компаніями, що здійснюють ризикове або захисне страхування. Страхові компанії, як показує досвід їх функціонування у висо- корозвинених країнах, накопичують великі ресурси. Ця перспектива реальна в майбутньому і в Україні, що ставить на порядок денний надзвичайно важливу проблему стосовно вибору оптимальних напрямів розміщення активів цих компаній. У нашому законодавстві ці напрями окреслені досить жорстко. Це можуть бути: Депозитні банківські вклади. Цінні папери, що передбачають отримання доходу, в тому числі й державні цінні папери. Нерухомість. Права вимог до перестрахувальників. Залишки готівки, розмір яких регламентується Національним банком України. Гроші на розрахунковому рахунку.

41.1.(2) Основні типи страхових організацій (акціонерне товариство, товариство взаємного страхування, організація типу Lloyds) та їх характеристика. В Україні, як і в багатьох інших державах, основу страхової системи становлять страхові компанії у формі акціонерних товариств. Акціонерне страхове товариство (корпорація) — це тип компанії, яка створюється і діє зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток — акцій. Оплачена акція дає право її власникові на участь в управлінні товариством і отримання частини прибутку у формі дивідендів. У самій основі акціонерного товариства закладені переваги цього виду компанії. Акціонерна форма нагромадження статутного капіталу дає змогу залучити до страхової індустрії багатьох юридичних і фізичних осіб, зацікавлених вигідно розмістити інвестиції. У разі несприятливих наслідків діяльності конкретного страховика втрата відносно невеликих внесків до компанії не потягне за собою банкрутства самих акціонерів. В Україні у страховому бізнесі переважають акціонерні товариства закритого типу. Це пояснюється кількома мотивами. По-перше, створення відкритих акціонерних товариств тривалий час стримувалося низькими вимогами до розміру статутного фонду страховика та відсутністю розвиненого ринку цінних паперів. По-друге, українське законодавство не передбачає можливості створення страхової компанії у вигляді товариств з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). По-третє, статус закритого товариства дає змогу контролювати поширення акцій серед певної категорії учасників страхової компанії, що може відповідати інтересам засновників. По-четверте, процедура створення закритого акціонерного товариства істотно спрощена, що дозволяє економити час і кошти. Однією з форм страхового захисту нині є товариства взаємного страхування (ТВС), які створюються на основі централізації коштів пайової участі його членів. Особливістю є те, що учасники ТВС одночасно виступають і як страховики, і як страхувальники. Головним

41.2. принципом їх діяльності є солідарна відповідальність кожного перед кожним у межах товариства. Унікальною формою об'єднання приватних індивідуальних страховиків виступає англійська корпорація "Ллойд", яка виникла ще у XVII ст. Нині "Ллойд" налічує понад 26 000 членів, об'єднаних майже в 400 синдикатів. Синдикат "Ллойда" має свій порядковий номер і переважно назву одного із провідних членів синдикату — агента-керуючого. Кожен страховик називається в практиці "Ллойда" андерайтером. Він безпосередньо здійснює страхову діяльність "на свій ризик", виходячи із власних фінансових можливостей, несе пропорційну відповідальність індивідуально і не відповідає за інших членів. Синдикат не є юридичною особою. Це форма об'єднання членів для спільного ведення справ зі страхування і перестрахування. У "Ллойді" переважно сконцентровані чотири основні види страхування: морських, неморських, авіаційних і автомобільних ризиків. Створення страховиків такого типу значного поширення не набуло.

4 2.Організаційно-правові форми та спеціалізація страховиків в Україні згідно з Законом України «Про страхування». Згідно зі ст.2 С-виками визнаються фін.установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення с.діяльності. Учасників ст-вика повинно бути не менше 3. С-вики, які здійснюють с. життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя. У ст.13 вказано, що ст-вики, яким дозволено займатися с-ванням авіаційних ризиків, та с-вики, яким дозволено займатися с-ванням морських ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які мають бути юр. особами, що утримуються за рахунок коштів с-виків. С-вики, які мають дозвіл на с-вання відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов'язані утворити ядерний с-вий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за рахунок коштів с-виків. С-вики, які мають ліцензію на здійснення с-вання с/г продукції з держ. підтримкою, зобов'язані утворити Аграрний с-вий пул, що є юр. особою та утримується за рахунок коштів с-виків. С-вики, яким дозволено займатися обов’язковим с-ванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зобов’язані бути членами Моторного (транспортного) с-вого бюро України, яке є юр. особою, що утримується за рахунок коштів с-виків. МТСБУ є єдиним об’єднанням с-виків, які здійснюють обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Участь с-виків у МТСБУ є умовою провадження діяльності щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

43.1.(3) Порядок створення, функціонування та ліквідації страховиків в Україні. Порядок створення, функціонування або реорганізації, ліквідації страхових організацій в Україні регулюється загальним законодавством (Господарський кодекс, Закони про господарські товариства, про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом тощо) та спеціальним страховим законодавством (Закон "Про страхування", розпорядження Нацкомфінпослуг "Ліцензійні умови провадження страхової діяльності" (ліцензійні умови) тощо). Процес створення страхової організації включає два етапи: 1. Формування юридичної особи. 2. Надання їй статусу страховика. На першому етапі страхова організація як юридична особа повинна бути зареєстрована у виконавчому комітеті адміністрації за місцем розташування. СО створюється в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. СО реєструється в місцевому органі виконавчої влади як суб'єкт підприємницької діяльності і включається у державний реєстр суб'єктів господарювання. Страховик, що одержав свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, може виконувати операції, пов'язані з формуванням статутного фонду та підготовкою організації і ведення страхового бізнесу (формування штату організації, облаштування офісу, розроблення документів для отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності тощо). Другий етап передбачає подання документів і одержання ліцензії на здійснення видів страхування, вибраних страховою організацією. Після отримання ліцензії на право здійснювати певні види страхування, страхова організація включається в Державний реєстр страховиків і набуває статусу страхової організації. При зміні назви страховика (за умови правонаступності, що підтверджено статутними документами), а

43.2.також при зміні юридичної адреси, підтвердженій реєстраційними документами, бланк ліцензії обмінюється на новий, що враховує ці зміни, і має той самий номер ліцензії. Ліцензія видається на здійснення окремого виду страхування і одночасно дає право на проведення перестрахування за цим видом страхування. Страховик (перестраховик) України має право приймати ризики у перестрахування лише з тих видів добровільного й обов'язкового страхування, на проведення яких він отримав ліцензію. Страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування, якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду, сформованих вільних резервів та страхових резервів. Страховик має право розпочати страхову діяльність, якщо: облікова і реєструвальна системи страховика відповідають вимогам, встановленим нормативно-правовими актами; внутрішні правила страховика відповідають законам України та нормативно-правовим актам державних органів, що здійснюють регулювання і нагляд за ринками фінансових послуг; професійні якості і ділова репутація персоналу відповідають вимогам, встановленим нормативно-правовими актами. Страховик у своїй діяльності мусить дотримуватися обов'язків, визначених ст. 20 Закону України "Про страхування". Здійснення страховиком страхових виплат провадиться у порядку та згідно з умовами, визначеними ст. 25 Закону України "Про страхування". Страховик зобов'язаний вести журнал реєстрації страхових вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування, формувати резерв збитків (заявлених, але не виплачених) і забезпечувати його ліквідне розміщення. Страховик зобов'язаний дотримуватися умов забезпечення платоспроможності відповідно до ст. 30 Закону України "Про страхування" і нормативно-правових актів, що встановлюють відповідні вимоги. Страховик зобов'язаний формувати, обліковувати і розміщувати страхові резерви

43.3. в порядку та відповідно до умов, визначених ст. 31 Закону України "Про страхування" і відповідними нормативно-правовими актами. Страховик зобов'язаний вести бухгалтерський облік, формувати фінансову звітність та інші звітні дані відповідно до вимог законодавства України з урахуванням особливостей, передбачених ст. 31 і 33 Закону України "Про страхування". Страховик зобов'язаний проводити аудиторську перевірку й оприлюднювати публічну бухгалтерську звітність відповідно до вимог ст. 34 Закону України "Про страхування" та інших нормативно-правових актів. Страховик і його відокремлений підрозділ повинні бути забезпечені комп'ютерною технікою і програмним забезпеченням та комунікаційними засобами (телефон, факс, E-mail), що відповідають встановленим вимогам. Ліквідація страховика здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України. При ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика ухвалили таке рішення і страховик не має зобов'язань перед страхувальниками, Комісія ухвалює рішення про виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків). Ліквідація страховика, що має зобов'язання перед страхувальниками, у разі визнання його банкрутом здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При здійсненні ліквідаційної процедури цілісний майновий комплекс страховика може бути проданий тільки у разі згоди покупця взяти на себе зобов'язання страховика-банкрута за договорами страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика банкрутом.