6. Об’єкти та суб’єкти ідентифікації

Об'єкти класифікуються:

-за походженням (люди предмети тіла природного походження речовини тварини будь-якого виду відображення)

- за конкретністю ідентифікації на індивідуально визначені та об'єкти без ознак зовнішньої будови

- за роллю в ідентифік процесі об'єкти поділ на ті що підлягають ідентийік і ті за допом яких ідентифік здийснюється

- за метою дослідження поділ на шукані і ті, що перевіряються

Об'єктами криміналістичної ідентифікації є всі тіла живої та неживої природи, що мають стійку зовнішню форму;

криміналістична ідентифікація здійснюється за матеріаль­ним та ідеальним відображеннями ознак зовнішньої бу­дови об'єктів;

метод криміналістичної ідентифікації застосовується в процесі доказування у кримінальних справах під час спец­іальних слідчих дій (впізнання та судової експертизи).

Таким чином, об'єктами криміналістичної ідентифікації є: люди, тварини та їхні трупи, усі фізичні тверді тіла, що мають стійку будову. Об'єктами ідентифікації як загального методу пізнання є всі об'єкти матеріального світу, а також сипкі, рідкі, газоподібні речовини та їх стани.

Суб'єктами криміналістичної ідентифікації є:

під час ідентифікації за матеріальними відображеннями - експерт, спеціаліст, які за дорученням, постановою слідчо­го проводять судову експертизу або дослідження;

під час ідентифікації за ідеальними відображеннями (слідами пам'яті) - свідок, потерпілий, підозрюваний та обвинувачений.

7. Етапи ідентифікаційного дослидження

а) з’ясування точного смислу поставленого перед дослідником завдання

б) огляд представлених об’єктів

в) підготовка необхідних для дослідження об’єктів

г) роздільне дослідження ідентифікованих та ідентифікуючих об’єктів

ґ) порівняльне дослідження названих об’єктів

д) оцінка виявлених ознак

е) формулювання висновку

Окреме дослідження спрямоване на дослідження ідентифікованих об'єктів та об'єктів — засобів ідентифікації, окрему їх фіксацію, виявлення, закріплення та встановлення сукупності ознак і властивостей насамперед об'єкта, який ототожнюється, що дає змогу індивідуалізувати його за характером відображення в засобах ототожнення. Під час такого дослідження встановлюється механізм взаємодії й утворення ознак як на ототожнюваному об'єкті, так і на засобі ототожнення, зокрема визначаються вид руху (фізичний, механічний, біологічний) та енергія слідоутворення (кінетична, теплова, магнітна, електрична).

Порівняльне дослідження спрямоване на встановлення ступеня збіжності ознак ототожнюваного об'єкта, зафіксованих у засобах ідентифікації. Порівняльне дослідження має бути повним і детальним. Порівнюються в деталях не тільки найбільш очевидні й характерні ідентифікаційні ознаки, а й усі виявлені на етапі окремого дослідження незалежно від їх кількості та ступеня прояву. Часто порівняння саме дрібних, малопомітних особливостей дає змогу експертові зробити правильний висновок про тотожність об'єктів.

Порівняння здійснюють трьома способами: зіставлення, суміщення і накладення.

Оцінювання результатів порівняння та обгрунтування висновків — завершальний етап ідентифікаційного дослідження. Це логічна діяльність, яка полягає у співвіднесенні результатів дослідження з походженням порівнюваних об'єктів, механізмом утворення відображень. Збіжні ознаки оцінюють кожну окремо й у сукупності, насамперед з позиції достатності подання ідентифікаційного поля ототожнюваного об'єкта. Порівнюють якість і кількість збіжних ознак і таких, що різняться, пояснюють їх походження. Після цього сформовану сукупність оцінюють як неповторну, з'ясовують та пояснюють вплив на її індивідуальність об'єктів, що різняться, і доходять висновку про індивідуальність сукупності.

Таким чином, у процесі оцінювання збіжності чи відмінності ознак формується внутрішнє переконання про неповторність збіжного комплексу ознак, а на його основі — висновок про тотожність або відмінність, вид, рід, клас об'єкта. Під час групофікації роблять висновок про схожість, однорідність або спільне джерело походження ознак.

8. Криміналістична діагностика (здатний розпізнавати) – це дослідження влативостей і станів об’єкта, з метою встановлення змін, що відбуваються в ньому, визначення причин цих змін та їх зв’язку з вчиненим злочином; це система знань про способи визначення обставин події злочину - час, місце, спосіб, сліди та інші обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі.

Коло питань криміналістичної діагностики чітко не може бути визначено, усе залежить від конкретно вчиненого злочинного діяння. Спрямування діагностичних досліджень пертним дослідженням і має свої особливі стадії: підготовчу, аналітичну, узагальнюючу, фіксування результатів. Стадія порівняння при експертному діагностичному дослідженні, як правило, відсутня- стадія порівняння є складовою методики криміналістичного ідентифікаційного дослідження, а завдання вказаного періоду експертного дослідження полягає в тому, щоб за комплексом ознак встановити збіг або розрізнення

об'єктів.

Таким чином, криміналістична діагностика є різновидом експертних досліджень, спрямованих на вивчення природи матеріального об'єкта, явища процесу, події, системи, що підлягають доведенню в кримінальній справі про злочин.

Типові питання криміналістичної діагностики належать до системи знань про способи визначення обставин події злочину інші обставини, що підлягають доведенню в кримінальній справі слідоутворюючого характер час, місце.спосіб

Щодо способу визначення обставин події злочину, то за слідоутворюючим характером у практиці часто ставляться такі запитання з тематики криміналістичної діагностики: чи є на даному предметі сліди, який механізм утворення цих слідів, до якої групи (виду) належить предмет, що залишив слід, чи придатні сліди для ідентифікації слідоутворюючого об'єкта, в який час доби, пори року і в якому місці сталася подія, чи здатна особа завдяки своїй пам'яті ідентифікувати об'єкт. Типовими питаннями криміналістичної діагностики з інших обставин, що підлягають доведенню в кримінальній справі, є: які мотиви, мета вчинення обвинуваченим злочину, хто є співучасниками вчинення злочинного діяння, установлення суб'єктивної сторони злочину - умисел чи необережність, їх форма.