41.Аграрні відносини. Держівна політика регулювання сільськогосподарського виробника.

Аграрні відносини - це складова економічних відносин, які виникають у сільському господарстві з приводу володіння й використання землі як головного засобу сільськогосподарського виробництва, а також виробництва, розподілу, обміну й споживання сільськогосподарської продукції та послуг.

Особливість аграрних відносин зумовлена й тим, що земля є предметом праці і одночасно засобом виробництва.

Суб’єкти аграрних відносин:

1.держава, 2.підприємства, кооперативи, товариства, селянські спілки. 3.індивідуальні виробники.

Взаємодія суб’єктів є основою економічних відносин у цьому секторі. Ці суб’єкти вступають в економічні відносини і з представниками інших галузей. Отже, аграрні відносини є складовою економічних відносин суспільства.

Характер і особливості аграрних відносин визначаються формою власності на землю Форми власності: державна,муніципальна(комунальна),приватна. В Україні суб’єктами права власності на землю є:

- громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності.

- органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

- державні органи – на землі державної власності.

Державна політика регулювання сільськогосподарського виробника:

Головними завданнями державного регулювання в країнах з розвинутою ринковою економікою в аграрній сфері є:

• підвищення прибутковості, рзширення експорту,

• попередження перевиробництва окремих видів сільськогосподарської продукції,

• обмеження монополізму в суміжних із с.г. галузях промисловості.

Об’єктивними чинниками для регулювання АПК є: нестабільність цін і доходів,конкурентне середовище і високий ступінь монополізації в ресурсних і переробних сферах,низька привабливість інвестуваня,різноманітність природно кліматичних умов,потреба екологізації, страхування с.г. діяльності,особливості формування спеціальної інфраструктури.

42.Снр: необхідність виникнення, зміст та цілі.

Система національних рахунків (СНР) – це сукупність показників послідовного та взаємопов’язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів.

Методологічні принципи створення СНР:

- Концепція господарського кругообороту

- Розширене трактування продуктивності праці

- Використання поняття «додана вартість»

Ця система застосовується в умовах ринкових відносин. Відповідно до міжнародного стандарту у СНР інституційні одиниці групуються в п’ять секторів:

– нефінансові корпорації

– фінансові корпорації

– сектор загального державного управління

– сектор домашніх господарств

–сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства

Україна увійшла до СНР у 1992р.

У СНР відображається розвиток економіки на різних стадіях процесу відтворення, показується рух товарів і послуг, а також стан виробництва та використання валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).

Стадія виробництва характеризується показниками випуску, проміжного споживання, валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).

Головна мета СНР — упорядкування інформації про різні аспекти економічного життя, щоб виявити загальну картину та головні наслідки економічного процесу, а також структури економіки.

Найважливіші класифікації СНР стосуються: секторів економіки; галузей економіки; витрат на споживчі товари та послуги; економічних операцій; активів та пасивів; витрат органів державного управління; податків та субсидій.