10,11,12. Силова концепція держави

Соціальна держава — держава зі стабільною та розвиненою економікою, яка спроможна здійснити ефективну соціальну політику.

Християнський соціалізм — багаточисельні напрями в сучасному християнстві, які обґрунтовують соціалістичну ідеологію та практику положеннями Євангельського вчення.

Доктрина технократії – політична влада переходить від власників до управляючих (менеджерів), адміністраторів, вчених-радикалів, інженерів, експертів. Зосереджуючи у своїх руках управління виробництвом і контроль над яким у масштабах усієї держави, менеджери одержують можливість контролювати і розподіл. Монополізуючи систему освіти, вони відтворюють себе як особливу касту. Технократи не виражають інтересів певного класу, ними керує суто технологічна ефективність і виробнича раціональність, вони вільні від ідеологічної упередженості.

Теорія конвергенції — теорія, в основі якої лежить ідея про поступове згладжування економічних, політичних та ідеологічних відмінностей між капіталістичною і соціалістичною системами.

Теорія держави загального добробуту. Держава є виразником інтересів усіх верств населення і вона:

а) здійснює сприятливий вплив на приватний сектор шляхом регулювання і контролю: політики, цін, податків, держзамовлень, кредитної політики і т. ін.;

б) проводить політику “повної зайнятості” і недопущення економічних криз за допомогою системи планування і прогнозування;

в) здійснює політику соціальних послуг: соціальне забезпечення, соціальне страхування, допомога багатодітним матерям, доплати на сім'ю і т. ін., за рахунок чого досягається високий життєвий рівень населення.

Теорія плюралістичної демократії. Сучасне суспільство є сукупністю соціальних верств, які виникають внаслідок спільності тих чи інших інтересів. Для їх виявлення та вираження створюються чисельні суспільні організації. Усі вони намагаються здійснити свої інтереси шляхом тиску на політичну владу. Таким чином, соціальні верстви через свої організації беруть реальну участь у здійсненні влади. Завдання держави полягає в тому, щоб правильно координувати і погоджувати зусилля всіх об'єднань

Теорія еліт. Політика є сфера боротьби двох, протилежних класів: пануючої меншини (еліти) і підпорядкованої більшості народу. Народні “некомпетентні” маси стають об'єктом маніпуляцій демагогів і прокладають шлях диктатурі. У суспільстві завжди править еліта. Вона створюється в трьох сферах: політичній, економічній, інтелектуальній шляхом виділення індивідів, які здобули найбільших успіхів. Будь-яка еліта рано чи пізно заспокоюється на досягнутому, втрачає свої якості, творчу енергію і вступає в конфлікт з новою елітою. “Циркуляція” здійснюється шляхом переворотів.

13. Деспотія, держава, тоталітаризм

Деспотія — необмежена монархія, відзначається повним свавіллям влади, безправ'ям підданих.

Деспотія східна (азіатська) (від грец. despoteia — необмежена влада) — особлива форма монархії, що склалася на Стародавньому Сході. Д. с. притаманні необмежена влада монарха, освячення її релігією, централізована система управління економікою. «Класичним» виявом Д. с. був політичний устрій Стародавнього Єгипту, особливо у III тисячолітті до н. е.

Тоталітари́зм (лат. totalitos — цілісний від італ. totalità і прикм. італ. totalitario — той, що охоплює усе в цілому).

Форма державно-політичного режиму держави, що регламентує всі сфери суспільного існування, а також не визнає незалежність від держави (державної влади) таких окремих сфер приватного і суспільного життя, як — економіка (господарство), релігія, виховання, сім'я тощо.

Державна влада – метафізична і одночасно історична реальність, соціальна природа якої полягає в потенційній здатності народу (нації), за допомоги знаних лише йому засобів мови, знаків, символів мобілізувати свої ресурси для досягнення цілей…

Держава (за Котюком І. І.) — здійснюваний за допомогою офіційних органів політико-територіальний спосіб організації публічної влади, покликаний керувати суспільними процесами, шляхом надання своїм велінням загальнообов’язкового характеру та можливістю реалізації цих велінь через примус.