Тема 7. Управлінський контроль.

1. «Керуюча п´ятірня» Зігерта-Ланга.

Для бажання легкого запам´ятовування основних завдань управлінської відповідальності, використовують модель німецьких вчених В. Зігерт і Л. Ланга: один (вказівний) палець показує на того, кого Ви бажаєте в чомусь звинуватити, а три пальці показують назад, на себе, які запитують:

1. Хто вибрав цю особу для виконання завдання, яке вирішено незадовільно?

2. Хто її інструктував? Як це було зроблено?

3. Чи був відповідний контроль за її роботою?

Як може вийти поганий результат за доброго управління? Тільки впевнившись, що за відповіді з усіх 3 пунктів одержані добрі оцінки, можна розігнути «звинувачуючий» палець. При цьому великий палець нагадує, що зайвий натиск робить успіх неможливим.

  

Рис. 1. «Керуюча п´ятірня».

2. Контроль і контролінг: різниця, мета і об'єкти.

Контролінг – система управління процесом досягнення кінцевої мети підприємства і результатів його діяльності, як система управління прибутком підприємства.

Контролінг – синтетична дисципліна, яка на основі менедж­менту, маркетингу, бухгалтерського обліку, аналізу господарської діяльності, систем контролю забезпечує спостереження, оцінку і коригування економічних процесів, що відбуваються на підприємстві.

Мета: розробка економічних показників ефективності використання об'єктів управління, відстеження цих показників і забезпечення інформацією усіх зацікавлених осіб щодо викорис­тання ресурсів у процесі постачання, виробництва і збуту продукції.

Об'єкти: господарські процеси (постачання, виробництво, збут); ресурси підприємства (матеріальні ресурси, засоби виробництва, жива праця); економічна ефективність (собівартість, прибуток, фінансовий стан підприємства).

Термін «контролінг» вперше був використаний у США і охо­плював сукупність завдань у сфері обліку і теорії фінансів.

Різниця між контролем і контролінгом.

Контроль	Контролінг
Спрямований у минуле, зорієнтований на виявлення помилок і відхилень, пошук винних.	Спрямований у майбутнє, прагне так керувати процесами поточного аналізу і регулювати пла­нові і фактичні показники, щоб виключити помилки і відхилення.

Тема 8. Лідерство.

1. Відмінності статусу лідера і формального керівника.

Керівництво передбачає монополію на прийняття рішень і контроль за ходом їх виконання, протистоїть групі підлеглих, виступає як зовнішня сила.

Лідерство передбачає запрошення до приймання рішення кожного співробітника, перетворення колективу у єдину команду. Феномен лідерства ґрунтується на авторитеті керівника. Види авторитету:

• формальний авторитет випливає з його прав як посадової особи розпоряджатися підлеглими, цілеспрямовувати, моти­вувати і контролювати їх працю і поведінку;

• особистий авторитет ґрунтується на його особис­тих якостях як людини (толерантність, товариськість, компетентність, здоровий глузд, логічність дій);

• повний авторитет або авторитет лідера виявляєть­ся при поєднанні формального і особистого авторитету особи, яка обіймає керівну посаду.