
- •33. Поняття та структура криміналістичної тактики
- •34. Поняття і класифікація тактичних прийомів
- •35. Засоби криміналістичної тактики поняття види
- •36. Планування та організація розслідування злочинів
- •37. Поняття та види слідчих версій
- •38. Основні етапи формування версій та особливості їх перевірки
- •39. Поняття і види слідчих ситуацій
- •40. Поняття та види слідчих дій
- •41. Особливості фіксації ходу і результатів слідчої дії
- •42. Види та принципи огляду
- •43. Тактика проведення огляду
- •44. Тактичні прийомі обшуку
- •45. Поняття та види допиту
- •46. Тактичні прийоми допиту у конфліктній ситуації
- •47. Допит в безконфліктній ситуації
- •48. Тактика допиту свідків потерпілих обвинуваченого підсудного
- •49. Поняття та види пре’явлення для впізнання
- •50. Тактичні прийоми підготовки та проведення пред’явлення для впізнання
- •51. Тактика проведення слідчого експрименту
- •52. Поняття та види судових експертиз
- •53. Система судово-експертних установ україни
- •54. Поняття спеціальних знань, форми використання
- •55. Процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз
- •56. Оцінка та використання висновку експерта у доказуванні
56. Оцінка та використання висновку експерта у доказуванні
Стаття 101. Висновок експерта
1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
2. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.
3. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.
4. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
5. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.
6. Експерт, який дає висновок щодо психічного стану підозрюваного, обвинуваченого, не має права стверджувати у висновку, чи мав підозрюваний, обвинувачений такий психічний стан, який становить елемент кримінального правопорушення або елемент, що виключає відповідальність за кримінальне правопорушення.
7. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку.
8. Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право скласти один висновок або окремі висновки.
9. Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза.
10. Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Висновок експерта є доказом, оскільки містить відомості про факти, що підлягають доказуванню. Оцінка і використання висновку експерта є найбільш відповідальним етапом проведення експертизи за кримінальною справою. Тут експертиза виступає як засіб доказування в системі інших доказів.
Першим етапом оцінки висновку експерта є оцінка його наукової достовірності, тобто встановлення відповідності висновку реальній дійсності.
Існує два способи оцінки наукової достовірності висновку експерта:
аналіз умов і методів проведених досліджень;
зіставлення висновків експерта з іншими доказами, що містять відомості про предмет дослідження, тобто аналіз висновку експерта у відповідній окремій системі доказів.
У ході аналізу умов та методів дослідження слідчий аналізує:
компетентність експерта, який проводив експертизу;
повноту дослідження об'єктів експертизи;
достатність представлених порівняльних зразків експерту;
обгрунтованість вихідних наукових положень, застосованих експертом;
відсутність чи наявність протиріч у висновках експерта;
форму висновку експерта, відповідність її результатам дослідження Процесуальним засобом перевірки й оцінки проведеного дослідження є додаткова і повторна експертизи. Перша призначається у випадках, коли висновок експерта є недостатньо ясним або неповним. Вона може бути доручена тому самому чи іншому експерту. Друга призначається у випадку наявності сумнівів в обгрунтованості і правильності висновку і доручається іншим експертам.
Другим етапом оцінки висновку експерта є оцінка доказового значення експертизи.
Не можуть мати доказового значення висновки, в основі яких лежать факти і положення, що не відповідають дійсності, не відносяться до предмета експертизи об'єкти експертного дослідження. Не можуть мати доказового значення такі висновки, які грунтуються на помилкових положеннях науки, техніки, мистецтва, ремесла або положеннях, що неправильно тлумачаться експертом.
Судова і слідча практика не визнає доказової сили експертних висновків і в тих випадках, коли:
висновки експерта достатнім чином не мотивовані;
висновок не вирішує всіх поставлених перед експертами питань;
висновок експерта не містить повного і конкретного опису проведених експертами досліджень;
висновки не підтверджуються результатами проведених експертом досліджень (аналізами, фотознімками, математичними розрахунками тощо).