2. Поняття про аудит, аудиторські послуги та аудиторську діяльність

Виходячи із загальних положень вищеназваного Закону, аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб’єктів, а також у випадках, передбачених законодавством. Так, аудит є обов’язковим для перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств, та інших фінансових посередників, а також державних підприємств при приватизації, корпоратизації, та інших змінах форм власності і у випадках, коли порушуються питання про визнання підприємства банкрутом.

Власне аудит слід відрізняти від аудиторської діяльності, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудиту) та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторські послуги можуть надаватись як у формі аудиторських перевірок (власне аудиту), так і пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, консультацій з питань приватизації господарського майна, комерціалізації торгівлі, акціонування підприємств та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Послуги, що не пов’язані з власне аудитом, в міжнародній аудиторській практиці набули назви супутніх аудиту робіт (послуг), які виконуються за угодами. В них чітко зазначається, що ці роботи не є аудитом чи перевіркою і не потребують аудиторських висновків про достовірність бухгалтерської звітності та іншої обліково-фінансової інформації. Згідно з міжнародними (МНА 910 “Завдання з огляду фінансових звітів”, МНА 920 “Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації” та МНА 930 “Завдання з підготовки фінансової інформації”) та національними нормативами в Україні (ННА №19 “Роботи, супутні аудиту”) до супутніх аудиту робіт належать:

- підготовка оглядів, які пов’язані з нефінансової інформацією (про ефективність функціонування внутрішнього аудиту, комп’ютер­ного програмного забезпечення обліку);

- аналіз бухгалтерської (фінансової) звітності;

- виконання погоджених процедур щодо окремих рахунків бухгалтерського обліку, балансу або бухгалтерсько-фінансової звітності в цілому;

- складання бухгалтерсько-фінансової звітності (повної або часткової), а також підготовка іншої фінансової та нефінансової інформації тощо.

 

3. Предмет, об’єкти і метод аудиту

Зміст сучасного аудиту пройшов в своєму розвитку еволюційний шлях. Спочатку аудит був лише знаряддям перевірки і підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітів, потім він стає системно-орієнтованим на активізацію економічної діяльності підприємств. При цьому аудитори-професіонали стали більш уважніше вивчати взаємовідносини між організаторами і виконавцями бізнесу своїх клієнтів, складаючи і використовуючи бухгалтерські документи і записи. При цьому з метою запобігання помилкам вони стали приділяти головну увагу підвищенню ефективності системи управління кожного клієнта і передусім системи його внутрішнього контролю (аудиту). Це позитивно вплинуло на точність обліку і достовірність звітних даних. Оскільки при наявності помилок і негативних відхилень у веденні внутрішнього контролю, аудитори-професіонали дотримуючись принципів системно-орієнтовано аудиту, давали розгорнуті рекомендації клієнту по усуненню вказаних недоліків. Отже, системний підхід зумовив нові якості аудиту, його консультативну діяльність. І нарешті, сучасний аудит особливо на Заході, - це аудит орієнтований на запобігання можливого ризику під час проведення перевірок або консультацій. Це процес, в якому використані позитивні сторони не тільки підтверджуючого, а також системно-орієнтованого аудиту, який переважно базується на статистичних або нестатистичних вибіркових дослідженнях. Це дозволяє зменшити або уникнути ризику аудитора. Важливість цього пояснюється не тільки можливістю втрати репутації аудитора (фірми) і втратою клієнта, але й великими штрафами із-за матеріальної шкоди завданої клієнту неправильним аудиторським висновком.

Поглиблення ринкових відносин сприяли тому, що сфера аудиторської діяльності в сучасній аудиторській практиці суттєво розширилася. Аудиторські структури почали більше займатися супутніми роботами ніж безпосередніми аудиторськими перевірками. Ці напрями аудиту можуть охоплювати підприємства в цілому, коли оцінюється достовірність балансу чи стан бухгалтерського обліку, або мати локальний характер, якщо оцінюється якість обліку матеріалів або здійснюється аналіз використання їх у виробництво. Результатом аудиту можуть бути висновки про минулий або теперішній стан об’єктів (реальність статей балансу, фінансовий стан, достовірність бухгалтерського обліку, законність та доцільність господарських операцій, аудиторських послуг) або можливий стан об’єктів у майбутньому (прогнозні економічні показники щодо вдосконалення системи управління, обліку, контролю або проектні розробки, рекомендації.).

Отже, в сучасній фінансово-господарській діяльності предмет аудиту слід розглядати у двох аспектах: в просторовому, коли йдеться про напрями аудиторської діяльності, і в часовому аспекті, коли ці напрями стосуються минулого, теперішнього чи майбутнього періодів.

Таким чином, предметом аудиту є стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, яка перебуває у сфері аудиторської оцінки, а також достовірність відображення її в бухгалтерському обліку і звітності.

Предмет аудиту має багато спільного з предметом економічного аналізу та ревізії. Головними завданнями економічного аналізу є об’єктивна оцінка виконання плану за основними показниками діяльності підприємства, визначення розміру та характеру відхилень фактичних показників від нормативних і планових, вимір впливу окремих факторів на ці відхилення, а також виявлення внутрішніх резервів виробництва.

Ці ж самі питання стоять перед аудиторськими послугами, коли вивчаються економічні характеристики підприємства.

Предмет ревізії – це ті ж самі економічні характеристики, процеси і явища, але вони оцінюються з точки зору законності та доцільності. Тому ревізія полягає в документальній перевірці господарських операцій, в співставленні фактичних матеріальних запасів та інших цінностей з показниками бухгалтерського обліку, зустрічній перевірці операцій у контрагентів.

Такі ж процедури виконує і аудитор, коли проводить оцінку законності та доцільності господарських операцій. Разом з тим, предмет аналізу, ревізії та аудиту суттєво відрізняється, про що свідчить самостійне існування предмету аудиту.

Головна відмінність полягає в тому, що аудиторська діяльність виходить за межі аналізу і ревізії. Так питання оподаткування, оцінки майна, ефективності системи управління не є об’єктами аналізу та ревізії. Вивчення цих специфічних об’єктів вимагає застосування методів, які не мають нічого спільного з методами цих наук.

Предмет аудиту конкретизують його об’єкти. Під об’єктами аудиторської діяльності розуміють окремі чи взаємопов’язані економічні, організаційні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан яких можна оцінити кількісно або якісно. Аудит має справу з об’єктами різними за складом, орієнтацією і відношенням до окремих сфер діяльності. Це вимагає застосування щодо них певної класифікаційної системи.

 Наведена класифікація має системний характер, тому що виділені за окремими ознаками групи об’єктів взаємопов’язані в просторі і часі. Наприклад, види ресурсів можливо розглядати за складністю, відношенням до сфер діяльності, характером або періодом оцінки. Системність класифікації об’єктів багато в чому визначає використання загальнонаукових способів та специфічних прийомів, які становлять метод аудиторської діяльності.

В процесі функціонування аудит сформував свій метод у системі прикладних економічних наук. Метод аудиту у здійсненні своїх функцій характеризується використанням загальнонаукових, які грунтуються на методах філософії, і власних методичних прийомів контролю (аудиту) господарсько-фінансової діяльності підприємств. В загальному, метод (від грец. methodos – дослідження) – це спосіб дослідження, який визначає підхід до об’єктів, що вивчаються, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини. Загальнонаукові методичні прийоми включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз і функціонально вартісний аналіз.

Методичні прийоми аудиту розвинулись на основі бухгалтерського обліку, економічного аналізу, ревізії, статистики та інших економічних наук. Метод аудиторської діяльності – це сукупність прийомів за допомогою яких оцінюється стан об’єктів, що вивчаються, а саме, визначається стан об’єктів у їх натуральному вигляді, співставляється з певними правилами, відповідно до яких вони повинні функціонувати, узагальнюється та робиться висновок про минулий, теперішній та майбутній стан об’єктів аудиту.

Формуються ці прийоми в залежності від цільової функції науки та її загальнонаукових способів і характеризуються взаємним проникненням в споріднені галузі наук. Так, багато з наведених на рис. 1.2. прийомів аудиту застосовуються також в дослідженнях інших економічних наук, таких як управління, маркетинг, фінансування, кредитування та ін.