18 Сліди транспортних засобів

Сліди транспортних засобів - це матеріальнофіксовані відображення окремих частин транспорту, за якими можна встановити ряд обставин кримінальної справи, що відносяться як до самого транспорту, так і особливостей його використання.

Види слідів транспортних засобів поділяють за видами транспорту. Останній буває самохідний та несамохідний. Як перший, так і другий поділяють на колісний, гусеничний та полозний. Колісний залишає сліди катання, гусеничний - сліди тиснення, полозний - сліди ковзання.

Сліди катання та тиснення можуть бути об'ємними, повер­хневими та забарвленими. Інколи об'ємні сліди містять частин­ки речовини, яка відрізняється від матеріалу, що формує слід.

Сліди коліс. Їх зовнішня будова, характер і придатність щодо дослідження залежать від типу, марки і моделі транспортного засобу, а також від механізму та умов їх утворення.

Так, усі типи автомобілів поділяються на двовісні і тривісні. До першого типу відносяться усі марки і моделі легкових авто­мобілів і більша кількість вантажних. Три осі мають лише авто­мобілі великої вантажоємкості та спеціальні.

Кількість осей визначає не лише число коліс, сліди від яких складають переважну більшість слідів транспортних засобів, а й у більшості їх вид і механізм утворення. Справа в тому, що під час прямолінійного руху сліди передних коліс перекрива­ються слідами задніх, у зв'язку з чим у слідах достатньо чітко відображаються лише ознаки задних коліс, зокрема такі, як кількість коліс на осі, ширина коліс, вид і марка шини (її розмір і малюнок протектора). Тому сліди передніх коліс виявляються придатними для вирішення того чи іншого питання лише у випадку, якщо вони утворились під час поворотів автомобіля.

Крім того, за слідами передніх коліс можна визначити та­кий параметр автомобіля, як ширина колії, тобто відстань між колесами, що знаходяться на одній осі.

Другим важливим параметром автомобіля є його база, тоб­то відстань між передньою і задньою осями.

Однак, незважаючи на важливість таких параметрів, як ширина колії і база автомобіля, найбільше значення для уста­новлення конкретного автомобіля мають сліди шини. В залеж­ності від моделі пневматичні шини розрізняють за діаметром, шириною профілю і малюнком протектора.

Зовнішний діаметр шини обчислюється за довжиною її ок­руглості, визначити яку можна шляхом вимірювання відстані між будь-якою деталлю (особливістю) бігової частини шини, що два рази повторилася в її сліді. У даному випадку необхідно врахувати, що вона, як і довжина округлості, може змінюватись в залежності від ваги автомобіля (вантажу), стану дорожнього покриття та внутрішнього тиску в шині. Практично незалеж­ним від цих умов є малюнок протектора. Розміщуючись на біговій поверхні шини, він однаково добре передається як в об'ємних, так і поверхневих слідах.

Сліди гусениць, а точніше - траків, з яких вони склада­ються, утворюються із двох смуг. Відстань між їх центрами є шириною колії даного транспортного засобу, що дозволяє визначити його тип і модель, а під час відображення у слідах траків їх індивідуальних особливостей - здійснити його ідентифікацію.

Сліди полозів - це сліди ковзання. Тому, як правило, вони характеризуються лише загальними ознаками: шириною колії саней, шириною полозів. Індивідуальні особливості виникають лише як наслідок дефекту полозів або їх особливої конструкції.

Сліди неходової частини транспортних засобів, як правило, утворюються у трьох випадках: під час наїздів, зіткнення з інши­ми транспортними засобами та зачіпанні (під час руху) неру­хомих предметів. Ця особливість механізму їх утворення виз­начає виникнення слідів не лише на слідосприймаючому об'єкті, а й на самому транспортному засобі. Це є важливою передумовою для розшуку автомобіля, який зник з місця події, та доказів його причетності до скоєного злочину.

Цьому ж сприяє виявлення на місці події окремих частин, що відділилися від автомобіля.

Сліди транспортних засобів фіксують фотографуванням, вимірюванням, описом, копіюванням, моделюванням, вилучен­ням сліду з предметом. На місці дорожньо-траспортної приго­ди (ДТП) виготовляють панорамним методом слід бігової дор­іжки, рівний довжині оружності колеса; детально фіксують особливості будови малюнка протектора та виготовляють зліпки цієї частини сліду.

Поверхневі сліди, наприклад пилеві, переносять на копію­вальні дактилоплівки. На місці ДТП необхідно фіксувати: ши­рину бігової доріжки, ширину протектора та його малюнок, ширину колії, базу транспортного засобу, частини транспорту (вантажу), що відділилися, плями мастил, осколки фарного скла, частинки грунту тощо.

На трасологічну експертизу з метою ототожнення транспор­тного засобу за його слідами необхідно надсилати копії слідів (зліпок, масштабний фотознімок), схему розташування слідів, а також шини, які могли залишити ці сліди. У разі неможли­вості пред'явлення шини надсилаються відбитки малюнків про­тектора шин, зроблені за допомогою друкарської фарби на біло­му папері. Довжина такого відбитку повинна складати півтори довжини округлості шини.