29. Поняття криміналістичного дослідження зовнішніх ознак і властивостей людини

Потреба в установленні особи за її зовнішніми ознаками ви-никає під час

проведення багатьох оперативних і слідчих дій, у ході розшуку та

затримання підозрюваного (обвинуваченого), підсудного (засудженого), що

уникають слідства, суду, виправ¬них установ; під час освідування й

пред'явлення для впізнання; перевірки за обліками безвісти зниклих і

невпізнаних трупів; перевірки документів, що засвідчують особу; у ході

експертно¬го встановлення тотожності (ідентифікації) особи, зображеної

на більш ніж двох фотознімках тощо.

Наукові основи використання ознак зовнішності людини з метою розкриття й

розслідування злочинів започаткував фран-цузький криміналіст А.

Бертільйон.

У 70-ті роки XIX ст. він запропонував систему описання при-кмет

злочинців з метою їх реєстрації, де кожний елемент зовніш-ності отримав

точне (конкретизоване) визначення й позначення.

Поступово, з використанням досягнень анатомії, антрополо¬гії,

психології, фізіології, морфології, судової медицини та ін¬ших наук, а

також з урахуванням слідчої, оперативно-розшуко-вої та експертної

практики у криміналістиці сформувалось ок¬реме вчення про зовнішні

ознаки людини.

У криміналістиці та слідчій практиці поняття ознаки часто визначають

через властивість і навпаки - властивість інтерпре-тують як ознаку.

Криміналістичне вчення про зовнішність тобто фізичні ознаки та

властивості людини, які використовуються для ото¬тожнення людини,

останнім часом дістало назву криміналіс-тичної габітології'.

30. Класифікація ознак зовнішності людини

Ознака - це характеристика, відмінна риса об'єкта. В габі- тології ознака характеризує зовнішність людини в цілому або окремі її елементи (зріст, ніс, очі тощо). Ознаки зовнішності поділяють на власні та супутні.

Власні ознаки визначають безпосередньо будову тіла. Вони поділяються на анатомічні та функціональні.

Супутні ознаки зовнішності - це особливості одягу, пред- метів-прикрас, утилітарних предметів (тростинка, парасолька).

Анатомічні ознаки - це особливості будови тіла людини.

Стать - чоловіча, жіноча.

Вік - у разі відсутності даних вік указується приблизно.

Зріст - високий (175 см і вище), середній (160­174 см), низький (до 160 см). Дані для жінок зменшу­ються на 5 см.

Статура - сухорлявий, середньої повноти, повний, гладкий.

Обличчя за формою - овальне, кругле, прямокутне, три­кутне, ромбовидне.

Особливості обличчя - кавказький тип, монгольский тип, середньоазіатський тип, європейський тип.

Чоло - високе, середнє, низьке.

Брови - прямі, дугоподібні, звивисті.

Очі - великі, малі, примружені; світлі: блакитні, сірі, зе­лені, жовті; темні: карі, чорні.

Ніс - великий, середній, малий.

Рот - великий, середній, малий.

Губи - товсті, середньої товщини, тонкі.

Підборіддя - виступаюче, скошене, вертикальне.

Вуха - трикутні, овальні, круглі, прямокутні.

Волосся за формою - пряме, хвилясте, завивисте. За кольором - біле, руде, світло-русяве, темно-русяве, чорне, сиве, пофарбоване (в різний колір).

Функціональні ознаки є загальними і характеризують люди­ну як живу динамічну систему.

Статура - напружена, підтягнута, вільна, розслаблена, сутула.

Хода - швидка, повільна, легка, тяжка, тверда, хитка, куль­гава, клишава.

Голос - дзвінкий, глухий, сильний.

Мова - ясна, невиразна, швидка, повільна, з акцентом, шепелява, гаркава.

Характерні риси - жестикулювання, багата міміка, вжи­вання характерних слів, зворотів, словосполучень, вигуків, національних слів.

Особливі прикмети - це різні анатомічні або функціо­нальні ознаки та аномалії організму людини, що рідко зустрічаються та відзначаються високою стійкістю. До них відносять невідповідності розміру окремих частин тіла (рук, ніг, голови, носа тощо); кольорові аномалії, тілесні нарости, шрами, викривлення хребта, родимі плями, бо­родавки тощо.

До особливих відносяться не всі прикмети і не завжди такі приклади впадають в очі. Тому виділяють помітні прик­мети, тобто такі ознаки будь-якого походження, які розташо­вані на відкритих частинах тіла та привертають увагу з пер­шого погляду своєю незвичайністю (формою, розміром, кольором). Помітні прикмети дозволяють відразу видиліти окрему особу із групи людей.

Особливі прикмети детально описуються за їх розташу­ванням, розміром, формою, а деякі і за характером поверхні та кольору.

Під час описування татуїровок необхідно вказувати також сюжет зображення, надписи та інші особливості. Татуювання мають важливе ідентифікаційне значення, використовуються з метою кримінальної реєстрації злочинців та в оперативно-роз- шукових цілях.

Одяг та інші особисті речі повинні бути, описані по можли­вості також детально.