36. Легітимність і легальність державної влади

Легітимність влади – сприйняття державної влади населенням країни, готовність їй підкорятися, визнання за нею абсолютного права управляти соціальними процесами.

Іншими словами, легітимність влади – це

а) визнання влади населенням;

б) прийняття влади як правомірну і справедливу;

в) наявність у влади авторитету в очах населення.

Легальність влади означає, що

а) влада має законне походження;

б) влада здійснюється за допомогою закону (а не шляхом свавілля, насильства тощо);

в) влада сама підпорядковується закону.

Звідси видно, що легітимність і легальність влади - це близькі, але не тотожні поняття.

Різниця двох зазначених характеристик влади виражається також у тому, що легальна влада може на певному етапі стати нелегітимною в очах населення. У зв'язку з цим в західній політології розроблений такий показник, як поріг легітимності влади.

37. Державна служба та її види

Державна служба – професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах, установах і на підприємствах щодо практичного виконання їх завдань і функцій.

У державній службі виокремлюються два сектори:

приватний - охоплює функціонування державних органів, установ і підприємств з точки зору допомоги.

публічний - охоплює функціонування державних органів, установ і підприємств;

Державна служба поділяється на:

• цивільну яка у свою чергу поділяється на державну службу у державних органах влади і державних установах і підприємствах;

• адміністративна яка пов’язана з забезпеченням функціонування державної служби вцілому.

• мілітаризовану (військову і воєнізовану) яка пов’язана з використанням зброї.

Державна служба забезпечується окремим законодавством, яке передбачає:

• правила і процедури набору кадрів,

• навчання,

• проходження ними служби, кар’єри,

• правовий статус державних службовців,

• система заохочень і відповідальності.

38. Державний службовець. Посадова особа

Державний службовець – особа, що перебуває у публічно-правових відносинах з державою і займає в органах, установах і підприємствах держави посаду державної служби для здійснення покладених на неї державою повноважень та одержують заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету.

Державна служба передбачає наявність рангів, класів чинів.

Залежно від характеру праці державні службовці поділяються на

Керівників - державні службовці, які мають публічно-правовий статус (посадові особи)

обслуговуючий персонал - державні службовці, що не мають публічно-правового статусу (непосадові особи).

Посадова особа державного апарату – державний службовець, який уповноважений на виконання управлінської функції, наділений публічно-правовим статусом, здійснює державно-владні повноваження, приймає обов'язкові для інших осіб визначені законодавством правові акти, може бути притягнутим до підвищеної юридичної відповідальності.

Посадова особа публічно-правового статусу регулюється нормами публічного права.

Статус інших державних службовців регулюється нормами трудового законодавства.

Діяльність осіб, які посідають виборні посади набуває ознак політичної державної служби.