2. Правопорушення: поняття, види, ознаки і склад.

Поведінка людини може або узгоджуватися з положеннями чинного законодавства, або порушувати його. У першому випадку перед нами правомірна поведінка, у другому — правопорушення.

Правопорушення — ця дія або бездіяльність, якими порушуються норми права; це винна поведінка деліктоспроможно'і особи, яка суперечить нормам права, заподіює шкоду іншим особам чи суспільству і має наслідком юридичну відповідальність,

Вина — психічне ставлення особи до вчиненого правопорушення та його наслідків,

Умисел — одна з форм вини, що полягає в усвідомленні правопорушником протиправного характеру та наслідків свого діяння та у бажанні або свідомому допущенні і'х виникнення.

Соціальна суть правопорушення (провини або злочину) полягає у спричиненні шкоди особистим, груповим або загальносоціальним інтересам, які юридичне захищені державою.

Ознаки:

- соціальна шкідливе (завдає шкоди інтере­сам особистості, суспільства, держави),

- протиправне (порушує норми права),

- винне (залежить від волі свідомості суб'єкта)

- каране (за його здійснення передбачені певні санкції).

Питання про причини правопорушень завжди було й залишається складним. Історія свідчить, що правопорушення трапляються у всіх країнах і суспільствах незалежно від їхнього державного устрою та суспільного ладу, і цілковито викорінити їх ще нікому не вдалося. Глобальними причиними правопорушень є соціальні суперечності, які завжди існують у суспільстві. До основних причин виникнення окремих правопорушень можна віднести такі:

• відсутність почуття особистої відповідальності;

• незнання закону або неповага до нього;

• почуття безкарності.

Із розуміння аморальності будь-якого правопорушення ви­пливає практично значущий висновок: якщо не знаєте вимог закону, сумніваєтесь у правомірності своєї поведінки, то оці­ніть її з точки зору моралі. Поведінка, що відповідає мораль­ним ідеалам суспільства, відповідає і приписам його зако­нів. Аморальна поведінка у більшості випадків може викли­кати і негативну оцінку з боку суспільства, і тягти юридич­ну відповідальність.

Склад правопорушення:

1) суб'єкт — дієздатна особа, що здійснила правопорушення;

2) об'єкт — порушене матеріальне або нематеріальне благо, що захищається правом;

3) об'єктивна сторона — саме протиправне діяння, його шкідливий результат, та зв'язок між діянням і результатом;

4) суб'єктивна сторона — вина, тобто ставленняя правопорушника до діяння і його результату, в формі умислу або необережності.

Види:

І (за мірою соціальної або особистої шкідливості):

а) проступки (шкідливі правопорушення);

б) злочини (небезпечні правопорушення).

ІІ

а) дисциплінарні — порушення навчальної або виробничої дисципліни, внутрішнього розпорядку підприємства, організації, установи;

б) майнові (цивільно-правові) — нанесення матеріального збитку, порушення інших майнових або особистих немайнових прав і інтересів людей, які захищені законом;

в) адміністративні — порушення правопорядку в громадських місцях, порядку управління всіма сторонами суспільного життя, що передбачені законодавством про адміністративні правопорушення.

г) кримінальні - злочини — це суспільна небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.