7. Публічна влада і нормативне регулювання у первісній общині

Публічна (державна) влада має універсальні ознаки:

а) загальність – функціонування у всіх сферах суспільних відносин і політичних процесів;

б) інклюзивність – здатність проникати у всі види діяльності, зв'язувати людей і суспільні групи та протиставляти їм.

Ключовий аспект владовідносин – легітимність.

Формами здійснення державної влади (порядок організації інститутів влади для керівництва та регулювання суспільних відносин):

- панування;

- управління;

Для кожного суспільства характерна визначена система підпорядкування між людьми (соціальна влада) і регулювання їхнього поводження за допомогою загальних правил (соціальних норм). Відмітною рисою суспільної влади і норм первіснообщинного ладу є те, що вони виражали і забезпечували єдність співтовариства людей, обумовлена суворою економічною необхідністю. Знаряддя праці були примітивні, продуктивність праці - низька, і для людей не було іншого виходу, як жити спільно - групами, родом, плем'ям, спільно мати і використовувати засобу виробництва. Це спричиняло необхідність суспільної власності на засоби виробництва і розподілу продуктів праці на засадах рівності.

Суспільна влада первісного суспільства характеризувалася низкою рис.

По-перше, основою організації суспільства був рід (родова громада) - об'єднання людей по дійсному чи умовному кровному спорідненню, а також спільності майна і праці. Кожен рід виступав у якості самостійної господарської одиниці. Роди поєднувалися в племена чи об'єднання племен.

По-друге, соціальна влада будувалася на засадах первісної демократії, суспільного самоврядування і спиралася на авторитет, повагу, традиції. Органами влади виступали родові збори, тобто збори всіх дорослих членів роду, і старійшини. Деякі функції влади виконували воєначальники. Загальними справами племені керувала рада, утворена зі старійшин і воєначальників родів.

По-третє, соціальна влада була єдиною, тому що роду властива взаємодопомога; усередині родової організації не було груп із протилежними інтересами, і тому всі питання врівноважувалися порівняно легко, без конфліктів.

Правилами поводження людей у первісному суспільстві були звичаї - історично сформовані норми поводження, що ввійшли в звичку в результаті багаторазового застосування протягом тривалого часу. Вони регулювали працю, побут членів роду, сімейні відносини і т.д. Одночасно це були і норми організації громадського життя, і норми первісної моралі, і норми релігії, зв'язані з відправленням обрядів, ритуалів.

Для соціальних норм первіснообщинного ладу характерно те, що вони були продиктовані економічною необхідністю, виражали інтереси всіх членів первісного суспільства, існували у свідомості і поводженні людей, не передбачали чіткого розподілу на права й обов'язки, їхнє виконання забезпечувалося в основному звичкою.

8. Ознаки держави, що відрізняють її від самоврядування первісної общини

Ознаки: 1. Територія 2. Спеціальний апарат управління 3.Апарат примусу. 4. Видає загальнообов’язкові юридичні норми. 5. Єдина грошова система. 6. Суверенітет. 7.Офіційна система податкового і фінансового контролю. 8. Офіційні символи (флаг, гімн, герб).

Територіальна організація суспільства. Держава має чітко локалізовану територію, на яку розповсюджується його суверенна влада, а населення, яке на ній проживає перетворюється в підданих або громадян держави. Таким чином виникають просторові межі держави, в яких проявляється новий правовий інститут – громадянство.

Державна територія - це обмежена частина поверхні миру, виняткова область панування. Державним народом є осілий, розрахований на тривалий строк союз людей, що у сучасний час зв'язаний у правовому відношенні членськими узами державної приналежності. Число жителів і величина території не грає тут своєї ролі. Мікродержави також є державами. Державна влада вимагає організаційного панування з перспективою на тривалість, здійснюваного ефективним, дієздатним урядом, причому хоча б над здебільшого території й ні більшістю жителів.

Державна влада має потребу в суверенності. У внутрішнім відношенні це означає перевагу у владі над всіма політичними силами на даній території. Засобами цієї влади служить постійне, ефективне володіння монополією на владу. Лише державна влада має верховенство, тобто такою суверенною властивістю, що складається в правочині встановлювати в суспільстві єдиний правопорядок, правоздатність державних органів і громадських організацій, наділяти правами й обов'язками посадових осіб і громадян.

первісний лад:

1)наявність соціально однорідного позакласового суспільства, що не має антагоністичних протиріч;

2)наявність кровнородинного поділу населення;

3)наявність публічної влади, яка безпосередньо збігається з усім населенням, виражає і захищає інтереси всього суспільства;

4)відсутність апарату примусу, на який могла б спиратися публічна влада;

5)відсутність розподілу функцій у публічної влади;

6)відсутність збору податків із населення;

7)наявність неписаних правил поведінки – звичаїв.

держава:

1)поява соціально неоднорідного, класового розшарованого суспільства, яке має антагоністичні протиріччя;

2)поява адміністративно-територіального поділу населення;

3)поява публічної влади, відокремленої від населення(державний апарат), яка виражає і захищає інтереси економічно найзабезпеченішої частини суспільства і виникла в результаті його соціального розшарування;

4)наявність апарату примусу – загонів збройних людей у вигляді армії поліції та ін.- на який спирається державний апарат;

5)поява певних функцій (законодавчої, виконавчої) у окремих органів публічної влади;

6)поява офіційної системи оподаткування;

7)поява писаних загальнообовязкових правил поведінки – юридичних норм.

Відмінності, що вирізняють державу від інших соціальних організацій

Для усіх держав характерними є ознаки, що вирізняють їх від суспільних та політичних організацій:

суверенітет публічної влади, яка втілена в спеціальному апараті управління;

територіальний розподіл населення

виключне право на прийняття законів та ін. нормативних актів, обов’язкових для усього суспільства, або його частини;

виключне право держави визначити грошову систему, встановлювати і стягувати податки тощо.