46. Методи прямого та опосередкованого впливу при здійсненні регулювання грошової сфери.

Регул-ння г-во обігу – сукупність заходів, які проводяться в галузі грош-го обігу з метою забезпечення його сталості, стримування інфляції, гнучкого забезпечення грошима потреб сфери обігу; є складовою частиною гр-во-кред-ної пол-ки держави.

Визначальна роль у здійсненні всього комплексу заходів держави у сфері грошового. обігу та кредитних відносин належать її ЦБ.

Інструменти прямого та опосередкованого впливу на основні параметри грошового обігу

прямі: механізм готівкової емісії; встановлення межі кредиту ЦБ, що надається урядові та банк. установам; пряме регулювання позикових операцій банків, визначення маржі, межі на вартість кредитних ресурсів, що виділяється згідно з пріоритетами макроек-ної пол-ки для фінансування окремих галузей ек-ки, обмеження споживчого кредиту.

опосередковані: здійснення операцій на відкритому ринку4 регулювання норм банківських резервів; регулювання облікової ставки відсотка на позики, що надається ЦБ.

38. Попит на гроші, мотиви та чинники, що визначають зміну попиту на гроші.

Сутність попиту на гроші аргументується як попит на одну з можливих форм багатства. Йдеться про визнання тієї частки багатства, яку індивідууми мають намір зберігати у грошовій формі. Це означає, що попит на гроші слід розглядати як попит на запас грошей у певний, фіксований у часі, момент, а не як потік грошей, який визначається за певний період часу.

Попит на гроші відрізняється від попиту на інші товари. Гроші бажані не задля самих себе, а для того, щоб купувати за них необхідні товари. Грішми володіють через їх представницьку вартість. Але їх зберігання є обмеженим, оскільки нагромадження багатства у формі грошей, а не в інших формах, характеризується вартістю втрачених можливостей: ми відмовляємося від процентного доходу, дивідендів, тримаючи гроші “на руках”. А тому попит на гроші опирається на потребу здійснювати трансакційні операції, мотив споживання і на бажання володіти активами у майбутньому, тобто утримувати гроші як засіб нагромадження вартості.

Цілі попиту на гроші: 1. Створення запасу купівельних та платіжних засобів. 2.Накопичення грошей, як капіталу. 3. Комбіновані. Мотиви: трансакційний мотив – постійна потреба в запасі грошей для їх негайного використання; мотиви завбачливості – для задоволення непередбачуваних потреб; спекулятивний мотив попиту на гроші – бажання мати запас грошей, щоб за сприятливих умов перетворити їх на високодохідні фінансові документи.

Чинники що впливають на попит на гроші (з’ясування мотивів, що заохочують суб’єктів нагромаджувати гроші, дає можливість визначити чинники, які впливають на ці мотиви, а значить на динаміку попиту на гроші): 1. Зміна обсягів виробництва – цей вплив обумовлюється трансакційним мотивом нагромадження грошей – чим більший обсяг виробництва ВНП, а отже і НД, тим більше може бути обсяг операцій щодо його реалізації і тим більшим має бути запас грошей для виконання цих операцій; 2. Зміна рівня цін; 3. Зміна обсягів виробництва; 4. Швидкість обігу грошей,- з’являється при макроекономічному підході – чим вища швидкість обігу грошей, тим меншим буде попит на гроші, і навпаки; 5. Зміна норми процента – у міру зростання очікуваного доходу на альтернативні грошам активи тривалість зберігання буде скорочуватися і попит на гроші знижуватися, а в міру зниження норми процента – зростати; 6. Накопичення багатства, полягає в тому, що економічні суб’єкти, накопичуючи багатство у формі різних активів, відносно рівномірно розміщують приріст його між всіма видами активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей. Унаслідок цього в міру збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші; 7. Інфляція – скорочує попит на гроші; 8. Очікування погіршення кон’юнктури ринків – скорочує попит на гроші.