17 Сліди знарядь злому та інструментів

Знаряддя злому - це спеціально виготовлені, перероблені та пристосовані для умисного застосування під час здійснення злочинів засоби (фомка, «балерина», «клешня рака»). До зна­рядь злому не можна відносити інструменти, які можуть бути використані для здійснення злому. Наприклад, сокира, стамес­ка - це інстументи, вони можуть виконувати роль засобів учи­нення злочину, але не знарядь злому. Від знарядь злому необ­хідно відрізняти також предмети (камінь, палиця), які не є інструментами, оскільки не пристосовані для трудової діяль­ності, але можуть бути використані в його цілях.

Сліди знарядь та інструментів, як правило, виявляють під час розслідування кримінальних справ, поєднаних зі зломом будь-якої перепони на шляху злочинця (вхідних дверей, сейфів, сховищ, пломб, стін, стелі тощо). Однак знаряддя та інструменти часто фігурують в кримінальних справах про вбив­ства, розбої, спричинення тілесних ушкоджень тощо, де вони використовуються як засоби скоєння злочину.

Сліди знарядь злому поділяють на такі види: сліди натис­кання; сліди ковзання; сліди різання; сліди удару; сліди розпи­лу; сліди свердління.

Сліди натискання (тиснення) утворюються під час прямол­інійного руху слідоутворюючого об'єкта перпендикулярно слідосприймаючому об'єкту, внаслідок чого відбувається фор­мування, руйнування, залишкова деформація, нашарування, пе­рерозподіл частин речовини, зміна та перебудова внутрішньої структури об'єкта.

Сліди ковзання утворюються під час прямолінійно-посту­пального руху слідоутворюючого об'єкта, який переміщується під дією двох сил, спрямованих за вертикалю та горизонталлю, уз­довж слідосприймаючої поверхні з одночасним тисненням на неї.

Сліди різання виникають у зв'язку з використанням різно­манітних інструментів з ріжучими гранями (свердло, сокира, стамеска, пилка, зубило тощо). Сліди різання надзвичайно різноманітні і в багатьох випадках дозволяють здійснити родо­ву та індивідуальну ідентифікацію інструмента. Здійснюється це за рахунок відображення в слідах індивідуальних особливо­стей згаданих інструментів.

Сліди удару виникають під час вибивання віконних чи двер­них рам, стін, а також у разі нанесення ударів по тілу людини. Сліди удару містять порівняно невелику ідентифікацйну інфор­мацію, однак у ряді випадків її виявляється достатньо для вир­ішення як ідентифікаційного завдання, так і встановлення ро­дової (видової) належності знаряддя злочину.

Особливі труднощі під час дослідження слідів різання яв­ляють сліди розпилу та свердління, які зустричаються часто. Під час утворення слідів розпилу зуби пилки послідовно проходять трасу різання, зтирають сліди, залишені попередніми зубами. Тому сліди розпилу придатні лише для встановлення групової належності. В слідах свердління у разі наявності денця нерідко можна виявити індивідуальні особливості свердла.

Перераховані, як і будь-які інші, сліди повинні по можли­вості вилучатися в натурі і приєднуватися до матеріалів спра­ви в тому стані, в якому вони виявлені. Сліди знарядь злому та інших засобів вчинення злочинів фіксують на основі загальних правил та прийомів: фотографу­вання, вимірювання, опису, копіювання та моделювання, вилу­чення слідів разом з предметом. Для моделювання слідів на дереві найчастіше застосовують пластилін, пасту «К», сієласт тощо. Забарвлені сліди і сліди контакту знарядь обов'язково необхідно вилучати з предметом, на якому вони залишені.

На трасологічну експертизу для встановлення способу злому, групової належності та індивідуального ототожнення зна­рядь злому необхідно представляти:

під час експертизи замка - замок (у тому вигляді, в яко­му він був виявлений на місці події), передбачуване зна­ряддя злому замка (ключ, відмичка, ножиці тощо);

під час експертизи зламаних перепон - частини перепон зі слідами чи зліпками слідів і передбачуване знаряддя злому.

Крім того, на експертизу доцільно надсилати фотознімки, схеми розташування слідів тощо.