Адміністративне процесуальне право

Задирака Наталія Юрієвна

іспит в зимку у письмовій формі

Необхідний пакет документів.

Література:

Демський Є.Ф. - Адміністративне процесуальне право України (ур ін ком інтер 2008)

Комзюк А.Т., Берзенко, Мельник - Адміністративний процес України (прецедент 2007)

Підручник для вищих навчальних закладів - Бандурко - Адміністративний процес

Кузьменко О.В. - Адміністративно-процесуальне право України 2007

Миколаєнко О.І. - Адімінстративний процес і адміністративна ответственность в Украіне

Перепелюк В.Г. - Адміністративний процес (заг частина) (2003)

Тема: Поняття струтктура та загальні риси адміністративного процесу

1. Основні концепції адміністративного процесу

2. Адміністративно-процесуальне право як самостійна галузь права

Матеріальні - розвиток, початок, самі права

Процесуальні - процедуру

Існує 3 концепції адміністративного проецесу:

1) юрисдикційна концепція (вузьке розуміння). Адмінітсративний процес, як юрисдикційна діяльність органів державного управління, що має своїм завданням лише вирішення спорів та застосування у випадку необхідності заходів адміністративного примусу.

Під адмінітсративним процесом пропонується розуміти законодавчу упорядковану діяльність про вирішення справ про адміністративні проступки, а також скарг на неправомірні дії (рішення) органів держ влади не пов'язані з службовим підпорядкуванням.

Норми, які регулюють порядок юрисдикційних проваджень оголошують матеріальними.

2) судова концепція. Її прибічники виходять з того, що адм пр це діяльність органів правосуддя, а також діяльність адмін судів щодо вирішення індивідуальних справ, в основі яких лежить спір про суб'єктивне публічне право.

3) управлінська концепція (широке розуміння).

Адміністративний процес розглядається як діяльність суб'єктів владних повноважень з приводу реалізації ними законодавчо встановленого порядку застосування кореспондуючих матеріальних норм права.

До управлінської концепції адмін процесу відносять сукупність всіх дій, які здійснюються виконавчими органами (посадовими особами) для реалізації своєї компетенції (видання правових актів, вирішення спорів у сфері управління, застосування адмін стягненнь) і як визначений порядок діяльності органу щодо застосування і реалізації адміністративно-правових норм.

Характерні риси адм пр:

1) різновид юр процесу, який має певні суттєві відмінності від кримінального і цивільного процесів

2) різновид управлінської діяльності

3) чітка регламентація адміністративно-процесуальними нормами

4) комплексний характер який проявляється у розгляді як позитивних так і конфліктних питань, а також у застосуванні засобів адміністративного примусу

5) проміжні та кінцеві стадїї закріплюються у спеціальних документах

6) широке коло суб'єктів

2.

В теорії права вважається, що головними ознаками є 1) чітко визначені предмет та метод правового регулювання 2) власні джерела галузі права (кодифіковані і некодифіковані норми) 3) принципи, притаманні конкретній галузі права 4) власна внутрішня структура об'єднана в правові інститути та підгалузі.

Адміністративно-процесуальне право як галузь права становить систему правових норм, інститутів, принципів, методів і форм діяльності за допомогою яких забезпечується визнання реалізація та захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічних відносин.

Як галузь юридичної науки це сукупність юридичних понять і уявлень про АПП, адміністративний процес, адміністративні провадження, адміністративні процедури, розгляд та вирішення індивідуальних справ, його правові інститути, історичні аспекти становлення і перспективи розвитку.

Тема: Предмет, метод та система адміністративно-процесуального права.

1. Предмет

2. Метод

3. Система

Ознаки предмета адміністративно-процесуального права:

1) суспільні відносини, які входят до предмету, завжди мають публічно-управлінський характер.

2) однією зі сторін цих відносин обов'язково виступає уповноваженний орган публічної влади.

3) суспільні відносини регулюються нормами матеріальних галузей права.

4) адміністративно-процесуальні відносини виконують організуючу функцію.

5) адміністративно-процесуальні відносини складаються з приводу реалізації встановленого порядку розгляду та вирішення адміністративних справ.

Предмет адміністративно-процесуального права - це публічно-управлінські організуючі суспільні відносини які складаються з приводу реалізації уповноваженними органами публічної влади (їх посадовими особами) встановленого адміністративно-процесуальним законодавством порядку вирішення адміністративних справ.

2.

Метод регулювання в адміністративно-процесуальному праві.

Метод - це система закріплених юридичними нормами прийомів правового регулювання, яка має на меті встановлення бажаного для держави вольового стану суб'єктів відносин у стосунках між собою та щодо результатів їх поведінки.

-Дозвіл

-Припис

-Заборона

-Імперативний

-Диспозитивний

В адміністративно-процесуальному праві використовується імперативний метод з елементами диспозитивності. Його особливість полягає у превалюванні припису та дозволу над прийомом заборони.

3.

В основу системи внутрішньої організації АПП покладено критерій масштабності дії адміністративно-процесуальних норм.

Виділяють 2 групи:

- норми загального характеру, дія яких поширюється на будь-які аспекти прояви та напрями адміністративно-процесуальної діяльності.

- норми, які регулюють суспільні відносини в окремих секторах адміністративно-процесуальної сфери.

Адміністративні провадження (інститути) які належать до особливої частини АПП поділяються на дві групи в залежності від наявності чи відсутності конфлікту (правовий спір між учасниками публічних відносин).

До конфліктних проваджень належить:

1) провадження з розгляду скарг громадян

2) адміністративне позовне провадження (провадження з розгляду справ в адміністративних судах)

3) дисциплінарне проавдження

4) виконавче провадження

5) провадження з розгляду справ про адміністративні проступки

До неконфліктних проваджень належать:

1) нормотворче провадження

2) контрольне провадження

3) дозвільне провадження

4) реєстраційне провадження

5) провадження із розгляду заяв та пропозицій громадян

6) провадження із застосуванням заходів заохочення

Понеділок 2 пара

вівторок до 10 ранку

четвер

пятниця 8-13:30

0673171882

Тема: Принципи та джерела адміністративно-процесуального права

1. Джерела адміністративно-процесуального права та їх загальна характеристика.

2. Принципи адміністративно-процесуального-права

1.

Джерела адміністративно-процесуального права - офіційно діючи нормативні акти, або їх окремі положення, в яких закріплені зміст адміністративно-процесуальної норми.

В ієрархії джерел КУ займає першу сходинку. Визначає загальні принципи адміністративного процесу (ст.57,58 КУ).

Другим джерелом - закони України. Втсановлюють порядок вирішення конкретних видів управлінських справ (надання притулку особам без громадянства, обмеження пересування на території).

Міжнародно-правові акти ратифіковані ВРУ.

КУ АРК та ЗУ АРК визначає порядок взаємодії виконавчих органів з органами місцевого самовряФ

дування.

Розпорядження голів а також накази керівників їх струткті

Нормативні акти органів центральної влади.

ППВСУ і акти Вищого Адімн суду україни.

Д

Принципи адміністративного права - закріпленні в нормах чинного законодавства або такі, що випливають із його загального змісту основоположних ідей на яких базується правове регулювання діяльності органів публічної влади та їх посадових осіб з розгляду адміністративних справ.

3 категорії принципів:

Загально-праові принципр (законність, демократизм).

Законність проявляється у двох аспектах

Верховенства права (ст.4)

Рівності громадян перед законом (громадяни є рівними сторонами)

Неупередженості, правельності, обгрунтованості та адекватностіреагування держави на той чи інший кт правової поведінки.

Принцип єдності прав та обов'язків, виражається в єдності і взаємообумовленості прав і обов'язків учасників цивільно-процесаульних відносин (29, 49, 140 КУ).

Принцип поєднання переконання та примусу.

Принцип правосуддя - виражає гарнатії захисту суб'єктивних прав у судовому порядку (ст. 55 КУ)

2) Міжгалузеві принципи:

Принцип Гласності виражає відкритість юридичного процесу для його учасників та суспільства.

Принцип Використання національної мови громадян (ст. 268 КпАП) ч.2 ст.15 КАС Визначає що учасники адмін справи які не володіють, або не достатньо володіють державною мовою. Мають право користуватися рідною мовою , або мовою якою вони володіють, а також послугами перекладачем.

Принципи оперативності юридичного процесу. Швидкість розгляду справи забезпечується законодавчим встановленням обов'язкових часових меж, прийняття процесуальних рішень та здійснення процесуальних рішень.

Принцип Забезпечення правової допомоги громадянину.

Принцип Об'єктивної істини. Суб'єкт розгляду юридичної справи зобов'язаний з'ясувати усі фактичні обставини, які можуть мати значення для її безпомилкового та неупередженого вирішення (ст.62 КУ). Обвинуваченн не може грунтуватися на припущенні. (ст.11 КАС).

3) Галузеві принципи (поширюються тільки на адмін процес):

- Принцип можливості ведення адміністративного процесу мовою, прийнятною для населення певної території.

- Принцип спрямованості на реалізацію неконфліктних матеріальних правовідносин.

- Принцип презумпції правоти громадянина у відносинах з органами публічної влади (доводить свою невинуватисть держава).

- Принцип презумпції невинності обвинуваченого у вчиненні адміністративного проступку виражається в тому, що жодна особа не може бути притягнути до адмін відповідальності, якщо її вина не була доведена у передбаченому законом порядку. Якщо виникають сумніви щодо достатності зібраних доказів, то обвинувачення визнається недоведеним.

- Принцип презумпції справедливості вимог або притензій висунутих громадянином до органів публічної влади. Будь яка скарга, клопотання вважається справедливим, доки цього не було доказано в суді.

- Принцип презумпції обгрунтованості правової позиції особи у її стосунках із органами публічної влади.

Суб'єкти адміністративно-процесуального права.

1. Поняття суб'єктів. Специфічні риси правосуб'єктності.

2. Класифікація видів суб'єктів адміністративного процесу.

1.

Суб'єкт права - це особа (фізичні та юридичні особи), що за законом володіє здатністю мати і реалізовувати безпосередньо або через представника права і юридичні обов'язки.

Адміністративна процесуальна правоздатність - це здатність мати права та обов'язки у адміністративному процесі (три рівні: вищий, центральний, місцевий).

Для участі в адміністративному процесі, крім загальної адміністративної процесуальної правоздатності, необхідно мати адміністративну процесуальну правоздатність по данній конкретній справі.

Адміністративна процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати свої права та обов'язки, в тому числі, доручати ведення справи представникові.

Адміністративно процесуальною діездатністю наділяються органи публічної влади, органи влади АРК.

2. Класифікація суб'єктів.

1ша група суб'єктів - громадяни.

Ознаки:

1) є носіями правообов'язків (адміністративно-процесуальних).

2) статус громадян породжує в інших суб'єктів обов'язок забезпечувати додержання їх прав.

3) громадяни не є компетентними вирішувати адміністративні справи, якщо вони не наділені спеціальними повноваженнями.

4) громадяни не можуть вступати в адміністратвино-процесуальні відносини безпосередньо один з одним.

2га група суб'єктів - виконавчо-розпорядчі органи, що вирішують індивідуально-конкретні справи.

Ознаки:

адімінстративно-процесуальна правосуб'єктність виконавчо-розпорядчих органів розподіляється на три рівні: загальна (наділені органи до кола яких належить вирішення широкого кола справ незалежно від їх компетенції (місцеві державні адміністрації)); галузева (органи, завдання яких входить вирішення справ у межах галузі (територіальні представництва міністерства юстиції України)); спеціальна (органи створені спеціально для вирішення вузького кола справ (спеціальні комісії місцевих адміністраціях).

3тя група - об'єднання громадян.

4та група - посадові особи, державні службовці органів місцевого самоврядування.

5та група - інші державні органи та їх посадові особи (судді районних міських судів, які розглядають справу про адміністративне правопорушення, Уповноважений з прав людини).

Іноді суб'єктів адміністративного процесу поділяють в залежності від процесуальних функцій на:

1) суб'єкти, наділені владними повноваженнями, які безпосередньо мають право здійснювати провадження (лідируючи суб'єкти (провід - як вид лідтруючих суб'єктів наділений високим ступенем свободи вреалізації владних повноважень (президент, інші лідируючи суб'єкти залежать від проводу, але наділені меншим обсягом прав та обов'язків))).

2) суб'єкти які мають зацікавлену позицію щодо ходу і наслідків індивідуальної справи.

3) суб'єкти які займають пасивну позицію та залучаються для з'ясування істини у справі.

Тема: Нормотворчі провадження

1. Поняття та особливості нормотворчого провадження. Загальна характеристика нормативних проваджень.

2. Підготовка нормативного акту, як стадія нормотворчого провадження.

3. Прийняття нормативного акту.

4. Реєстрція та набрання чинності нормативним актом. Оскарження та опротестування акту.

Адміністративне провадження - вид адміністративного процесу який об'єднує послідовно здійснювані уповноваженим суб'єктом процесуальні дії, щодо розгляду та вирішення конкретних видів справ.

Ознаки адміністративних проваджень:

1) здійснюються послідовно (не може виникнути конфлікт на рівному місці);

2) послідовність операцій логічно визначена;

3) різним видам адміністративних проваджень притаманні різні за характером і призначенням операції;

4) здійснення тієї чи іншої операції в адміністративному провадженні визначається адміністративно-процесуальними нормами.

Всі неконфліктні провадження поділяються на стадії.

Адміністративно процесуальна стадія - це відносно відокремлена частина адміністративного провадження, яка являє собою сукупність процесуальних етапів, спрямованих на досягнення локального завдання, в рамках загальної мети вирішення індивідуально-конкретної справи.

Етап адміністративного провадження - це сукупність послідовних процесуальних дій, об'єднаних єдиною проміжною метою на певному відрізку адміністративного провадження.

Нормотворче провадження - це специфічна діяльність уповноважених суб'єктів щодо підготовки, затвердження та офіційного оприлюднення нормативно-правових актів.

Залежно від сфери організуючого впливу розроблюваних нормативно-правових актів поділяються:

- провадження прийняття установ та розпоряджень КМУ;

- провадження з видання наказів, інструкцій та інших актів міністерств, інших центральних органів виконачої влади;

- провадження з видання рішень місцевих державних адміністрацій, провадження з видання локальних актів;

- провадження з видання нормативних актів органами місцевого самоврядування.

В нормотворчому провадженні слід виділити 5 стадій:

1) підготовка нормативного акту;

2) прийняття нормативно-правового акту;

3) реєстрація;

4) вступ нормативного акту в дію;

5) оскарження та опротестування (ця стадія є факультативною).

2. Підготовка нормативного акту як стадія нормотворчого процесу.

Підставою виникнення правовідношення є офіційне рішення про підготовку нормативно-правового акту. Проект нормотворчого акту готує робоча группа.

Функції робочої групи:

- аналіз стану справ у відповідній сфері правового регулювання та причини, які зумовлюють необхідність підготовки проекту нормативно-правового акту;

- підоготовка проекту нормативно-правового акту та перевірка його на відповідність його міжнародним зобов'язанням України та основним положенням законодавства ЄС;

- узгодження проекту із зацікавленими органами та внесення правок у разі отримання зауважень;

- усунення можливих розбіжностей.

Концепції розробляються органами виконавчої влади та робочими групами, узгоджується із зацікавленими органами виконавчої влади та подаються до Кабінетом Міністрів.

Наступний етап - підготовка тексту нормативно правового акту:

- попередні роботи, а саме затвердження плану та графіку роботи над преоктом, відомості, відомості про міжнародне законовдавство

- досвід врегулювання відповідних питань закордоном

фомулювання тексту початкового варіанту проекту

- попереднє обговорення, доопрацювання та узгодження проекту.

Невисловлена позиція зацікавлених органів щодо проекту акту вважається рівнозначно його узгодження.

Міністерство Юстиції проводить правову експертизу проекту на відповідність національному законодавству та основам законодавства ЄС. До КМУ подається проект н-п акт та висновки Мінюсту.

3. Прийняття нормативно-правового акту.

Кабінет Міністрів реєструє проект нормативно-правовьжьй керівником орган. До преокту додається:

- пояснювальна записка

- довідка про погодження проекту

- висновки Мінюсту

- порівняльна таблиця (якщо проект передбачає внесення змін до інших нормативних актів)

- концепція проекту н-п акту

4. Реэстрація, набрання чинності нормативним актом.

Затверджується колегіальним органом. Н-м акти які приймаються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, доопрацьовуються за результатами експертизи та приймаються більшістю голосів членів колегіального органу, які присутні на засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.117 КУ нормативно-правові акти КМУ, міністерств та інших ценральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в установленому законом порядку.

Регламент КМУ затверджений постановою кабміну від 18.07.2007 #950 (41, 43, 44 параграфи).

Державній реєстрації в мінюсті також підлягають акти Національного банку України, документи нормативного характеру Фонду загальнообов'язкового соціального державного страхування; постанови правління пенсійного фонду які стосуються обов'язків громадян, положення про порядок ліцензування телебачення та інших органів виконавчої влади.

Етапи державної реєстрації:

- проведення правової експертизи

- прийняття рішення щодо державної реєстрації, або відмова

- занесення зареєстрованих н-п актів до Єдиного Державного Реєстру нормативних актів.

Підстави відмови в державній реєстрації:

1) акт не відповідає КУ

2) виданий з порушенням чинного законодавства:

а) порушує чи обмежує законні інтереси громадян, підприємств, установ, організацій або накладає на них непередбачені законодавством обов'язки

б) акт виходить за межі компетенції органу, що його видав

в) невідповідає вимогам законодавства про мови

3) не узгоджений із заінтересованими органами

4) викладений з порушенням правил правопису

Указ Президента "Про порядок обнародування та набрання н-п актів і введення в дію", акти після прийняття та підписання підлягають обнародуванню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Офіційне обнародування здійснюється після внесення н-п до єдиного державного реєстру із обов'язковим привласненням йому порядкового номеру.

Н-п що опубліковані не в офіційних джерелах мають не інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування.

Порядок підготовки та прийняття розпоряджень керівників місцевих органів виконавчої влади закріплено в типовому регламенті місцевої адміністрації затвердженої постанової кабміну 11.12.1999.

Ст.155 КУ визначає право на звернення до суду на рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування посадових і службових осіб.

Тема: Дозвільне провадження

1. Поняття та основні види дозвільних проваджень.

2. Стадії дозвільного провадження.

"Положення про дозвільну систему" затверджене постановою кабміну України 12 жовтня 1992 року #576

Дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Під дозвільною системою розуміють сукупність правил, які передбачають отримання дозволу на здійснення певної діяльності та регламентують контроль над нею.

Дозвільна система передбачає отрамання дозвільних документів.

Міністерство внутрішніх справ положення про порядок носіння зброї.

Довільга система передбачає отримання трьох видів документів:

1) спеціальний дозвіл - документ встановленого зразка, який надає право на виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання об'єктів матеріального світу (зберігання отруйних речовин; доступ до інформації, користування нею та її поширення; в'їзд в Україну, виїзд із України; організаціям та деяким підприємствам і закладам для здійснення інших видів діяльності (заклад освіти на ведення освіти в певному приіщенні)).

2) ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в цьому документі виду діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. (3 роки).

Генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару і/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому вигляду товару;

Відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального об'єму;

Антидемпінгова (індивідуальна) - дозвіл на імпорт в Україну протягом встановленого терміну певного товару, який є об'єктом антидемпінгового розслідування і/або антидемпінгових заходів;

Компенсаційна (індивідуальна) - дозвіл на імпорт в Україну протягом встановленого терміну певного товару, який є об'єктом антисубсидійного розслідування і/або компенсаційних заходів;

Спеціальна (індивідуальна) - дозвіл на імпорт в Україну протягом встановленого терміну певного товару, який є об'єктом спеціального розслідування і/або спеціальних заходів.

3) сертифікат - це свідотство, що засвідчує якість фактично поставленого товару і його відповідність умовам контракту. Містить характеристику товару, або підтверджує відповідність його якості певним стандартам та технічним умовам.

Дозвільні провадження класифікуються:

1) за цілями:

а) провадження із забезпечення реалізації зацікавленими особами своїх суб'єктивних прав;

б) провадження із забезпечення вимог дозвільно-ліцензійної системи;

в) провадження із отриманням дозволів на зайняття відповідної діяльності господарюючими суб'єктами.

2) за суб'єктами які видають дозволи:

а) органи внутрішніх справ

б) інші компетентні органи (міністерство охорони навколишнього середовища та інші міністерства)

3) в залежності від предмета правовідносин:

а) провадження з видачі дозволу на придбання, носіння та зберігання зброї;

б) провадження з видачі дозволу на виробництво та використання вибухових речовин та вибухових матеріалів;

в) провадження з видачі дозволу на придбання, використання, перевезення, утилізацію та виховання отруєних токсичних і сильнодіючих речовин;

г) провадження з видачі дозволу виготовлення та одержання печаток і штампів;

д) провадження з видачі дозволів на відкриття і формування підприємств та майстерень;

е) провадження з видачі дозволу (ліцензії) на зайняття банківською діяльністю;

ж) на зайняття діяльністю з надання фінансових послуг (кредитні спілки);

з) на заняття зрвнішньою економічною діяльністю;

і) на ліцензування каналів мовлення

к) провадежння з ліцензування у сфері інергетики та використння ядерної енергії

л) ліцензування у сфері освіти

м) провадження у сфері інтелектуальної власності

н) провадження з видачі дозволу/ліцензії на виробництво спирту ітилового, коньячним і плодовим алкогольними напоями та тютюновими виробами.

До складових елементів дозвільних проваджень належать:

суб'єкти, об'єкти, предмет правовідносин, нормативна база, юридичні факти, дозвільні правовідносини.

2. Стадії дозвільного провадження.

1ша стадія - порушення дозвільного провадження. Починається з подання заяви зацікавленою особою. До заяви додаються: копії засновницьких документів, а також документи, що засвідчують спроможність займатись відповідною діяльністю.

Орган державної влади приймає документи за описом, копія якого обов'язково надається заявникові з відміткою про дату прийняття документу та підписом відповідальної особи.

До пакету документів обов'язково надається квитанцію про оплату дозвільної процедури.

Заява про видачу дозвільного документу залишається без розгляду в двох випадках:

- якщо заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень

- якщо документи оформленні з порушенням вимог законодавства.

Про залишення заяви про видачу дозвільного документу, без розгляду заявник повідомлює в письмовій формі із зазначенням підстав

Якщо ці причини будуть усунені заява подається по новому.

2га стадія - безпосереднє вивчення компетентними органами поданих докумегтів або обстаження приміщення та речей щодо відповідності їх вимогам відповідної системи.

Строк повноти та вирогідності поданих документів та їхньої оцінки не повинен перевищувати 3 місяці з дня отримання повного комплекту документів, а у вийняткових випадках цей строк може складатися в 6 місяців.

3тя стадія - прийняття рішення про видачу дозволу на певний вид діяльності.

Рішення про видачу або відмова у видачі ліцензії приймається компетеним органом протягом місяця з дня закінчення попереднньої стадії. Це є загальним правилом.

Повідмолення про надання рішення про видачу дозвільного комітету, надсилається замовникові у письмовій формі протягом 3ох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

Відмова у видачі дозвільного документа можлива лише на підставі проведеного обстеження або висновків державних експертиз, у разі відсутності або недостатності документів які підтверджують можливість займатися певною діяльністю, або наявності в документах поданих заявником невирогідної або перекрученої інформації.

4та стадія - оскарження та опротестування прийнятого рішення (факультативна стадія).

Дії та рішення посадових осіб пов'язані з відмовою у видачі дозвільного документу, його онулювання, закриття підприємства може бути оскарженне у судовому та позасудовому порядку.

5та стадія - виконання рішення.

На цій стадії заявник отримує дозвільний документ, на право займатися відповідною діяльністю або використовувати певні предмет.

Дозволи на виготовлення, зберігання та використання предметів, матеріалів та речовин а також відкриття та функціонування підприємств, майстерень та лабораторій видаються на ім'я керівника підприємства, а також громадянам строком на 3 роки (загальне правило).

Дозволи на придбання та перевезення небезпечених речовин та матеріалів видаються на строк до 3 місяців.

Протягом стркоів дії дозвільних документів компетентний орган публічної адміністрації може вносити до них зміни з наступних підстав:

1) подання експлуатуючую організацією заяви з проханням поширити дію дозвільних документів;

2) набрання чинності новим н-п актом

3) виявлення в процесі експлуатації або під час здійснення державного нагляду за виконанням умов дозвільних документів обставин, що потребують перегляду і зміни умов дозвільних документів.

Контроль за здійсненням дозвільних умов.

Орган який видав дозвіл визначає як часто він проводить контрольні перевірки.

ЗУ "про ліцензування окремих видів діяльності суб'єктів господарювання"

Тема: Реєстраційне провадження

1. Поняття та види

2. Стадії реєстраційного провадження

Реєстраційне провадження - це регламентована адміністратвино процесуальними нормами діяльність уповноважених ораганів публічної адміністрації в ході якої вирішується питання про офіційне визнання законнності правових актів; законності дій юридичних та фізичних осіб; наділення суб'єктів права відповідними правами та обов'язками а також про облік та фіксацію юридичних фактів, шляхом закріплення їх у реєстраційних документах.

Всі реєстраційні провадження поділяються за группами об'єктів державної реєстрації.

1) події (народження, смерть, зникнення безвісті, вчинений або підготовлений ділікт).

2) цивільні стани (шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, встановлення батьківства, зміна прізвища, імені та побатькові).

3) фізичні та юридичні особи, як носії юридичних прав та обов'язків (правовий статус фізичних та юридичних осіб; виникнення, зміна та припинення особистих немайнових прав; виникнення, зміна та припинення особистих майнових прав, покладення юридичних обов'язків а також обмеження деяких особистих майнових прав);

4) учасники виборчих процесів (кандидати на виборну посаду, члени виборчих комісій, представники від кандидатів, які здійснюють нагляд за дотриманням законності у процесі виборів)

5) об'єкти пов'язані із здійсненням економічної підприємницької та інформаційної діяльності (угоди, нотаріальні діяльність, брокерська діяльність, фінансові операції (тендери), інвестиції, іпотека, випуск цінних паперів, випуск і проведення лотерей, заборона на здійснення деяких фінансових операцій, банківські рахунки, реєстрація засобів масової інформації);

6) нерухомість (земельні ділянки, споруди, аєродроми, аєропорти, порти, вокзали);

7) матеріальні об'єкти (транспортні засоби, цінні папери, , зброя та боєприпаси, спеціальні засоби самооборони, медичні препарати, полігарфія та засоби копіювання, результати науково-дослідної та творчої діяльності, кіно-відео продукція, небезпечні речовини, продукти харчування, продукти генної інженерії, племенні тварини, символіка та логотипи, відбитки іменників, товарні знаки, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, гуманітарна допомога)

8)

Лекція 25.10.2012

Стадії реєстраційного провадження.

Порушення розгляду полягає у написанні заяви.

Деякі об'єкти реєстраційного провадження вимагають обов'язкової реєстрації в межах певних термінів.

При реєстрації фізичних осіб підпримців до державного реєстратора подаються наступні відомості:

- ім'я фізичної особи, ідентифікційний номер;

- зазначення місця реєстрації;

- серія та номер про державну реєстрацію, в деяких випадках зазначення підстави відмови по внесенню змін до даных;

- взяття на облік в органах, податкових органах, пенсійному фонді, фондів соціального страхування.

Підстави для відмови в проведенні державної реєстрації:

1) невідповідність відомостей, які зазначені в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації. Відомості, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації.

2) реєстраційна картка підписана особою, яка не має на це права.

3) невідповідність установчих документів вимогам нормативно-правових актів, які регламентують реєстрацію відповідних об'єктів.

За наявності ідстав для відмови у проведенні державної реєстрації, уповноважена особа протягом 3 робочих днів з дати надходження пакету документів повідомляє зацікавленну особу про відмовлення проведення державної реєстрації та надсилає пакет документів, що були подані.

Після усунення причин щобули підставою для відмови у реєстрації, зацікавленні особи можуть повторно звернутися до органів реєстрації.

3) Оскарження та опротестування проведення державної реєстрації. (факультативна стадія).

Оскарження відбувається у судовому порядку.

Порушення строків видачі реєстраційних документів, повідомлення про відмову у державній реєстрації, або залишення документів без розгляду - прирівнюється до відмови і може бути оскаржене в суді

4) Виконання винесеного рішення.

Якщо орган державної реєстрації прийняв позитвне рішення, то свідоцтво або посвідчення видається протягом 5 днів з дня прийняття рішення.

Тема: Атекстаційне провадження