1) Свобода - детермінізм:

• або людина є свідомим, активно визначаючим свої думки і вчинки «суб'єктом», що самостійно здійснює вибір способів взаємодії з навколишнім світом, шляхів особистісної самоактуалізації, і контролю над своєю поведінкою (К.Роджерс);

• або людина є залежним від зовнішніх обставин і внутрішніх несвідомих тенденцій «об'єктом» дії тих або інших прихованих від його свідомості чинників, які і визначатимуть характер його вчинків, станів, дій і особових інтенцій (Б.Ськіннер).

При цьому відмінності в трактуванні латентних чинників, що визначають поведінку людини - будь то фізіологічні процеси, генетична схильність, неусвідомлювані ваблення і мотиви, або зовнішні підкріпленні, досвід ранніх років життя, культурні і соціальні впливи і т.п. - узгоджуються в одному - в пріоритеті принципу детермінованої (обумовленості) поведінки людини над принципом внутрішньої свободи (незалежності).

2) Раціональність - ірраціональність:

• чи є людина (особистість) раціональною істотою (розумним господарем своєї долі), чия поведінка прямує міркуваннями, когнітивними процесами, логічним осмисленням реальності, свідомою рефлексією своїх можливостей і прогнозуванням результатів своїх дій і вчинків (Дж. Келлі);

• або особистістю управляють ірраціональні сили, переважно несвідомі відчуття, афекти, нереалізовані потреби , «емоційні комплекси», «архетипи», під контролем яких вона знаходиться, і про саме існування яких не підозрює (3. Фрейд).

3) Холізм -елементаризм:

• чи є особистість цілісною суттю, зрозуміти яку можна тільки шляхом вивчення індивіда як єдиного цілого;

• або особистість є констеляція взаємозв'язаних базових елементів (модальностей), чия поведінка може бути вивчена тільки шляхом детального аналізу кожного фундаментального її аспекту, незалежно від інших.

Ключовим науковим питанням в цьому випадку є рівень і одиниця аналізу, вживаного при вивченні особистості: вивчати її як ціле, або як унікальний набір елементарних особових характеристик (чинників, рівнів, підструктур), кожну з яких можна у принципі досліджувати окремо.

4) Конституціоналізм - інтеракционізм:

- чи є особою результат дії природних - біологічних, генетичних і конституціональних чинників (3 Фрейд, Кеттелл, Айзенк);

- або особа є продукт навколишнього середовища (включаючи і соціальну), що народжується в процесі онтогенетичного розвитку, навчення і виховання (Уотсон).

Майже всі сучасні психологи в більшій мірі схиляються до інтеграційного підходу в інтерпретації цього питання - тобто займають інтеракционістську позицію: поведінка людини, його особові особливості обумовлені взаємодією конституції і навколишнього середовища. Конкретний конституціональний чинник виявляється по різному в різних умовах середовища, а впливи середовища даватимуть різний ефект залежно від конституції даної людини.

5) Змінність - незмінність:

- чи є особа необмежено динамічною структурою, фундаментально змінною (еволюціонуючої, розвивається) впродовж всього життя, або в рамках стадій особового становлення, або в постійному розширенні горизонту своїх особових перспектив. Тут робиться акцент на те, що рушійні сили розвитку і спосіб самопізнання особи слід бачити у властивій їй спрямованості в майбутнє - тобто це «проспективна», особа, що «розширюється» (Маслоу, Олпорт);

- або особа все ж таки є якась незмінна структура, що має те унікальне і неповторне «особове ядро», яке складається на певному етапі розвитку індивіда і визначає поведінку людини на протязі її життя, залишаючись стабільною і незачепленою зовні спостережуваними поверхневими змінами особових проявів в різні періоди індивідуальної біографії. Тут основою розвитку особистості, детермінуючим аспектом її актуальних поведінкових проявів і відповідно - основним способом самопізнання є її минуле - «ретроспективна», «заглиблюється» особа (З.Фрейд, К.Юнг)