18. Поняття промислового капіталу, кругообіг промислового капіталу. Основний та оборотний капітал. Амортизація капіталу.

Кругооборот промислового капіталу — безперервний рух капіталу по трьох стадіях із послідовною зміною форм та поверненням у свою початкову форму у збільшеному, як правило, розмірі.

Безперервний рух капіталу за логікою його кругообороту є оборотом капіталу.

Оборот капіталу — це безперервно повторюваний кру­гооборот капіталу, в результаті якого авансовані кошти пов­ністю повертаються до своєї початкової форми.

У процесі обороту різні частини промислового капіталу одночасно функціонують у грошовій, продуктивній і товарній формах.

Оборот капіталу — конкретніша категорія, ніж круго­оборот. Його конкретизують пов'язані між собою кількісно-вартісне вираження авансованого капіталу і швидкість руху цього капіталу за часом.

Оборот капіталу характеризується безперервною цикліч­ністю. У процесі його руху генерується дохід та відбуваєть­ся зростання авансованої вартості.

Оборотний капітал — частина промислового капі­талу, що функціонує у вигляді предметів праці, неза­вершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів (у тому числі заробітної плати), обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо-технологічного циклу.

Функціонуючий основний і оборотний капітал підприєм­ства становить його активи.

Пасивами підприємства є власний і позичений капітал.

Амортизація (лат. amortio — погашення) ос­новного капіталу — процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену про­дукцію в міру його зношування.

Фізичне зношування основного капіталу - втрата спо­живчої вар­тості та вар­тості засобів праці в результаті виробничого споживання їх або під впливом сил природи.

Моральне зношування основного капіталу — це техніко-економічне старіння його елементів, що виявляється у втраті доцільності їхньої подальшої експлуатації.

Розрізняють моральне зношування першого (зумовлене появою дешевшого та досконалішого) та другого (зумовлене винайденням нових якісних засобів праці) виду.

Норма амортизації - виражене у відсотках відношен­ня річної суми амортизації до вартості елементів основно­го капіталу.

(К+Р+Л)/К*n де К - початкова вартість основного капіталу; Р - затрати на ремонт обладнання; Л - ліквідаційна вартість засобів праці; п - нормативний строк служби основного капіталу.

19. Природа та генезис торгового капіталу. Витрати обігу та торговий прибуток.

Обіг- це особлива сфера суспільного виробництва, в якій вироблений продукт переходить до споживача. Капітал сфери обігу – це капітал, що функціонує у торговлі та грошовому обігу як торговельний та позичковий капітал. Торговельний капітал – капітал, який функціонує у сфері товарного обігу, забезпечуючи одержання торгового прибутку. Відокремлення торговельного капіталу від промислового - наслідок поглиблення суспільного поділу праці подальшої його спеціалізації.

Рух торговельного капіталу, його кругооборот має форму Г-Т-Г¹, отже реалізує товар(вартість) з додатковою вартістю. За своїми функціями торговельний капітал поділяється на дві частини: 1. капітал, що витрачається на купівлю-продаж товарів, він не утворює вартості;

2. капітал, що витрачається на підготовку товару до реалізації (транспортування, збереження, упакування та ін.), він сприяє зростанню вартості, не утворюючи нової споживчої вартості.

Дві частини торговельного капіталу, пов’язані з витратами обігу., називаються чистими і додатковими.

Чисті витрати обігу – витрати торговельними підприємцями, які пов’язані з реалізацією товарів. Чисті витрати не створюють суспільної вартості, отже не є продуктивними. Вони заміщаються (оплачуються) з власного прибутку виробника (додаткового продукту), або доходу (прибутку) споживача.

Додаткові витрати обігу – витрати, які необхідні для продовження процесу виробництва товарів.

Торговельний прибуток – прибуток на торговельний капітал, безпосередньо у сфері торгівлі, який створюють робітники торгівлі своєю працею.

Праця, пов’язана з додатковими витратами обігу, є продуктивною працею, яка створює нову вартість і підвищує вартість, створену у безпосередньому виробництві товарів. Ці витрати є частиною витрат виробництва (у сфері обігу), входять у ціну товару і заміщуються (повертаються) після його реалізації.

Дійсна ціна товару – ціна виробництва (оптова), за якою промисловий капіталіст продає товар торговому капіталісту. Вона складається з витрат виробництва і промислового прибутку.

Роздрібна ціна – це ціна реалізації товару безпосередньо споживачу торговим капіталістом. Вона складається з оптової ціни (ціни промисловості) і торговельного прибутку.

Джерелом торговельного прибутку є частка додаткового продукту (додаткової вартості), створеного працею найманих працівників у сфері виробництва.

Норма торговельного прибутку – відношення маси торговельного прибутку до торгового капіталу.

Торгі́вля — процес обміну товарами, послугами, цінностями і грошима. У широкому значенні — вид підприємницької діяльності, пов'язаний з купівлею-продажем товарів.

В залежності від сфери функціонування торговельного капіталу існує внутрішня торгівля – в межах окремої країни, і зовнішня торгівля між країнами.

За формами організації торговельного процесу товарообіг на внутрішньому ринку поділяється на оптову та роздрібну торгівлю.

Оптова торгівля — сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для подальшої їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам підприємницької діяльності.

Ро́здрібна торгі́вля — тип торгівлі товарами, а також виконання певних послуг, направлених на покупця, яким є кінцевий споживач, фізична чи юридична особа. Метою придбання товару у роздріб є задоволення особистих потреб покупця, членів його родини (якщо це фізична особа), або ж працівників фірми (якщо це юридична особа) за рахунок споживання купленого товару.